Нестеренко Л.М.

Пирятинська філія ПВНЗ «Європейський університет»

ІНФЛЯЦІЯ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

Інфляція – це процес переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення та додаткового перерозподілу національного доходу й національного багатства на шкоду переважної більшості населення.

Як економічне явище інфляція існує вже тривалий час.Вважається, що інфляція з’явилася разом з виникненням паперових грошей, з функціонуванням яких вона нерозривно пов’язана. Термін інфляція (від лат. Inflation - нагадування) вперше почав вживатися в Північній Америці в період громадянської війни 1861 -1865 рр. і означав процес збільшення паперово – грошового обігу. В ХІХ столітті цей термін вживається також в Англії і Франції. Широкого розповсюдження в економічній літературі поняття інфляції одержало в ХХ столітті відразу після першої світової війни. На початок 90-х років ХХ століття не було жодної пост соціалістичної країни, яка б не відчула руйнівного впливу інфляції. Джон Мейнард Кейнс вперше проаналізував інфляцію як елемент макроекономічної теорії [2].

Залежно від сили згубної дії на економіку розрізняють інфляцію: повзучу, галопуючу і гіперінфляцію. Повзуча інфляція – така інфляція, що досягає щорічно не більше одноцифрового числа (наприклад, 5%) і проявляється у постійному зростанні цін. За повзучої інфляції безгосподарність і марнотратство, некомпетентність та економічна неграмотність керівництва країни покривається за рахунок народу. Вважається, що повзуча інфляція до 5%

на рік не є серйозною загрозою, бо має такі позитивні наслідки, які абсолютно переважають негативні. До того ж вона піддається контролю, може бути регульована, за умов ринкової економіки непомітне зростання цін є важливим важелем збалансування попиту та пропонування. Водночас вона здатна виступати дійовим фактором збалансування грошово-фінансових і матеріально – речових ресурсів, прискорення технічного переозброєння виробництва, стимулює товаровиробників постійно дбати про зниження матеріалоємності і затрат живої праці. Дані переваги повзучої інфляції можна досягти лише за умов вільного ринку, конкуренції й підтримання рівноваги попиту – пропонування. Під галопуючою інфляцією розуміють інфляцію, яка набуває розміру двозначного числа щорічно. Вона супроводжується стрімким, стрибкоподібним підвищенням цін, охоплює всі сфери господарського життя й викликає серйозні негативні наслідки в економіці та соціальній сфері. Зростання індексів галопуючої інфляції практично не кероване і набуває хронічного характеру. На відміну від вищезгаданого гіперінфляція веде до економічного паралічу, провокування гострих соціальних конфліктів та непередбачених катаклізмів. Тут, на передній план діяльності уряду висувається емісійна діяльність, потужність друкарського верстата. За умов гіперінфляції гроші починають втрачати свої функції, падає їх роль в економіці. Відбувається натуралізація господарських зв’язків на основі бартерного обміну, порушується механізм дії фінансів і кредиту, розвиваються інші стихійні процеси в економіці.

Світовий досвід країн ринкової економіки знає два основних способи регулювання інфляційного регулювання інфляційного процесу: кейнсіанський і монетаристський. Кейнсіанський метод передбачає розширення впливу держави на економіку, підвищення її регулюючої ролі в кредитно – відсотковій політиці, а монетаристський, проти якого виступають усі прихильники унітарної держави, - впровадження таких дій, як самоусунення держави з економічного життя, відмова від дотацій на соціальні та інші потреби. Очевидно, що застосування монетаристського методу у нас нині неможливо. оскільки неможливо раптово припинити субсидії на культуру, сільське господарство, а також соціально-незахищеним верствам населення. В Україні, щоб оволодіти ситуацією в грошовому обігу та кредитуванні, необхідно в найкоротший час вдатися до регулювання обсягу сукупної грошової маси, застосувавши для цього такі спеціальні інструменти та методи: резервні вимоги, тобто норматив депонування частини вкладів комерційних банків на безвідсоткових рахунках Національного банку України; квоти і форми ліквідних коштів комерційних банків та обов’язкових інвестицій у державні папери тощо. Гривня мусить мати однакову купівельну силу в будь – якій формі і в будь – яких операціях. Для цього потрібно зняти всі необґрунтовані обмеження з безготівкових платежів та розрахунків і паралельно ввести граничні межі загального зростання грошової маси в обігу. Одним із засобів боротьби з інфляцією є проведення грошових реформ. Розрізняють декілька видів грошової реформи: 1) перехід від однієї грошової системи до іншої; 2) зміна знеціненої та неповноцінної монети на повноцінну або нерозмінних грошових знаків – на розумінні; 3) зміни порядку емісії та забезпечення банкнот; 4) стабілізація валюти або окремі заходи щодо впровадження грошового обігу.

Найпоширенішими методами стабілізації валюти є наступні: нуліфікація знецінених грошей, ревалоризація і реставрація, девальвація та дефляція. Як наслідок їх – відбувається зменшення грошової маси в обігу, випущеної в період інфляції, зниження цін і ліквідація надмірного грошового споживання.

Таким чином, подолати наслідки інфляції можна лише скоординованими зусиллями влади, застосовуючи методи адміністративного та правового впливу, а також проводячи вірну фіскальну, фінансово – кредитну, інвестиційну та науково-дослідницьку політику управління.

Література:

1.Бязілінська О. Я. Макроекономіка: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 442с.;

2.Лісовицький В. М. Історія економічних вчень: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 220 с.;

3.Мочерний С. В. Політекономія: Підручник. – К.: Вікар, 2005. – 386 с.;

4.Ніколенко Ю. В. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 540 с.