Економічні
науки / 10. Економіка підприємства
Безручко О. О.
Кременчуцький державний університет ім.. М.
Остроградського
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СПІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ
Створення спільних
підприємств в Україні на сьогодні є явищем дуже актуальним та позитивним,
оскільки спільні підприємства дають значні інвестиції та нові технології
управління, стимулюють процес виробництва конкурентоспроможної продукції,
полегшують її вихід на міжнародні ринки.
Спільне
підприємництво — це діяльність, яка ґрунтується на співробітництві з іноземними
підприємствами, організаціями або підприємцями на основі спільного розподілу
прибутків і ризиків від її здійснення.
Господарським кодексом
не визначено спільні підприємства як один із видів суб’єктів господарювання, проте,
ним не заборонено їх створення взагалі, оскільки передбачено можливість
визначення видів підприємств іншими законодавчими актами.
Так на сьогодні
поняття і статус спільного підприємства визначається Законом України «Про
зовнішньоекономічну діяльність»: «Спільні підприємства - підприємства, які
базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України та іноземних
суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному
розподілі результатів та ризиків» [1].
Звернемо увагу на
те, що законодавство розмежовує спільні підприємства залежно від розміру участі
іноземного капіталу у його статутному фонді. Так, відповідно до статті 116
Господарського кодексу підприємство, в статутному фонді якого не менш як 10 % становить
іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземними інвестиціями.
Законом можуть бути визначені галузі господарювання та/або території, в яких
встановлюється загальний розмір участі іноземного інвестора, а також території,
на яких діяльність підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або
забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки. Для спільних
підприємств, у статутному фонді яких частка іноземного інвестора становить
менше 10 %, таких обмежень не передбачено [1].
Створення спільних
підприємств передбачає розширення виробництва до міжнародних масштабів, тобто
формування виробничої власності, що знаходиться під контролем з боку
різнонаціональних кооперантів. При цьому допускається, що кожен засновник
спільного підприємства робить внесок у статутний фонд такого підприємства у
формі, що відповідає можливостям і цілям здійснення іноземних інвестицій.
Закон України «Про
господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. передбачає можливість створення
українсько-іноземних спільних підприємств у формі акціонерного товариства,
товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою
відповідальністю, повного товариства, командитного товариства [1].
Однак, останні три
форми донині не знайшли застосування. Малий розмір мінімального статутного
фонду, проста реєстраційна процедура, відсутність необхідності випуску акцій
обумовлюють перевагу товариства з обмеженою відповідальністю при створенні
малих і середніх спільних підприємств, особливо в сфері послуг і торгівлі. При
створенні промислових спільних підприємств, а також підприємств, що займаються
банківською і страховою діяльністю, доцільно використовувати акціонерну форму.
Вибираючи сфери
діяльності, слід виходити з того, що спільні підприємства можуть здійснювати
будь-яку діяльність, що відповідає цілям, передбаченим статутом підприємства, і
не заборонена законами, що діють на території України. При цьому, для
здійснення страхової і посередницької діяльності, пов’язаної з обертанням
цінних паперів, необхідне одержання ліцензії Міністерства фінансів України, а
для здійснення банківської діяльності
— ліцензії Національного банку України
[2].
Необхідними умовами
політико-правового середовища для розвитку спільних підприємств є політична
стабільність, позитивне ставлення до іноземних інвестицій і наявність
нормативно-правових регуляторів, їхня надійність і доступність.
Найбільш сприятливим
середовищем для ефективного розвитку спільних підприємств є ринкова економіка з
властивими їй розвинутими нормативно-правовими регуляторами і відповідною
інфраструктурою. Ринкова переорієнтація економіки в Україні відбувається в
складному сплетенні політичних і соціально-економічних процесів [3].
Для стимулювання
іноземного інвестування в економіку України доцільно застосувати комплекс
загальних і спеціальних заходів, орієнтуючись на наступні принципи: незмінність
(стабільність) основних законодавчих положень щодо умов іноземного
інвестування; диференційований підхід до пільг іноземним інвесторам, з погляду
обсягів іноземних інвестицій, видів, форм і сфер інвестування і з урахуванням
відповідних пріоритетів розвитку економіки України; надійне, доступне й
оперативне організаційне й інформаційне забезпечення, залучення і здійснення
іноземних інвестицій.
У процесі формування
сприятливого середовища для спільного підприємництва Україні потрібно
перебороти відірваність від міжнародних структур і інтенсивно розвивати
внутрішню ринкову структуру. Перші кроки в цьому напрямку вже зроблені: Україна
вступила у Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і
розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію, Міжнародну асоціацію розвитку,
Європейський банк реконструкції і розвитку й інші впливові міждержавні
організації.
Література:
1. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=index