Д.ф.н. Яковлєва Л.В., Чорна Н.С., Леницька О.Б., к.ф.н. Половко Н.П.

Національний фармацевтичний університет, м. Харків

Вивчення гострої токсичності гелю біфоназолу

Визначення гострої токсичності безводного гелю біфоназолу проводили на базі ЦНДЛ НФаУ. В дослідженнях використовували експериментальних тварин, вирощених у віварії ЦНДЛ , який обладнано відповідно до санітарно-гігієнічних норм. Усіх дослідних тварин утримували у стандартних санітарних умовах [3]. Під час експерименту тварини знаходилися у віварії при температурі 19-24^оС, вологості не більше 50%, природному світловому режимі «день-ніч», у пластикових клітках, на збалансованому харчовому раціоні. Перед проведенням експерименту тварини пройшли акліматизацію в умовах кімнати для проведення випробувань протягом 7-ми діб. Дослідження проведені з дотриманням правил гуманного поводження з тваринами згідно з правилами Європейської конвенції по захисту тварин. Отримані дані обробляли методом варіаційної статистики на рівні значущості р<0,05 (враховували середнє арифметичне та його стандартну похибку). Статистичні висновки при порівнянні рядів експериментальних даних отримували на основі однофакторного дисперсійного аналізу або дисперсійного аналізу для даних з повторними вимірюваннями, критеріїв Ньюмена-Кейлса [2,4].

При дослідженні гострої токсичності препарату інтегральним показником є виживаність/летальність тварин, який дозволяє розраховувати середньо-летальну дозу (LD₅₀) – основну токсикологічну характеристику лікарського засобу. У разі неможливості введення препарату у дозах, які спричиняють загибель тварин, для дослідження гострої токсичності Державний фармакологічний центр МОЗ України рекомендує використовувати максимальну дозу ІV класу токсичності відповідно до шляху введення [1]. Отже, у разі встановлення не токсичності тест-зразка у дозі 2810 мг/кг при нашкірному нанесенні, подальші дослідження можна вважати недоцільними. Протягом 14-ти днів після нашкірних аплікацій тест зразків щоденно реєстрували вплив препарату на виживання, на зовнішній вигляд і прояви порушень фізіологічного стану тварин. Масу тварин визначали на 3, 7 та 14 добу від початку експерименту. Через 14 діб після нанесення тест-зразків тварин знеживлювали шляхом декапітації, проводили розтин та макроскопічне обстеження внутрішніх органів, розраховували їх масові коефіцієнти (МК). Експеримент проводили на 18 статевозрілих білих щурах самцях. Відповідно до рекомендацій ДФЦ МОЗ України у кожній експериментальній групі кількість тварин дорівнювала 6-ти [1].

Гостру токсичність дослідних зразків вивчали при нанесенні на попередньо вистрижену ділянку шкіри спини, яка становила не менше 10% від загальної площі поверхні тварини. Тест-зразки наносили тонким шаром в дозі 2810 мг/кг. Шлях контакту тест зразків з організмом обрано відповідно до передбачуваного шляху використання лікарського засобу у клінічній практиці.

Тваринам групи негативного контролю відповідним шляхом наносили гелеву основу в еквівалентному об’ємі. Перед нанесенням зразків тварини голодували протягом ночі. Доступ тварин до води був вільний, до їжі їх допускали лише через чотири години після нанесення об’єктів.

Як референтний препарат при визначенні гострої токсичності безводного гелю біфоназолу використовували крем «Біфунал» виробництва (Actavis–Балканфарма-Разград АТ, Болгарія). Експеримент проведено на 18 статевозрілих білих щурах самцях з масою тіла 170-190 г.

Результати досліджень, представлені в таблиці 1 демонструють відсутність загибелі тварин при нанесенні дослідних зразків препаратів з біфоназолом.

Таблиця 1.

Виживання щурів в експерименті по вивченню гострої токсичності гелю біфоназолу при нашкірних аплікаціях

Група тварин	Стать	Доза, мг/кг	Тварини, які загинули/ загальна кількість тварин
Гелева основа	Самці	2810	0/6
Гель біфоназолу, 1%	Самці	2810	0/6
Крем «Біфунал», 1%	Самці	2810	0/6

Як свідчать результати дослідження динаміка маси тіла тварин, які отримували протягом експерименту тест-зразок та референтний зразок, за даними показниками не відрізнялися від групи щурів, яким наносили на шкіру гелеву основу та не відрізнялись поміж собою (табл.2).

Таблиця 2

Динаміка маси тіла білих безпорідних щурів (г) після нашкірного нанесення дослідних зразків ( ^–Х±_∆Х^–),(n=6)

Група тварин	Вихідні дані	3 доба	7 доба	14 доба
Гелева основа	185,0±9,2	198,3±11,4	200,0±11,5	211,7±12,0
Гель біфоназолу, 1%	176,7±5,6	191,7±7,0	200,0±8,6	215,0±10,6
Крем «Біфунал», 1%	178,3±10,6	190,0±10,6	191,7±9,8	200,0±9,3

Після закінчення строку дослідження на 14-й день, тварин виводили із експерименту і проводили огляд внутрішніх органів. Результати мікроскопічного дослідження свідчать, що досліджувані зразки не чинять ушкоджуючої дії на внутрішні органи тварин. Внутрішні органи після введення зразків за розміром, кольором, консистенцією, а також розташуванням у тварин, які отримали тест-зразок та референтний препарат не виходили за межі фізіологічної норми. Масові коефіцієнти внутрішніх органів тварин, яким наносили гель біфоназолу чи препарат порівняння крем «Біфунал», не відрізнялися від групи тварин, яким наносили гелеву основу, та поміж собою (табл. 3)

Таблиця 3

Масові коефіцієнти внутрішніх органів щурів на 14-й день після одноразового нашкірного нанесення гелю біфоназолу ( ^–Х±_∆Х^–),(n=6)

Досліджувані органи	Грипи тварин
	Гелева основа	Гель клотримазолу, 1%	Крем «Біфунал», 1%
Печінка	3,58±0,10	3,38±0,11	3,48±0,1
Права нирка	0,33±0,01	0,32±0,01	0,34±0,02
Ліва нирка	0,33±0,01	0,32±0,01	0,35±0,01
Серце	0,32±0,01	0,34±0,01	0,35±0,01
Легені	0,72±0,05	0,74±0,04	0,71±0,05
Селезінка	0,41±0,04	0,43±0,05	0,44±0,02
Наднирники	0,020±0,001	0,021±0,001	0,020±0,001
Тимус	0,126±0,007	0,136±0,012	0,131±0,011
Правий сім’яник	0,67±0,02	0,62±0,06	0,65±0,04
Лівий сім’яник	0,68±0,02	0,63±0,06	0,67±0,04

Таким чином, LD₅₀ гелю біфоназолу лежить поза межами 2810 мг/кг, що дозволяє віднести його до класу практично нетоксичних речовин (V клас токсичності). Жодних відмінностей поміж гелем біфоназолу та препаратом порівняння кремом «Біфунал» в експерименті не виявлено, що дозволяє вважати розроблений безводний гель біфоназолу та препарат порівняння - крем «Біфунал» еквівалентними за показником токсичності при одноразовому нанесенні щурам.

Литература:

1. Коваленко В.М., Стефанов О.В., Максимов О.В., Трахтенберг І.М. Експериментальне вивчення токсичної дії потенційних лікарських засобів. У кн..: Доклінічні дослідження лікарських засобів( методичні рекомендації)/ За ред. член.-кор. АМН України О.В.Стефанова. – К.:Авіцена, 2001. – С.74–97.

2. Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. Статистические методы в медикобиологических исследованиях с использованием Excel. – 2001. – 320 С.

3. Надлежащая производственная практика лекарственных средств // Под ред. Н.А.Ляпунова,В.А.Загория,В.П.Георгиевского,Е.П.Безуглой. – К.: МОРИОН, 1999. – С.508 – 545.

4. Основные методы статистической обработки результатов фармаколо-гических экспериментов /В кн.: Руководство по экспериментальному (доклиническому) изучению новых фармакологических веществ. – М.:Ремедиум, 2000. – С. 349–354.