Педагогические
науки/2. Проблемы подготовки специалистов
Шуляк С.В. Коломієць Ю.В.
ДВНЗ
«Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія
Сковороди»
Понад
дванадцять років минуло після проголошення України як незалежної держави, що
змушує озирнутися назад, оглянути і втрачене, і набуте, зокрема, у галузі
освіти, яка найбільше впливає на розвиток і становлення людини як особистості.
У даному контексті доцільно проаналізувати розвиток за цей час декількох
проблем, безпосередньо пов’язаних з вищою технічною освітою, а саме:
·активного
застосування комп’ютерних технологій навчання в інженерній освіті з погляду на
необхідність дослідження психологічного та екологічного ризику виробництва,
·докорінного
вдосконалення вищої технічної освіти у частині змісту технологічної та
екологічної безпеки діяльності інженерів-фахівців,
·аналізу змін, які
запроваджуються у професійно-кваліфікаційній структурі підготовки інженерів,
тобто назрілих питань впровадження в університетах України документів про
розвиток ступеневої вищої освіти.
Названі проблеми в останні роки
були у центрі уваги науковців і викладачів тому, що по-різному впливали на
діяльність і результативність функціонування вищих навчальних закладів.
Розглянемо детальніше першу проблему, оскільки вона безпосередньо впливає і
знаходить своє відображення у розв’язанні інших.
.Активне
використання комп’ютеризованих технологій навчання розпочато ще у 1986 р., тобто понад
п’ятнадцять років тому, коли до шкільних навчальних програм введено вивчення
предмету ”Основи інформатики”, а також організовано перші курси професійного
навчання зі спеціальності ”Оператор міні-ЕОМ”.
З 1986 р. розпочато міжнародні
олімпіади з інформатики, турніри юних програмістів, що проводилися в Болгарії,
Чехословаччині, інших країнах світу, в яких з успіхом брали участь українські
учні і студенти.
Власне з цього часу розпочато
розробку комп’ютерних технологій навчання для загальноосвітньої школи і для
вищих навчальних закладів України. Процес утворення і впровадження комп’ютерних
навчальних програм розпочинався з окремих дисциплін навчального плану,
поступово поширювався і висвітлював необхідність створення електронних
навчальних курсів, автоматизованих навчаючих програм, генераторів і оболонок
універсальної структури, незалежних від змісту наповнення. Наступними етапами
розповсюдження цього процесу стало опрацювання проблемно-орієнтованих
навчальних комплексів і створення теоретико-методичних засад розвитку дистанційної
освіти.
Одночасно загострювалися проблеми
підготовки і перепідготовки викладацьких кадрів і забезпечення вузів
комп’ютерною технікою. За окремим наказом Міністерства вищої і середньої
спеціальної освіти України у 1987-1988 рр. більшість викладачів ВНЗ пройшли
перепідготовку з питань використання ЕОМ на факультетах підвищення кваліфікації
викладачів. З того часу дана проблема вирішувалася для більшості викладачів в
умовах самонавчання або в інститутах післядипломної освіти.
Забезпечення навчальних закладів
технікою здійснювалося з вітчизняних розробок КНВО ”Електронмаш” (СМ-4,
СМ-1420, Пошук-1, Пошук-2) і за рахунок кооперації з іноземними фірмами.
Наприклад, у 1991 році започатковано спільний радянсько-американський проект
”Пілотні школи”, який дозволив забезпечити дисплейними класами IBM РС/2 близько
150 середніх загальноосвітніх шкіл України. Вищі навчальні заклади розв’язували
проблему забезпечення навчальних лабораторій обчислювальною технікою за
допомогою Міністерства освіти і зв’язків з промисловими
підприємствами-замовниками науково-дослідних робіт і майбутніх випускників.
Початок планомірної і
систематизованої розробки навчально-методичного забезпечення, створення і
впровадження нових технологій навчання у вищих закладах освіти України можна
віднести до 1991 р., коли Навчально-методичний кабінет з вищої освіти Мінвузу
УРСР розпочав видання збірника наукових і науково-методичних праць ”Нові
технології навчання”. З перших 16-ти випусків цього збірника п’ять було
присвячено застосуванню комп’ютерних технологій до різних циклів навчання (природничого,
математичного, гуманітарного, загально-інженерного, фахового тощо). У кожному
збірнику друкувалися матеріали про забезпечення і комп’ютерну підтримку
розвитку екологічної освіти у ВНЗ, а четвертий випуск збірника ”Проблеми
освіти” (1996 р.) повністю присвячено цій тематиці.
Зростання кількості
науково-методичних конференцій за даною тематикою також свідчило про поступове
зростання інтересу до комп’ютерних технологій навчання. Як наслідок, в освітніх
закладах створюється необхідна матеріально-технічна база і науково-методичне
забезпечення до її використання. З певністю зазначимо, що у Києві і таких
регіональних центрах як Дніпропетровськ, Донецьк, Львів, Одеса, Рівне, Харків з
середини 90-х рр. працюють творчі колективи, які здійснили конкретні науково-методичні
розробки, накопичили значний досвід застосування комп’ютерних технологій у
навчальному процесі, наукових дослідженнях та адміністративній діяльності.
Застосування комп’ютерних
технологій, зокрема у технічних університетах, призвело до зменшення витрат на
розробку і тиражування навчально-методичної літератури, навчальних посібників,
комплектів інформаційного і програмного забезпечення дисциплін, зокрема, з того
фахового напряму, з якого даний ВНЗ було визнано провідним.