Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Романовський А.О., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Інформаційно-пошукова діяльність та типи побудови схеми орієнтувальної основи дії

Інформаційно-пошукова діяльність, яка виступає предметом засвоєння, складає основу формування загального механізму засвоєння.

При формуванні інформаційно-пошукових умінь відповідна діяльність є предметом аналізу і розкривається в таких аспектах:

- виділяються її складові: мотив, мета, предмет, засоби, спосіб виконання діяльності та її продукт;

- виділяється загальна і особливі форми діяльності; загальна форма виражається абстрактними категоріями - інформаційна потреба, інформаційні ресурси, інформаційний пошук, інформаційно-пошукові системи тощо.

Особливі форми і види діяльності виступають у специфіці своїх складових:

- бібліографічний пошук, пошук з урахуванням дати створення або видання документа, пошук в мережі Інтернет тощо;

- категорії, якими діяльність виражається в загальній формі, служать інструментом аналізу іншої діяльності і засобами її організації при розв’язанні нових задач;

- інформаційно-пошукова діяльність відкривається як універсальна форма зміни суб’єкта діяльності - властивих йому здібностей багатогранного освоєння світу.

У межах концепції планомірного поетапного формування розумових дій визначені умови, що забезпечують формування нових знань і умінь із заданими показниками.

Виділено чотири групи умов:

- формування мотивації дій учня;

- забезпечення правильного виконання нової дії;

- відпрацювання її бажаних властивостей;

- перетворення дії в розумову шляхом її поетапного відпрацювання.

Процес засвоєння є послідовністю складних етапних перетворень, які відбуваються з орієнтувальною і виконавчою частиною дії в процесі її становлення. На першому етапі формується мотиваційна основа дії, закладається ставлення суб’єкта до цілей і задач майбутньої діяльності, до змісту матеріалу, наміченого для засвоєння. Це ставлення в майбутньому може змінитися, але роль початкової мотивації як у змісті засвоюваної дії, так і в динаміці її засвоєння є значною.

На другому етапі відбувається становлення схеми орієнтувальної основи дії, тобто системи орієнтирів і вказівок, урахування яких необхідне для виконання освоюваної дії з необхідними якостями і у заданому діапазоні.

Виділяються три типи побудови схеми орієнтувальної основи дії і, відповідно, три типи учіння.

При першому типі суб’єкт працює з принципово неповною системою умов і тому змушений діяти на основі методу спроб і помилок. Результуюча структура дії встановлюється при цьому повільно, осмислюється й усвідомлюється не завжди і не цілком, характеризується розкидом індивідуальних показників, а сформована дія чутлива до впливів, що збивають з правильного орієнтування.

При другому типі суб’єкт орієнтується на повну систему орієнтирів і вказівок і враховує всю систему умов правильного виконання дії, що гарантує безпомилковість дії, заданий діапазон її узагальненості, високий рівень усвідомленості, критичності та інших первинних і вторинних властивостей дії. При цьому схема орієнтувальної основи дії або задається в готовому вигляді, або складається учнем разом з учителем.

Відомо, що найбільш продуктивні дії мають орієнтувальну основу третього типу, при якій орієнтири подані в загальному виді, притаманному цілому класу явищ. У кожному конкретному випадку орієнтувальні основи дії складаються суб’єктом самостійно за допомогою загального методу, який дається йому вчителем чи експериментатором. Дії, які сформовані на орієнтувальній основі дії третього типу, характеризуються не тільки швидкістю і безпомилковістю процесу формування, але й стійкістю до зміни умов і широтою перенесення.

При третьому типі орієнтування "навчальна задача з емпіричної перетворюється в теоретичний дослідницький процес, що обумовлює виникнення власне пізнавального інтересу. Третій тип відрізняється від першого і другого типів навчання за мотивацією, за розвивальним ефектом". Як показує досвід, формування інформаційно-пошукових умінь доцільно здійснювати за третім типом орієнтування.

Третій етап формування розумової дії передбачає відпрацювання її в матеріальній (матеріалізованій) формі. Суб’єкт здійснює орієнтування і виконання засвоюваної дії з опорою на ззовні подані компоненти схеми орієнтувальної основи дії.

На четвертому етапі - голосної соціалізованої мови - опора на подані ззовні засоби поступово заміщується опорою на подані в зовнішній мові значення цих засобів і дій з їх допомогою. Необхідність користування схемою орієнтувальної основи дії відпадає, її зміст психологічно повно відображається в мові, яка і починає виступати як основна опора для дії, що формується.

На п’ятому етапі (формування дії у "зовнішній мові про себе") відбувається поступове зникнення зовнішньої звукової сторони мови. Основний зміст дії, що формується, переноситься у внутрішній, розумовий план.

На останньому, шостому етапі ("внутрішньої мови" або власне розумової дії) мовні моменти "зникають" із свідомості, залишають в ній тільки кінцевий результат - предметний зміст дії. "Завдяки процесам автоматизації, дія, що пройшла вказані вище перетворення, набуває вид безпосереднього одномоментного бачення розв’язування проблемної ситуації. Але тільки знання всіх попередніх перетворень дозволяє зрозуміти справжні механізми формування розумової дії".