Оксана Киселиця

(м. Чернівці)

ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ІВАНА ДОЩІВНИКА

В ОЦІНЦІ ОСВІТНІХ ДІЯЧІВ Й НАУКОВЦІВ

Анотація. У статті аналізуються дослідження педагогічної та культурно-просвітницької діяльності сучасників Івана Дощівника та сьогоднішніх освітніх діячів і науковців.

Ключові слова: Іван Дощівник, освітній діяч, науковець, педагогічна діяльність, культурно-просвітницька робота.
Аннотация. Оксана Киселица. Оценка жизненного пути Ивана Дощивника просветительскими деятелями и учеными. В статье анализируются исследования педагогической и культурно-просветительской деятельности современников Ивана Дощивника и сегодняшних просветительских деятелей и ученых.

Ключевые слова: Иван Дощивник, просветительский деятель, ученый, педагогическая деятельность, культурно-просветительская работа.

Annotation. Oksana Kiselica. Estimation of the life way Ivana Doschivnika educational figure and scientist. In article are analyzed studies pedagogical and cultural-educational activity contemporary Ivana Doschivnika and present-day educational of the figures and scientist.

Key words: Ivana Doschivnik, educational figure, scientist, pedagogical activity, cultural-educational work.

Актуальність та стан дослідження проблеми. Сьогодення розвитку системи освіти в Україні супроводжується відродженням національних надбань, інтенсивним формуванням “персоналістського” напрямку в наукових дослідженнях, що зумовлено значущістю кожної з повернутих в українську наукову думку постатей і змісту діяльності маловідомих, забутих чи замовчуваних діячів культурно-освітнього поступу різних періодів нашої історії. До таких постатей слід віднести Івана Тимофійовича Дощівника, в 5-ти томнику “Української літературної енциклопедії” (УЛЕ) про якого подано повідомлення: “Дощівник І. Т. (псевд. – Омелян Миколаєнко, Іван Підгоренко; 04.07.1986, с. Банилів, тепер Вижницького р-ну Чернівецької обл. – 20.08.1973, Бухарест) – український письменник” [6, с. 160]. Далі подається коротенька біографія митця та перелічуються його праці. Власне, це всі відомості, котрі на початку 90-х років ХХ століття були доступні широкому загалу.

Аналіз наукової літератури дозволив нам дійти висновку, що спеціальні дослідження, присвячені педагогічній та просвітницькій спадщині Івана Дощівника відсутні. Проте окремі складові педагогічної та просвітницької діяльності освітянина висвітлено у працях І. Грушковського,                                      І. Новосівського, Ф. Погребенника, О. Романця, М. Юрійчука,  які частково розглядали аспекти його життя, чинники його становлення як науковця та просвітника, його роль у боротьбі за становлення національної школи.

Відсутність досліджень про педагогічну діяльність Івана Дощівника пояснюється відносною новизною теми дослідження. Перш за все було розглянуто ті грані його діяльності, що базувалися на доступних матеріалах.

Для вирішення завдань дослідження було використано широку джерельну базу, що включає такі матеріали: 1) архівні джерела;                              2) першоджерела: друкована й рукописна спадщина Івана Дощівника;                    3) періодичні видання; 4) монографії сучасників; 5) дисертаційні дослідження; 6) електронні ресурси мережі Internet.

Тому метою окресленої статті є дослідити життєвий шлях Івана Дощівника в оцінці освітніх діячів й науковців минулого і сучасності.

Виклад основного змісту дослідження. Ще за життя Іван Дощівник здобув авторитет знаного фахівця освітньої галузі. Його педагогічна, культурно-просвітницька, публіцистична діяльність зумовила тісні контакти з редакторами й співробітниками різноманітних буковинських та галицьких періодичних видань („Буковина”, „Руська рада”, „Читальня”, „Діло”, „Рідна мова”, „Робітник”, „Самостійність”, „Час” та ін.).

На своєму життєвому шляху педагог зустрів чимало видатних постатей, які відіграли значну роль у розвитку національної освіти. Праця Івана Дощівника як педагога, науковця, публіциста, видавця, культурно-просвітницького діяча шанувалася його сучасниками, а також сьогоднішніми освітніми діячами і науковцями.

Так, цікавим штрихом до біографії педагога є його листування із Федором Погребенником (1929–2000) – ученим, літературознавцем, провідним науковим співробітником Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, головним бібліографом Національної парламентської бібліотеки України, лауреатом Державної премії України ім. Т. Шевченка, заслуженим діячем науки і техніки України, доктором філологічних наук, професором. Він мав тісні контакти з культурними діячами-буковинцями, які пройшли сувору школу політичного життя. Це письменник і педагог, в’язень сталінських концтаборів І. Карбулицький, актор і режисер І. Дудич, лікар, скульптор і колекціонер буковинської старовини О. Шевчукевич, учитель і актор Д. Онищук, письменники К. Ластівка та, зокрема, Іван Дощівник. Приводом для пошукової роботи стала його стаття "Письменник І. Дощівник – студент" у газеті "Час". Федір Погребенник у цій статті зазначає: "На радощах, що на Україні хтось його пам'ятає, надіслав мені кілька листів, автобіографію, список своїх творів. Радувався надісланою йому антологією "Письменники Буковини", писав у листах до мене про багатьох з них" [7].

Федір Погребенник характеризує Івана Дощівника як визначного педагога, “який за свого життя змушений був покинути рідну землю українську і жити в Румунії. Таких українських письменників, які опинилися без своєї волі в Румунії, маємо чимало: Дмитро Геродот, Кость Краколія, Денис Онищук, Святослав Лакуста, Клавдія Бобикевич та інші. Не забудьмо, що вони кожен в міру своїх сил також не давали погаснути українському слову” [7].

Своє ставлення до постаті освітянина у 1996 році виклав у статті “Від гімназії до колегіуму: До 100-річчя української середньої школи на Буковині” кандидат філологічних наук Романець Олексій Стратонович (1921–2006) – критик, літературознавець, перекладач, лауреат премій імені Д. Загула та імені С. Воробкевича, – виокремлюючи його старанність, сумлінність, працьовитість [8].

Чимало старань для відродження імені Івана Дощівника доклав історик-краєзнавець з Вижниччини Іван Миколайович Грушковський, дружина якого Катерина Василівна є племінницею митця. Він характеризує цю творчу особистість як “талановитого педагога, професора, ученого, письменника, знавця багатьох європейських мов, великого патріота України, що все своє життя боровся за її Незалежність”. Стараннями історика зібрані та видані твори Івана Дощівника, які, на його думку, “сприятимуть вихованню нашої молоді в дусі любові до матері України, рідної мови” [1].

Добрі спогади про Дощівника-вчителя залишив його колишній учень по Вижницькій гімназії І. М. Новосівський, який нині проживає в Австрії. У статті „Сл. п. проф. Іван Дощівник: пам’яті незабутнього педагога й великого знавця української (рідної) мови” читаємо: “Віста з далекого Букарешту оце повідомила нас про нову втрату: не стало між живими проф. Івана Дощівника, видатного педагога, письменника й одного з найкращих знавців української мови” [5]. Його учень коротенько характеризує основні віхи життя і творчості Івана Дощівника, трактуючи його перебування в Румунії саме “засланням”: “Від “заслання” у Румунію вже не мав можливостей повернутися у свої рідні сторони, за якими ввесь час тужив і тугу на папір виливав”. Далі він характеризує його як глибокого знавця української мови і літератури, який писав прекрасною літературною мовою, ясно, прозорим стилем, „Як педагог, був лагідної вдачі, хоч й вимогливий до учнів, але справедливий в оцінці їх знання. Учні любили й шанували свого професора. Іван Дощівник був одним із невсипущих працівників, які завершували процес національного відродження Буковини” [5].

Високу оцінку Івану Дощівнику як педагогу дає і його учень Іван Андрич, уродженець Банилова, який проживав у Чернівцях: „Це був високоосвічений, культурний, вимогливий і справедливий професор ...” [4].

Чи не найоб’єктивнішою оцінкою діяльності Дощівника стали дослідження кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Юрійчука Миколи Івановича. За його словами Іван Дощівник „один з багатьох українських буковинських педагогів початку XX ст., які прагнули поєднувати діяльність освітянську з громадською та літературною, як це робили Є. Ярошинська, І. Бажанський, І. Синюк, Д. Харов'юк,                       Д. Макогон, С. Канюк, І. Карбулицький та інші. Він залишив по собі порівняно невелику, але, з погляду історико-культурного чи естетичного, важливу літературну спадщину, яка, без сумніву, збагатила український літературний процес на Буковині” [9, с. 553].

Систематизація й узагальнення творчої спадщини Івана Дощівника в її динаміці на основі історико-структурного методу дозволили простежити становлення його педагогічних ідей, вивчення яких є тим напрямом дослідження, який визначив вагомість його внеску в розбудову національної школи в Україні.

Слід наголосити, що важливу роль у становленні Дощівника-педагога, Дощівника-громадського діяча відіграло творче та особисте спілкування з неординарними особистостями, такими як: С. Смаль-Стоцький,                             Ю. Кобилянський, С. Шпойнаровський, М. Кордуба. Завдяки такому прогресивному оточенню він формував та утверджував свої погляди і переконання, відстоював свою життєву позицію.

І. Т. Дощівник діяв в історичному контексті боротьби за українську школу і, безумовно, як визначна особистість, небайдужа до долі своєї країни, не міг не сприйняти ідеї передової інтелігенції і не включитися в процеси удосконалення української школи.

У результаті наукових пошуків, застосування наукових принципів і методів пізнання в процесі дослідження нами викладено матеріал у послідовній і логічно завершеній формі та об'єктивно відображено внесок Івана Дощівника в розвиток педагогічної та культурно-просвітницької думки.

Висновки. Підсумовуючи сказане, можна зробити висновки, що як сучасники Івана Дощівника, так і сьогоднішні дослідники відзначають його значну педагогічну спадщину, талант мудрого педагога, активну культурно-просвітницьку діяльність.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів окресленої проблеми, тому перспективними напрямами подальших наукових розвідок вважаємо докладне вивчення внеску Івана Дощівника у розвиток теорії національного виховання, методики викладання рідної мови, дослідження освітньо-виховного потенціалу літературної спадщини митця тощо.

Література:

1.            Біографія і літературна діяльність Івана Дощівника / упорядник І. Грушковський. – Вижниця, 1993. 43 с.

2.            Грушковський І. Незаслужено забутий / Іван Грушковський // Час. – № 26 (4202) 29 червня. – 2006.

3.            Грушковський І. Незаслужено забутий. До 20-річчя з дня смерті Івана Дощівника // Вижницькі обрії. – 1993. 5 червня. – С. 3.

4.            Кузь О. В. Життя Івана Дощівника : [урок-екскурсія] // Гуцульська школа. – 1997. – № 1. – С. 13-15.

5.            Новосівський І. М. Сл. п. проф. Дощівник : пам’яті незабутнього педагога й великого знавця української (рідної) мови // Особистий архів І. Грушковського.

6.            Погребенник Ф. П. Дощівник Іван Тимофійович // Українська Літературна Енциклопедія : В 5-ти т. К., 1990. Т. 2. – С. 160.

7.            Погребенник Ф. Письменник Іван Дощівник у студентські роки / Федір Погребенник // Час. – 1993. – 26 лютого. – С. 6.

8.            Романець О. С. Іван Дощівник // Від гімназії до колегіуму : До 100-річчя української середньої школи на Буковині. – Чернівці, 1996. – С. 21.

9.            Юрійчук М. І. Іван Дощівник // Письменники Буковини другої половини ХІХ – першої половини ХХ століття : Хрестоматія. Частина 1 / упоряд. Б. І. Мельничук,            М. І. Юрійчук. – Чернівці : Прут, 2002. – С. 553 – 579.

10.        Юрійчук М. І. Літературно-мистецька енциклопедія Буковини : Дощівник Іван Тимофійович // Буковина. – 2001. – 25 липня. – С. 3.