Мірошниченко В. М.

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди

Ділова гра у формуванні професійних знань та навичок студентів

Зараз перед педагогами вищої школи постає важлива задача – підвищення ефективності підготовки спеціалістів на основі впровадження прогресивних форм і методів навчання. Однією з таких форм можна вважати використання у процесі навчання ділових ігор різного типу, які суттєво впливають на формування як навчальної, так і майбутньої професійної діяльності.

Зацікавленість, що проявляється останнім часом до навчальних ділових ігор, пояснюється тією обставиною, що при вирішенні проблем, задач, завдань і ситуацій, закладених у грі, більшою мірою, ніж при інших формах навчання, стимулюється творча активність студентів, їх пізнавальна самостійність.

І. М. Сироєжин та А. О. Вербицький зазначають, що навчальна ділова гра може бути визначена як знакова модель професійної діяльності, контекст якої задається знаковими засобами: за допомогою мов моделювання, імітації зв’язку, включаючи природню мову. Це визначення можна сформулювати наступним чином: ділова гра – система рольових функцій і установок для моделювання і дослідження можливих взаємовідносин, характерних для визначення професійної діяльності.

Предметним змістом гри виступає імітація конкретних умов й динаміки виробництва, а також діяльності й стосунків залучених до нього людей. Основним засобом включення партнерів до спільної діяльності й одночасно засобом створення й вирішення ігрових проблемних ситуацій є двостороннє й багатостороннє спілкування, що забезпечує можливість вироблення індивідуальних й групових рішень, досягнення проміжних й кінцевих результатів гри. Ділова гра конструюється й проводиться як спільна діяльність учасників навчального процесу у ході постановки професійно важливих цілей та їх досягнення за посередництвом підготовки й прийняття відповідних індивідуальних й групових рішень.

Зауважимо, що поєднання досвіду і знань, які потребує ділова гра, дає  можливість студенту побачити цілісність процеса майбутньої професійної діяльності, краще зрозуміти сутність навчання, побачити свої помилки і оцінити отримані знання.

Слід також зазначити, що ділова гра активізує творчі особливості особистості і дозволяє: побачити те, що не вкладається у рамки раніше засвоєних знань; взаємопов’язати різнопредметні фактори, що впливають на процес вирішення і кінцевий результат; цілісно сприймати ряд взаємопов’язаних проблем; доповнювати інформацію інтуїтивним шляхом.

Стосовно змістовного аспекта навчання за допомогою ділових ігор, можна вказати наступні моменти: підвищується інтерес до навчальних занять загалом і до тих проблем, які моделюються і розігруються в їхньому процесі; зростає пізнавальність у процесі навчання, що характеризується отриманням і засвоєнням студентами великої кількості інформації, яка базується на прикладах конкретної дійсності, що сприяє набуттю учасниками гри навичок прийняття рішень; позитивно впливають на відношення студентів до навчального процесу та інших форм занять; змінюються самооцінки студентів, вони стають більш об’єктивними; змінюються в кращу сторону взаємовідносини студентів і викладачів, причому це стосується не лише викладачів, які проводять ділові ігри, але й викладачів багатьох дисциплін, знання яких допомогають успішно проводити і приймати участь в іграх.

Ділова гра розкриває особистісний потенціал студента: кожен учасник може продіагностувати свої власні можливості окремо і в сумісній діяльності з іншими учасниками. Студенти вирішують задачі, шукають шляхи і засоби оптимізації професійного спілкування, виявляють свої недоліки і приймають заходи щодо їх усунення.

У діловій грі зав’язуються такі взаємовідносини, які самоорганізують ділову співпрацю, насичують міжрольове спілкування морально-психологічним змістом, самоналаштовують гравців на сумісне вирішення проблем, що виникають в ході гри.

На відміну від традиційних методів навчання, ділова гра має певні переваги, що характеризують її як метод активного навчання. По-перше, студент включається в імітуюче професійне середовище і незалежно від власних цілей і мотивів діяльності, отримує необхідні навички і знання.

По-друге, емоційно-творчий пошуковий характер діяльності студентів формує професійні образи і ситуації. Це, як правило, викликає почуття задоволеності та впевненості у собі.

 По-третє, традиційні методи навчання розділяють навчальні дисципліни, а в діловій грі зміст суміжних навчальних дисциплін поєднується так, як він використовується у професійній діяльності.

В ігровій діяльності діагностується професійна придатність студентів. Відбувається процес трансформації особистості молодого спеціаліста, розвитку його професійно значущих якостей. Причому ігрові цілі ділової гри роблять навчальний процес ігровим за формою, в той час як педагогічні цілі полягають у тому, щоб сформувати предметну і соціальну компетентність спеціаліста, його професійні знання, уміння, навички, систему відносин до справи, до інших людей, до самого себе, до суспільства. 

Багаторазова і різнопланова участь студентів в іграх сприяє алгоритмізації професійних навичок, формуванню навичок системного аналіза професійної діяльності в цілому, її різних етапів, операцій, прийомів, професійних помилок. Студенти самостійно, але під контролем викладача формують оптимальний стиль професійної діяльності.

Отже, можна зробити висновок, що ділова гра допомагає студентам занурюватися у спеціально створену атмосферу спілкування, дозволяє виконувати різноманітні ролі, допомагає розкривати потенціал комунікативних здібностей, вчить приймати рішення, сприяє рефлексивному аналізу власної комунікативної діяльності.