Економічні науки / Секція 14. Економічна теорія

Максименко І.А.

Національний університет державної податкової служби України

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ І СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА

ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК КЛЮЧОВІ РЕАЛІЇ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ

Методологію вивчення соціально-економічних процесів через складність і нерозробленість справедливо виділяють у самостійний об'єкт. Її розробка передбачає пошук синтезуючої міждисциплінарної і світоглядної основи, розширення сфери міжкраїнних співставлень, концентрацію зусиль на виявленні багатомірних причинно-наслідкових зв'язків. Хоча синтезу знань,  необхідного для пояснення соціальних процесів, поки що не відбулося, у суспільній науці є напрацювання, що можуть створити основу для розробки  методологічних проблем, що виникли. Ключовим серед них слід вважати очевидне і загальне повернення до людини, яке  набуває характеру  стійкої методологічної перспективи [1, c.81-82].

Поява цієї тенденції має принципове значення. Традиційні дисциплінарні методи звели людину до абстрактних схем і зробили об'єктом досліджень окремі її аспекти - природу, психіку, менталітет, діяльність, економічний, політичний, правовий статус у суспільстві. Конкретна людина зникла в моделях  “економічної”, “політичної”, “діючої” людини. Як результат, досліджувані процеси не тільки набули невиправданої абстрактності, але й втратили ту життєву енергію, джерелом якої можуть бути  лише реально існуючі люди.

Для постіндустріального етапу суспільного розвитку характерним є новий рівень розуміння людини як багатомірної цілісної системи, що органічно поєднує конкретних індивідів  та їх спільноти - родини, групи,  державні, громадські та ринкові інститути тощо. Поняття “людина” виступає в повному обсязі лише при поєднанні всіх цих вимірів, але головним його моментом є неодмінне і повне включення конкретних індивідів, тобто реальних, живих, емпіричних істот [1, c.83].

“Людиноорієнтований” підхід є винятково плідним для розробки нових уявлень про соціально-економічні    процеси і соціально-економічну реальність в цілому[2, c.110-113]. Для побудови концепції соціальної еволюції головним було і залишається питання про вихідне начало розвитку. В якості таких називають природу, свідомість, працю, економічні умови життя, науково-технічний прогрес тощо. Зараз, однак, центром дискусії постало питання про те,  потреби чи діяльність є вихідним началом соціально-економічного розвитку.

З кінця XIX століття безроздільно панувала діяльнісна парадигма. Вона розглядала діяльність як первинний момент розвитку, а потреби як категорію, що, нібито, породжується діяльністю і тому не може претендувати на право брати участь у його поясненні. Ця парадигма не втратила своїх позицій і існує в даний час у різних варіантах. Одні автори стверджують, що діяльність завжди починається раніш потреб, інші доводять, що вони з'являються  одночасно або  що потреби, з одного боку, породжують діяльність, а з іншого, діяльність породжує потреби. Не менш серйозною перешкодою у вирішенні цього питання залишається фундаментальна недооцінка ролі людських потреб.

Довгий час в економічній теорії панувала впливова доктрина “примата виробництва”, яка являла собою одну з різновидів діяльнісної парадигми. Схема її приблизно така: виробництво, розвиваючись за рахунок зниження витрат і розширення попиту, переходить на окремих етапах до випуску нових продуктів - результатів освоєння науково-технічних розробок. Ці продукти породжують нові потреби, відкривають попит і дають початок новому науково-виробничому циклу. В результаті ідеї примату виробництва перетворили закон зростання потреб у  закон зростання виробництва, утвердили абсолютну монополію виробників, породили панування витратних методів у господарській практиці та у значній мірі сприяли десоціалізації нашого розвитку.

В розвинутих країнах використовується інший підхід. Виходячи з протилежних принципів,  виробництво розглядається як таке, що випускаючи продукти, не створює, а задовольняє потреби. В розвитку виробництва виділяється особлива  роль тих якісно нових потреб, що вже виникли в окремих сферах, але не задовольняються і тому не мають предмета. Саме ці “неопредмечені” потреби  стають основою ефективних виробничих, науково-технічних, організаційних та інших інновацій.

У суспільних науках категорія, що визнається вихідною, розглядається одночасно базовою і  системоутворюючою. Діяльність, на відміну від потреб таким статусом не володіє. Інша справа, коли діяльність розглядється не автономно, а у зв’язку з потребами. Розгляд потреб як вихідного начала в аналізі соціально-економічних процесів дозволяє  розглядати структуру соціально-економічних процесів наступним чином: соціально-економічні потреби-соціально-економічна діяльність-соціально-економічні результати. За такого підходу  в соціально-економічних процесах можна виділити два гранично широких моменти - формування нових потреб і діяльність по їх задоволенню.

Гостро необхідні і чітко усвідомлені потреби, що визнаються їхніми суб'єктами як пріоритетні цілі діяльності, представляють  інтереси. Безліч інтересів, взаємодіючи і перетинаючись, представляють ті сили, що самоорганізуються і творять історію.

Розвиток цивілізованих країн, які  впливали і продовжують впливати на менш розвинуті, був послідовним в  орієнтації на  людські потреби та все більш повне їх задоволення через індивідуальну, колективну та державну діяльність [1, c.99]. Ця універсальність дає право на висновок, що процес задоволення  потреб людей є загальною закономірністю і головним вектором постіндустріального розвитку соціально-економічних систем.  

Література:

1. Проблема эффективности в ХХI веке: экономика США. – М.: Наука, 2006. – 389 с.

2. Социально-экономические проблемы информационного общества / под ред д.э.н., проф. Л.Г. Мельника. – Сумы: ИТД “Университетская книга”, 2005. – 430 с.