Макарова І.О.

Студентка 4 курсу, факультету МЕВ ХНЕУ

Роль і розвиток людського капіталу в умовах сучасності.

This article is devoted to researching and analyses the category of “human capital” as a basis for economical growth and the influence of economical and social factors on it under conditions of movement to postindustrial society.

На сучасному етапі формування нової економічної моделі України розвиток й формування людського капіталу стає все більш важливим, бо від цього залежать основні чинники економічного росту. На сьогодні вчені-економісти всього світу дійшли висновку о необхідності зміни сучасної економічної системи, яка породжує чималі соціально-економічні загрози для населення й не враховує саме людський чинник. В основі нової економічної моделі мають бути покладені невичерпні й гнучкі ресурси, якими в наш час є знання, інтелект та творчий потенціал людини. Виходячи з цього Україні потрібно розробити таку стратегію залучення людського капіталу до економічної діяльності, яка б сприяла стабільному й прогресивному економічному зростанню.

В умовах переходу до постіндустріального суспільства поступово, але істотно змінюються усі параметри людського розвитку, а одночасно з ними й система продуктивних сил. На перше місце серед чинників виробництва виходить людський капітал. Відбуваються зміни в уявленнях про структуру та роль складових сукупного капіталу. За оприлюдненими розрахунками у світі нагромаджено:

- виробничого капіталу – 95 млрд. дол. (17%);

- природного капіталу – 90 млрд. дол. (16%);

- людського капіталу – 365 млрд. дол.. [1]

До складових людського капіталу відносять:

- капітал освіти – інтелектуальний капітал;

- капітал здоров’я;

- капітал культури (споживчий та високодуховний);

- капітал соціально-психологічний. [2]

На нашу думку найбільш важливим э розвиток інтелектуального капіталу. З досвіду розвинених країн світу можна винести, що найважливішими напрямками політики розвитку інтелектуального капіталу є:

- утвердження принципу пріоритету цінності людського творчого потенціалу як основного в новій економічній політиці;

- прийняття принципу індивідуального розвитку людини;

- формування й розвиток активної поведінки особистості, її здатності до конкуренції, встановлення принципів самостійності та самовідповідальності, розвиток її прагнення до реалізації свого творчого потенціалу;

- поступове звільнення всіх сфер економіки України від некваліфікованої робочої сили;

- поширення різноманітних методів й форм організації й стимулювання праці, характерних для творчої діяльності;

- поступове вирівнювання загальної освіти й підвищення її рівня і якості. Це модернізація матеріально-технічної бази, підвищення мотивації викладачів до поліпшення якості навчання, посилення контролю за якістю знань, вдосконалення організації навчального процесу й посилення рівню практичної підготовки;

- прийняття нової соціальної і економічної політики, яка б дала доступ до знань усім верствам населення, незалежно від статку. Сюди відноситься розвиток системи доступних кредитів на освіту, вдосконалення бази державного бюджету й приведення його у відповідність з усіма нормативно-правовими актами;

- вдосконалення системи підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

- забезпечення рівномірного розвитку освітньої інфраструктури в усіх регіонах України;

- стимулювання населення до здобуття вищої освіти всіх спеціалізацій.

Але необхідно також прийняти до уваги й інші фактори розвитку людського капіталу. Бо без врівноваженої політики в усіх сферах неможливе стабільне економічне зростання країни. З цією метою треба врегулювати різноманітні соціально-економічні умови.

Однією з умов є забезпечення стабільного й прогресивного зростання обсягу реального ВВП у кожному регіоні й в усій країні в цілому. Досвід розвинених країн свідчить, що високі темпи економічного зростання призводять по появи сприятливих можливостей підвищення рівню освіти й зміцнення його здоров’я.

Іншою умовою є підвищення рівню доходів населення, а саме заробітної плати необхідно для поліпшення рівня життя нації і створення стабільної економічної основи для збільшення інвестицій в людський капітал. В той же час треба привести до мінімуму диференціацію доходів населення, яка стримує економічні можливості людського капіталу.

Тобто становлення людського капіталу залежить від багатьох факторів, які пов’язані між собою в складну систему. І для його вдосконалення необхідне всебічне вирішення питань виробництва і розподілу товарів і послуг, одночасно з урегулюванням питання формування і використання творчих здібностей й можливостей людини.

Таким чином, ми бачимо актуальність та необхідність подальшого вивчення проблеми формування, розвитку та використання людського капіталу з метою вдосконалення й зміни існуючої економічної моделі України.

Література:

1. Нестеров А., Национальное багатство и человеческий капитал // Вопросы економики. - 2003. - № 2. - С. 109.

2. Длугопольский О. Розвиток людського капіталу як невідємний атрибут функціонування економіки в 21 столітті // Світ фінансів. – 2007. - №1. – С. 168 – 173.

3. Антонюк В. Головні напрямки зміцнення соціально-економічних основ формування людського капіталу в Україні // Економіка і прогнозування. – 2007. - №3. – С. 39 – 43.