Тезисы / «Экономические науки» , №12

Білієнко М.Є.

Донецький державний університет інформатики та штучного інтелекту

Інституціоналізація як фактор економічного розвитку агроринку

Формування інституційного середовища (інституціоналізація) економіки охоплює всі її сфери. Від швидкості й ефективності інституціоналізації залежить успішність становлення системи агробізнесу на засадах ринкової економіки.

Сьогодні аграрний ринок – це найменш інституційно оформлений елемент у структурі сучасної національної економіки. Старі інститути народногосподарського агропромислового комплексу, які забезпечували його функціонування, фактично зруйновані. Нові інститути або не створені (інститут земельної власності, ф'ючерсна зернова біржа), або функціонують із низькою ефективністю (зерновий ринок, ринок прав оренди землі). Тому інституційні перетворення в агропромисловому секторі перебувають лише на початковому етапі, і завдання держави полягає у прискоренні цілеспрямованого процесу встановлення формальних інститутів агарного ринку.

Оскільки аграрний ринок - це сукупність соціально-економічних аграрних товаровиробників у сфері обміну, за допомогою яких  здійснюється збут і купівля сільськогосподарських товарів, то ефективно-функціонуючий аграрний ринок містить наступні елементи (рис.1):

Розглянемо ці елементи більш детально:

 - спеціалізовані ринки (субринки) аграрної продукції, праці, землі, матеріальних ресурсів і фінансових коштів;

- ринковий механізм господарювання, який є сукупністю взаємопов'язаних методів і важелів економічного впливу на виробництво, розподіл, обмін і споживання продукції з сільськогосподарської сировини та законів ринку;

- ринкову інфраструктуру, що є системою комерційних і державних підприємств (організацій), які повинні обслуговувати всю сукупність ринків, створювати сприятливі умови для функціонування ринку аграрної продукції та інших субринків.

 

 

 

 

 

 

 


Рисунок 1 – Структура аграрного ринку

Відсутність або недостатній розвиток будь-якої з названих складових призводить до зниження ефективності функціонування ринкового механізму, тому першочерговим завданням є процес становлення формальних інститутів, який може бути прискорений державою.

В агросфері найважливішим інститутом, який відсутній в Україні, є ф'ючерсні біржі, становлення яких може забезпечити зменшення транзакційних витрат і зростання ефективності функціонування транзакційного сектора системи агробізнесу України.

Стрімкий перехід до ринку поставив сільських товаровиробників у важке становище. Їм доводиться самостійно і з великими витратами шукати споживачів своєї продукції. Через відсутність інформації ціни формуються від угоди до угоди, що обумовлює значну різницю в цінах навіть в межах одного регіону.

Сьогодні реалізація сільськогосподарської продукції здійснюється трьома основними каналами: через закупівлі в національний і регіональні продовольчі фонди; шляхом прямого продажу; шляхом продажу на оптових продовольчих ринках.

В Україні є декілька товарних бірж, на яких можна реалізувати вироблену продукцію, але їх ефективність досить низька: протягом 2006 р. було укладено переважно експортні угоди, з низькою кількістю внутрішніх. Це є наслідком того, що сільгосппідприємства не мають кваліфікованих дилерів і не зареєстровані як учасники біржової торгівлі, тому працівники біржі вимушені виїжджати на місця для укладання угод.

Отже, становлення та розвиток агробізнесу в регіоні вимагає нового підходу до організації сільськогосподарських товарних ринків через посилення діяльності держави в питанні формування інститутів. Інститут бірж зможе виробити прийнятні для всіх учасників торгівлі типові контракти, які забезпечували б стандартизацію якості й умов постачання, норми поведінки на ринку. Вона стане центром формування інформаційної бази про становище на ринках сільгосппродукції, сприятиме підготовці необхідних кадрів, а також регулюватиме комерційні суперечності. Але головна роль товарної біржі полягає в тому, що вона дасть змогу зустрічатися на постійній основі із сільгосптоваровиробникам, переробникам, торговим агентам і споживачами для укладання угод купівлі-продажу за раніше встановленими правилами, зосередить в одному місці попит та пропозицію на вільному ринку, виявить реальний рівень цін у взаємній конкуренції виробників і споживачів. Вищезазначені чинники мають відіграти важливу роль у зниженні транзакційних витрат, що, відповідно, забезпечить ефективне функціонування інституту ф’ючерсних товарних бірж в економіці України.