Воропаєва О.В.

ДонНУЕТ

Механізми регулювання міжнародного інноваційного процесу та міжнародної передачі технологій

Види міжнародного співробітництва в галузі науки, техніки, технології та промисловості різноманітні і охоплюють: міжнародні технічні і технологічні зв’язки; міжнародні наукові зв’язки; міжнародне сприяння виконанню окремих робіт і створення технологічних процесів; забезпечення безпечного використання досягнень науково-технічного прогресу; міждержавне промислове співробітництво. Актуальність проблеми регулювання міжнародного інноваційного процесу та міжнародної передачі технологій пояснюється швидким розвитком міжнародного науково-технічного співробітництва та все глибшою інтернаціоналізацією досліджень і розробок, що потребує певного координування. Певні проблеми регулювання міжнародної передачі технологій розглядали у своїх працях В.І. Захарченко, Т. Чернецька, Д.М. Черваньова, А.Е. Воронкова, Л.В. Єрохіна та інші.

Правову основу міжнародного науково-технологічного і промислового співробітництва складають: міжнародні договори і програми ООН в галузі науки і техніки, промислового співробітництва; регіональні програми в галузі використання науково-технологічних досягнень; програми, протоколи й угоди в галузі науки і техніки, промислового співробітництва, укладені між державами на основі обопільних умов; науково-виробничі об’єднання.

Координацію міжнародного інноваційного процесу та міжнародної передачі технологій здійснюють міжнародні організації. Так, діяльність ООН в цій галузі здійснюється різними організаціями, що входять у систему ООН. Наприклад, розробка політики в галузі науки і техніки фінансується ПРООН і реалізується ЮНЕСКО, СОІВ і Департаментом по економічному і соціальному розвитку Секретаріату ООН - ДЕСР); здійснення програм наукових досліджень також фінансується ПРООН і реалізується ЮНЕСКО і ЮНІДО; використання результатів наукових досліджень і розробок на практиці фінансується ПРООН, Фондом ООН в галузі народонаселення – ЮНФЛА і реалізується ЮНІДО і ФАО; інформаційна діяльність фінансується ЮНЕСКО і здійснюється ЮНЕСКО та СОІВ. Крім цього в Економічній і соціальній раді ООН – ЕКОСОР, яка є одним із головних органів ООН, з 1992 р. створена і функціонує Комісія з науки і технології з метою розвитку, що замінила міжурядовий комітет з техніки з метою розвитку.

Треба виділити ті міжнародні організації, які займаються проблемами захисту прав інтелектуальної власності: Європейська патентна організація (ЄПО), Світова організація інтелектуальної власності (СОІВ) та Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС).

Основною метою ЄПО є видача європейських патентів; розширення співробітництва між європейськими державами у сфері охорони винаходів, посилення патентного захисту; сприяння створенню і модернізації патентних систем у країнах, що розвиваються; здійснення наукової, інформаційної і видавничої діяльності.

Світова організація інтелектуальної власності (СОІВ) була створена для охорони інтелектуальної власності в усьому світі на основі співробітництва між країнами і міжнародними організаціями (укладання нових міжнародних договорів, робота з удосконалювання національного законодавства в частині охорони прав інтелектуальної власності, технічна допомога країнам, що розвиваються ); поширення інформації; підтримка при одночасному одержанні прав на винаходи, товарні знаки, промислові зразки чи моделі в декількох країнах.

Угода ТРІПС доповнює розроблені СОІВ угоди щодо захисту прав інтелектуальної власності. Передумовами прийняття угоди ТРІПС є наявність значних розходжень у стандартах, що регулюють охорону і реалізацію прав інтелектуальної власності, а також відсутність багатосторонніх правил, які стосуються міжнародної торгівлі підробленими товарами. Важливою рисою Угоди є те, що закладений конвенціями СОІВ стандартний захист одержав правовий статус.

До основних стандартів захисту прав інтелектуальної власності згідно з Угодою ТРІПС відносяться:

1. Патенти. Країни повинні видавати патенти на винаходи у всіх сферах технологій як для товарів, так і для процесів включаючи ті, котрі застосовуються для виробництва товарів. Крім того патенти повинні видаватися без дискримінації щодо місця винаходу, і незалежно від того, товари імпортовані чи вироблені на внутрішньому ринку.

2. Товарні знаки. Угода ТРІПС вимагає від країн-членів не запроваджувати щодо використання товарних знаків спеціальних вимог, які могли б заподіяти шкоду їх здатності відрізняти товари чи послуги одного підприємства від товарів чи послуг інших підприємств. Угода закладає деякі положення, яких варто дотримуватись при скасування товарних знаків через їх невикористання.

3. Промислові зразки. Угода ТРІПС зобов’язує країни-члени забезпечувати охорону промислових зразків, які повинні бути новими чи оригінальними.

4. Охорона закритої інформації. В Угоді ТРІПС містяться положення, які вимагають, щоб закрита інформація – комерційна таємниця чи ноу-хау – користувались захистом. Мінімальний період охорони: патентів – 20 років з моменту подачі заяви на патент; товарних знаків – 7 років з моменту початкової реєстрації і кожного поновлення реєстрації; промислових зразків – щонайменше 10 років. Власники прав інтелектуальної власності втрачають своє право, якщо закінчується термін захисту.

Виконання Угоди і дотримання урядами положень, що містяться в ньому, контролює Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.

Отже, координація міжнародного інноваційного процесу та міжнародної передачі технологій здійснюється, по-перше, організаціями системи ООН: ПРООН, ЮНЕСКО, ЮНІДО, ДЕСР, ФАО. По-друге, економічною і соціальною радою ООН – ЕКОСОР. А також міжнародними організації, які займаються проблемами захисту прав інтелектуальної власності: (ЄПО), Світова організація інтелектуальної власності (СОІВ) та Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС).