Секція Філософія,

Підсекція 6. Філософія науки

Кривда Н.Ю.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Проблема можливих пріоритетів розвитку українського суспільства

В рамках Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку України на 2004-2006 роки, опрацювання якої відбувається під егідою Національної академії наук України та Центра досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім.. Г.М.Доброва, експертною комісією (15 тематичних груп, біля 700 експертів) було здійснено Зведений прогноз  науково-технологічного та інноваційного розвитку України на найближчі 5 років та наступне десятиліття. Результати дослідження опубліковані в Києві восени 2007 року[2].

Представлені в даному збірнику матеріали дають змогу більш детально оцінити можливості української на­уки і перспективні напрями інноваційного розвитку держави. Попри те, що понад 40 країн світу здійснюють такі масштабні державні прогнозно-аналітичні програми, які стають квінтесенцією державної інноваційної політики,  в незалежній Україні вперше здійснено таке дослідження і оприлюднені його результати. «Зрозуміло, що це тільки науковий прогноз, тобто аналіз того, що може бути, якщо цілеспрямовано працювати за­для його здійснення. Він має ключове значення для обрання пріори­тетів науково-технологічної та інноваційної політики» [2,114]. Вочевидь, таким прогнозом мають  керуватися уповноважені  державні установи та організації при розподілі  державних коштів, їх мають брати до уваги науковці всіх рівнів, вони можуть слугувати орієнтиром для інвестиційних бузнес-структур. В дужках зазначимо, що, наприклад в Росії надають величезного значения економцко-іноваційному та соціо-культурному прогнозуванню, зокрема там регулярно з 2004 року працює Всесвітній форум «Інтелект Росії», ІІІ асамблея якого відбулася цього року, видаються профільні часописи – Вісник форуму, часопис  «Стратегії Росії» тощо.   

На основі результатів прогнозно-аналітичного дослідження інноваційного розвитку України експертами виділено 10 можливих стратегічних (на довгострокову перспективу) пріори­тетних напрямів: 1.Гармонійний розвиток громадянина України як особистості та розбудова знаннєвого громадянського суспільства. 2.Фундаментальні наукові дослідження з найбільш актуальних проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук. 3.Енергетична безпека та енергетична незалежність держави.. 4.Проблеми розвитку та раціонального використання мінерально-ресурсного потенціалу. 5.Проблеми сталого розвитку, раціонального природокористування та збереження біологічного різноманіття. 6.Забезпечення здорового способу життя, профілактика і лікування найпоширеніших захворювань. 7.Фізико-хімічна біологія, новітні біотехнології. 8. Інформатика та комп'ютерні технології. 9.Перспективні технології агропромислового комплексу та переробної промисловості. 10.Нові речовини і матеріали.

Зрозуміло, що найбільшу увагу гуманитарного знания привертають дві позиції – «Гармонійний розвиток громадянина України як особистості та розбудова знаннєвого громадянського суспільства» та «Фундаментальні наукові дослідження з найбільш актуальних проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук». У першому випадку необхідним вважається «надання державної підтримки прикладним суспільствознав­чим дослідженням, спрямованим на розв'язання найбільш гострих проблем, що стоять сьогодні перед нашим суспільством і нерідко визна­чальним чином впливають на темпи соціально-економічного та науково-технологічного розвитку країни Маються на увазі: системні до­слідження проблем взаємодії людини, суспільства і природи, обґрунту­вання шляхів гармонізації цих відносин, нормативно-правове забезпе­чення демократизації суспільно-політичного життя та розбудови грома­дянського суспільства, наукове забезпечення гуманізації, демократи­зації та екологічної реабілітації міського середовища, дослідження, спрямовані на вдосконалення управління розвитком науки і технологій та інноваційними процесами в економіці, розробка заходів і програм, спрямованих на підвищення рівня інноваційної культури суспільства, наукове забезпечення розвитку загальнодоступної системи дистанцій­ного навчання. Саме ці проблеми пропонується визначити середньостроковими пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки в рам­ках даного стратегічного пріоритету» [2,114-115].

У другому випадку -  «Фундаментальні наукові дослідження з найбільш

актуальних проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук» необхідність фундаментальної науки обґрунтовується тим, що вона «визначає загальний рівень інноваційних процесів у країні, його відповідність тенденціям розвитку науки і технологій у передових країнах світу» [2, 115].

Рівень кваліфікації спеціалістів, яких готує вища школа, розробка та ефективне використання високих технологій в інноваціях, стан усіх секторів економіки, обороноздатності, медицини, екології та інші ас­пекти розвитку країни, — все це визначається станом фундаменталь­ної науки, наголошують автори прогнозу. Важливим для держави є забезпечення високого рівня фундаментальних досліджень в Національній академії наук та в університетах. Роль держави полягає в створенні на­лежних умов, зокрема, забезпечення сучасної експериментальної бази в інститутах та навчальних закладах. Для активізації певних наукових напрямів необхідне оголошення тематичних конкурсів на проведення конкретних цільо­вих досліджень. Принциповою умовою збереження та розвитку науки є створення умов для залучення до наукової діяльності талановитої молоді та закріплення її в науково-дослідних колективах України різ­ної відомчої підпорядкованості.

Окреслюючи найближчі перспективи, експерти називають невідкладними: першочергове оновлення експериментальної бази досліджень в інститутах та вищих навчальних закладах; створення сучасної загальнодержавної інфраструктури техно­логічної та інформаційної підтримки наукових досліджень; створення умов для залучення до науки талановитої молоді та закріплення її в наукових колективах[2, 116-117].

Зважаючи на ґрунтовний характер і фахову специфіку досліджень - прогнозування власне наукових технологій та інновацій – дозволю собі використати ключові положення документу як привід до роздумів щодо духовних та інтелектуальних стратегій вітчизняного суспільства.

Слушною виявляється думка, що сучасне суспільство поступово трансформується з «суспільства знання» до «суспільства інтелекту» [4]. Під знанням розуміють «осягнення дійсності свідомістю; науку чи сукупність відомостей, пізнань у певній області» [5,228]. Здатність знання змінювати об’єкти, перебудовувати соціальні системи, вносити іновації в діяльність культурних, соціальних та інших інститутів зробило його центром концепції постіндустріального суспільства, «суспільства знань». В такому суспільстві відбулося усвідомлення того факту, що «знание стало сегодня основным условием производства. Традиционные факторы производства - природные ресурсы, рабочая сила и капитал - не исчезли, но приобрели второстепенное значение. Эти ресурсы можно получить, причем без особого труда, если есть необходимые знания. То обстоятельство, что знание стало главным, а не просто одним из видов ресурсов, превратило наше общество в посткапиталистическое» [1, 95].

Під інтелектом традиційно розуміють «мисленому здатність, розумовий початок у людини, що визначає його діяльність» [5, 245]; «здатність мислення , раціонального пізнання» [7,210]. В той час як знання має феноменологічну природу, інтелект носить характер процесу. Динамічний потенціал, здатність до осмислення накопиченого та продукування нового, можливості всебічної систематизації знань, технологій, інструментарію, спонукання до діяльності, прогностичні можливості  - все це разом робить інтелект «ключовим ресурсом «общества интеллекта», где «в условиях современной рыночной экономики самым дорогим товаром становится интеллектуальная продукция» [6,25].

Отже, теза щодо «знаннєвого суспільства», виголошена Зведеним прогнозом, потребує певних уточнень. Вочевидь, нам потрібне «інтелектуальне суспільство», що не тільки і не стільки виробляє та накопичує  знання, скільки орієнтує всю свою мисленеву та раціональну діяльність, всю свою накопичену (досить ілюзорну) міць «не на досягнення всезагального щастя, а на обмеження деструктивних сил, боротьбу з демонізмом, протиприродним розгулом згубних сил» [3,182]. Аналіз стратегічних орієнтирів загального антропного розвитку, інтелектуальних стратегій сучасності є надзвичайно перспективним, враховуючи кризисні явища, що визначають  контекст  буття (екокриза, вичерпаність класичних моделей соціального розвитку,  футурошок (А.Тоффлер), цинізм знання, криза «концепції модернізації», нелінійність та варіативність економічного, соціального та культурного розвитку, втрата життєвого сенсу цілими поколіннями тощо). «Багатоваріативність, комплексність та нестандартність» [3,185] рішень має стати запорукою не тільки  прогнозування майбутнього, але вреші решт, запорукою його існування.

Литература

1. Друкер П. Посткапиталичстическое общество: новая постиндустриальная волна на Западе: Антология. М., 1999.

2. Зведений прогноз  науково-технологічного та інноваційного розвитку України на найближчі 5 років та наступне десятиліття. – К.: Фенікс,2007. – 152 с.

3. Кримський С.Б. Філософськи запити смислів. – К.: ПАРАПАН,2003. – 240 с.

4. Михайлева Е.Г. Особенности формирования общественного мнения в условиях <общества интеллекта> ІІ Всеросийская научная конференция Сорокинские чтения – 2005. Будущее России:  Стратегии развития .14-15 декабря 2005. http//lib.socio.msu.ru

5. Ожегов С.И. Словарь русского языка. 5-е изд. - М.: Гос. изд-во иностр. и нац. словарей, 1963, 900 с.

6. Тарапов И.Е. Интеллектуальный труд, наука и образование. Кризис в Украине. - Х.: Фолио, 1994. - 176 с.

7. Философский энциклопедический словарь. – М.: Сов. Энциклопедия, 1983. – 840 с.