Право/ 11. Криминалистика и судебная медицина

К.ю.н. Сандрачук А.А.

Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, Україна

Окремі аспекти взаємодії слідчого з органами дізнання при розслідування шахрайства з об’єктами нерухомості.

Шахрайство - це форма розкрадання, що одержала досить широке поширення в умовах ринкової економіки та свободи підприємницької діяльності. Угоди громадян із приналежним їм житлом (купівля-продаж, оренда, обмін, міна, дарування та інші форми використання прав власника житла) ніколи ще не одержували такого розмаху, як зараз. З огляду на високу вартість житлової площі, сума угод, що укладаються, оцінюється, як правило, у сотні тисяч гривень, це викликає велику привабливість для шахраїв, і потребує ефективної протидії цьому.

Інститут взаємодії слідчих і органів дізнання, тобто їхня погоджена діяльність при розкритті та розслідуванні злочинів, давно уведений у науковий оборот, займає міцне місце в юридичній літературі та широко використається практикою. У криміналістиці взаємодія розглядається як злагодженість дій учасників розкриття й розслідування злочинів. Ці дії засновані на законі і погоджені між суб'єктами взаємодії по цілям і завданням, силам, засобам, місцю й часу їхнього проведення. Дослідниками даної проблеми були з'ясовані сутність і значення взаємодії, визначені вихідні поняття, принципи й форми взаємодії.

Правовою основою взаємодії слідчого й органів дізнання є норми кримінально-процесуального закону (ст.ст. 66, 104, 114, 118 КПК України) [1], Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (п.1 ст.7) [2], Закону України "Про міліцію" (п.11 ст.10) [3], а також ряду відомчих і міжвідомчих правових актів. Вони закріплюють положення, що визначають порядок організаційно-правових відносин між слідчим і органом дізнання.

З даних положень випливає:

1. Процесуальні відносини між слідчим і органом дізнання виникають по всіх справах, що знаходяться у провадженні слідчого, тобто за якими ведеться досудове слідство.

2. Слідчий має право з розслідуваної справи давати доручення і вказівки органам дізнання про проведення пошукових і слідчих дій, а також вимагати від них сприяння у проведенні окремих слідчих дій.

3. Доручення і вказівки слідчого органу дізнання в межах розслідуваної ним справи обов'язкові для останнього.

Взаємодія слідчого й органа дізнання у всіх його формах будується на принципах: 1) постійного контакту й обміну необхідною інформацією;

2)погодженості і координації дій; 3) найбільш оптимального об'єднання наявних сил і засобів, що виключає дублювання і підміну; 4) знання умов, прийомів, засобів і можливостей при вирішенні конкретних завдань [4, с.277; 5, с.30-31].

Важливою вимогою, що пред'являється до процесу виявлення і розкриття шахрайства, є обов'язкова спільна участь слідчих і оперативних працівників в реалізації інформації, здобутої оперативними працівниками в ході здійснення заходів при розкритті конкретного злочину. Р.С. Бєлкін стверджує, що розповсюдженість шахрайських посягань, значний матеріальний збиток, наявність у шахраїв корумпованих зв’язків серед владних структур обумовлює необхідність широкого використання в боротьбі з ними засобів і рекомендацій криміналістики і теорії оперативно розшукової діяльності, важливість виявлення шахрайств оперативним шляхом. [6, с. 738] Інформаційний обмін, що виникає між слідчим і оперативним працівником, жодною мірою не повинен впливати на самостійність процесуальних рішень слідчого і оперативно-тактичних рішень оперативних працівників. Взаємодія тому і виникає, що існує відмінність їх повноважень.

Потрібно зазначити, що безпосереднє ознайомлення слідчого з оперативно-розшуковими матеріалами має велике практичне значення. Воно створює сприятливі умови для всестороннього аналізу зібраних даних, дозволяє вибрати правильну тактику і намітити черговість проведення слідчих дій. Та все ж існують межі ознайомлення, продиктовані інтересами конспірації і правового захисту засобів і методів оперативно-розшукової діяльності.

Взаємна інформація повинна бути корисною для розслідування і по можливості точною; використовуватися з урахуванням думки учасника взаємодії, від якої виходить; результати реалізації інформації повинні бути повідомлені іншому учаснику взаємодії, від якої вона поступила.

Потрібно сказати, що важливою формою взаємодії, вживаною при розслідуванні шахрайства з об'єктами нерухомості, є виконання оперативним працівником доручень слідчого про проведення слідчих і оперативно-розшукових дій.

Слідчий має право доручати органам дізнання проведення розшуку, розшукових дій, але не може давати вказівки, які конкретно оперативно-розшукові заходи повинні бути застосовані для виконання його доручення, оскільки оперативно-розшукова діяльність - це компетенція органів дізнання.

Потрібно зазначити, що доручення про проведення слідчих дій слідчий повинен давати органам дізнання в тих випадках, коли він сам з яких-небудь причин не може провести своєчасно слідчу дію, з приводу якої дається доручення.

Саме, при розслідуванні «серійних» або групових шахрайств виникає необхідність в одночасному проведенні цілого ряду допитів, обшуків і т.д. Запізнення з проведенням слідчих дій може негативно вплинути на подальший етап розслідування групового злочину, і привести до втрати певних доказів, не притягнення винних до кримінальної відповідальності, та взагалі істотно вплинути на розслідування злочину в цілому.

Таким чином, своєчасна та цілеспрямована взаємодія слідчого з органами дізнання надасть можливість більш ефективно здійснювати розкриття та розслідування фактів шахрайства з об’єктами нерухомості та притягувати шахраїв до відповідальності.

Література:

1. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Юрінком Інтер, 2002 р

2. Про оперативно-розшукову діяльність. Закон України від 18 лютого 1992 року. //Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №22. – Ст.303.

3. Про міліцію. Закон України від 20 грудня 1990 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №4. – Ст.20.

4. Криміналістика. /За ред. П.Д. Біленчука. – 2-ге вид.., випр. і доп. – К.: Атіка, 2001. – 544 с.

5. Лекарь А.Г., Безруких Р.К. Организационно-тактические основы раскрытия преступлений.– М.:Юрид.лит., 1972. – 119 с.

6. Криминалистика: Учебник для вузов/ Под ред. заслуженого деятеля науки РФ, проф. Р.С. Белкина. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Норма, 2006. – 992 с