Право/2. Административное и финансовое право

К.ю.н. Саєнко С.І.

Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

Презумпція в адміністративно-деліктному праві України: загальне поняття та види

У правовій дійсності є феномен, який, не будучи юридичним фактом, може вливати на виникнення адміністративно-деліктних правовідносин. Це - презумпція. Визнаючи його існування в адміністративно-деліктному праві України, вітчизняні вчені-адміністративісти мало приділяли уваги дослідженню сутності та видовій характеристиці указаної правової категорії. Однак подальші гносеологічні розвідки у царину презумпцій адміністративно-деліктного права є необхідними через те, що їх результати матимуть прикладну цінність та сприятимуть збагаченню адміністративно-правової термінології.

Серед науковців панує думка, що нормативне підґрунтя для використання презумпцій у чинному адміністративно-деліктному законодавстві України створила Конституція 1996 року. Проте, на наш погляд, в Основному Законі української держави були закладені підвалини для їх використання здебільшого у кримінальному процесі, про що свідчать, наприклад, нормативні положення ст. 62 Конституції України. У зазначеній статті наводиться визначення презумпції невинуватості, яке безперечно розраховане на його використання лише під час здіснення провадження у кримінальних справах: «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду».

Конституційне визначення аналізованої категорії могло б бути взяте за основу для адміністративно-деліктної сфери за умов відповідних коректив. Принаймні більшість науковців, що досліджували проблематику адміністративно-юрисдикційного процесу, використовували його у якості методологічної основи у своїх наукових доробках. Однак в законодавстві України про адміністративну відповідальність заборонено застосовувати принципи аналогії закону та права, а тому потрібно або вносити відповідні зміни до Конституції України, що є дуже проблемним з погляду реалізації, або розробити загальне поняття презумпції та навести її видову характеристику для адміністративно-деліктного права України. Ми пропонуємо останній варіант.

Перш за все звернемо увагу на те, що у великому тлумачному словнику сучасної української мови наводиться декілька визначень поняття презумпції:

1) Презумпція - це припущення, що ґрунтується на ймовірності;

2) Закріплене у законі припущення про існування певного факту, реальність якого вважається істиною й такою, що не потребує доказів [1].

Аналіз наведених визначень дозволяє стверджувати, що для поповнення термінологічної бази адміністративно-деліктного права України жодне з них не може бути взяте за основу у представленій формі з наступних причин. Перше визначення є надто абстрактним, і не дозволяє в повній мірі розкрити сутність аналізованої категорії. Друге - не відповідає завданням адміністративно-деліктного процесу, оскільки стверджується, що відповідне припущення у жодному разі не потребує доказів. Проте, навіть за умов існування в адміністративно-деліктному процесі презумпції невинуватості, законодавець вимагає від компетентних органів доводити або спростовувати винність правопорушника за допомогою відповідних доказів (ст. 251 КУпАП).

У правових презумпція, що використовуватимуться в адміністративно-деліктному праві України, повинні відображатися вихідні, принципові засади прав і обов’язків учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення, а також має бути закладений механізм реалізації цих засад. Використання презумпцій в адміністративно-деліктному праві України має носити характер важливого та досить гнучкого інструменту регулювання правовідносин адміністративної відповідальності, завдяки якому зникатимуть сумніви в існуванні певного юридичного факту.

При формулюванні загального поняття презумпції для адміністративно-деліктної сфери зазначені особливості обов’язково мають бути врахованими. Тому синтезоване визначення досліджуваної категорії може мати такий вигляд: «Презумпція - це закріплене в законі припущення про наявність чи відсутність певних фактів, що мають юридичне значення». Представлене визначення презумпції підкреслює прогресивний характер, гуманний і демократичний зміст адміністративно-деліктного права України, а також дозволяє говорити про певну видову характеристику аналізованого явища.

Вважаємо, що у адміністративно-деліктному праві України існують:

1. неспростовні презумпції - це закріплене в адміністративно-деліктному законодавстві України припущення про наявність чи відсутність певного факту, який не підлягає сумніву й тому не потребує доведення (наприклад, презумпція адміністративної неделіктоздатності особи віком до 16 років);

2. спростовні презумпції - це закріплене в адміністративно-деліктному законодавстві України припущення про наявність чи відсутність певного факту, який має юридичне значення, доки щодо цього факту не буде встановлене інше (наприклад, презумпція невинуватості особи).

Статико-динамічний характер адміністративно-деліктного права України дозволяє виділяти також матеріально-правові та процесуально правові презумпції. Перші містять правоположення про наявність (відсутність) певного юридичного факту при існуванні інших фактів, які можуть мати відношення до суб’єктів правовідносин адміністративної відповідальності. Другі виключають необхідність доказів для винесення рішення або вказують на суб’єкта, на якого покладається тягар доведення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим встановлюється порядок застосування процесуальних норм.

Адміністративно-деліктне право України, як і кожна галузь права має чималий «набір» презумпцій. Однак, щоб не виникало потреби у розширювальному тлумаченні останніх - ні судовому, ні доктринальному, вони повинні закріплюватися в КУпАП і чітко формулюватися.

Література:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – Київ-Ірпінь, ВТФ «Перун», 2003. – С. 920.