Секція - Фізична культура та спорт. 1

Матусевич А.М., Ярославська Л.П., Лавренюк С.А.,

Кандиба П.О., Лєдок В.П.

Черкаський Державний Технологічний Університет,

кафедра фізичного виховання

Морально-педагогічна готовність студентів до вчительської діяльності.

Педагогічна спрямованість визначає стійкість, глибину і широту професійних інтересів і педагогічних ідеалів. Якщо врахувати, що професійний інтерес до діяльності виражається в зосередженості думки на предметі обраної діяльності, у вивченні її і практичному оволодінні, то ступінь сформованості професійного інтересу визначає і характер роботи майбутнього фахівця над собою з тим, щоб використати свої можливості і здібності для успішної реалізації професійних планів.

Професійна етика як важлива ланка морально – психологічної готовності студентів до педагогічної відповідальності передбачає відповідальність, доброзичливість, уважне ставлення до учня, готовність прийти на допомогу кожному, хто її потребує. Основу професійної етики становить ідейно-моральна свідомість особистості, тобто моральні норми, оцінки і самооцінки, контроль і самоконтроль, повага до норм і вимог суспільного життя й уміння прищеплювати ці норми іншим людям.

Удосконалення змісту професійної діяльності сучасного вчителя підсилило залежність результативності його роботи від професіоналізації певних процесів: мислення, мови, пам’яті, уваги та ін. Спрямованість розвитку відчуття, сприймання й уваги у студентів повинна відповідати тим потребам, які висуває до особистості професія.

Специфіка роботи педагога висуває особливі вимоги і до такої властивості його особистості, як увага. Особливістю уваги вчителя є її можливість до переключення, розподілення, переміщення з одного об’єкта на інший. Вона характеризується достатньою стійкістю, обсягом, концентрацією.

Педагог у процесі педагогічної діяльності спрямовує увагу на свої дії. У той самий час в центрі його уваги повинен постійно перебувати колектив учнів, з яким він працює, й окремі учні, яких він залучає до активної роботи. Тим, хто обрав професію вчителя, треба вже у вузі розвивати здібності, виділяти той аспект роботи, який в цей момент потребує особливої уваги, але при цьому не випускати з поля свого зору й інші види діяльності.

Наші спостереження дозволили виділити в числі утруднень, яких звичайно зазнають молоді педагоги в період адаптації до вчительської діяльності, невміння зосередити свою увагу на уроці, одночасно тримати у полі зору весь клас і певних учнів. За результатами наших досліджень студенти-практиканти в цілому на уроці працюють з одним учнем (30%), з групою учнів (70%). За їхніми відповідями на запитання анкети: «бачу на уроці клас в цілому», «не можу працювати з класом і окремими учнями одночасно», «працюють завжди з 5-6 учнями», можна судити про невміння розподіляти увагу.

Невміння розподілити увагу можна пояснити прагнення педагогів робити все своїми силами («мені легше й швидше зробити самому», «поки їх допросишся, краще я зроблю сам») і їхнє захоплення одноманітними формами і методами(частіше словесними) в практиці виховної роботи.

Аналіз результатів психолого-педагогічних спостережень у плані концентрації змісту готовності випускників вузів до вчительської діяльності свідчить про те, що більшість дослідників не приділяють необхідної уваги культурі почуттів майбутнього педагога, обмежуючись тільки накопиченням знань і розвитком інтелекту.

Навчання і виховання в педвузі необхідно організовувати таким чином, щоб студенти відчували такі самі емоції і почуття, які виникають у педагогів в їхній професійній діяльності, набували необхідного професійного досвіду. Також в кожного студента необхідно розвивати здібності керувати своїм особистим удосконаленням і удосконаленням інших, тобто забезпечувати кожному перспективу внутрішнього росту. Це означає не давати студентові готові рецепти, а правильно його орієнтувати у самостійних пошуках шляхів професійного становлення, допомогти йому засвоїти думку про необхідність поєднання самовдосконалення з ростом професіональної майстерності і громадянської зрілості, поглибленням світоглядної позиції.

Все сказане дозволяє дійти висновку, що достатня розвиненість, виразність і цілісне поєднання всіх компонентів морально морально-психологічної готовності студентів до вчительської діяльності – необхідний показник, якій визначає педагогічний характер, творчий почерк, індивідуальність учителя, його здатності самостійно, професійно грамотно працювати на педагогічній ниві.

Література

1. Мар’єнко І.С. Розвиток творчих здібностей учнів та підвищення культури спілкування у колективі. В кн.: Орієнтовний зміст виховання школярів. - К.: Радянська Школа 1982.

2. Кроков В.М. Идущему на первые уроки. - М.: «Педагогіка» 1971. – 95 с.

3. Амонашвили М.А. Педагогыческие основы педагогики сотрудничества. - К.:Освіта 1991.

4. Грицюк Б.А., Сеульський Р.П. и др. Совершенствование професиональной підготовки будущих учителей – Львов.: Сант ., 1990.- 148 с.