СТАН РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

Ефективність державної політики саме у сфері управління інноваційними процесами визначає конкурентоспроможність національної економіки. В розвинених країнах майже 90% приросту валового продукту забезпечується за рахунок впровадження нових технологій. При цьому роль держави в даному процесі значно вагоміша, ніж при регулюванні звичайної економічної діяльності.

Розвиток науки і техніки є визначальним фактором прогресу суспільства, підвищення добробуту його членів, їх духовного та інтелектуального зростання. Цим зумовлена необхідність пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела економічного зростання і невід'ємної складової національної культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяльності, цілеспрямованої політики у забезпеченні використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб [1].

На відміну від розвинених країн, в Україні ще не створено національну інноваційну систему. Інноваційна діяльність характеризується структурною деформованістю, інституційною неповнотою, неузгодженістю та незбалансованістю технологічних, економічних і соціально-ціннісних аспектів. Інноваційні процеси в Україні не набули достатніх масштабів і не стали суттєвим фактором зростання ВВП.

В умовах політично-економічної кризи в країні, загострення зовнішньополітичних відносин, проблема інноваційного розвитку є особливо актуальною. Але першою і головною перешкодою до активізації даного процесу є нестача фінансових ресурсів. Тому необхідно визначити, в якому обсязі та за рахунок яких джерел відбувається фінансування інноваційної діяльності. Якщо провести аналіз за останні роки по статистичних даних, то можемо прослідити негативні тенденції (табл. 1).

Таблиця1. Джерела фінансування інноваційної діяльності в Україні у 2004-2013 рр., млн. грн.*

Роки	Загальна сума витрат	У тому числі за рахунок коштів
Роки	Загальна сума витрат	власних	державного бюджету	іноземних інвесторів	інші джерела
2004	4534,6	3501,5	63,4	112,4	857,3
2005	5751,6	5045,4	28,1	157,9	520,2
2006	6160,0	5211,4	114,4	176,2	658,0
2007	10850,9	7999,6	144,8	321,8	2384,7
2008	11994,2	7264,0	336,9	115,4	4277,9
2009	7949,9	5169,4	127,0	1512,9	1140,6
2010	8045,5	4775,2	87,0	2411,4	771,9
2011	14333,9	7585,6	149,2	56,9	6542,2
2012	11480,6	7335,9	224,3	994,8	2925,6
2013	9562,6	6973,4	24,7	1253,2	1311,3

Джерело [1]

Як бачимо, з 2012 року загальна сума витрат зменшується. Особливо різким скорочення витрат виявляється по графі видатків з державного бюджету і лише за рахунок іноземних інвесторів, що збільшували свої витрати, падіння показника суми загальних витрат дещо сповільнюється.

Якщо проаналізувати структуру джерел фінансування, то ситуація теж має негативну тенденцію до збільшення частки фінансування за рахунок власних коштів підприємств (72,9%), що свідчить про те, що, у своїй більшості, підприємства не можуть розраховувати на державну підтримку.

Погіршення ситуації просліджується і у законодавчій сфері. У постанові Верховної Ради України [2] говориться про те, що законодавство у науково-технічній сфері, що напрацьовувалося у перше десятиріччя незалежної України, створило сприятливі умови для розвитку вітчизняної науки та економіки держави. Але шляхом внесення змін та призупинення діючих норм законів воно втратило стимулюючі чинники розвитку науки. Зупинено реалізацію законів України "Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій", "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні","Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків"[2]. Не виконуються положення Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" щодо бюджетного фінансування науки на рівні 1,7 відсотка ВВП, принципи базового і конкурсного забезпечення науки та заходи із створення сприятливих економічних умов діяльності наукових установ.

У зв’язку з цим не діють фінансові, податкові, кредитні стимули розвитку інноваційної діяльності, трансферу технологій, у тому числі з оцінки та використання об’єктів права інтелектуальної власності. Не розвивається система підтримки венчурної діяльності реалізації результатів досліджень, відсутні стимули щодо залучення коштів приватних підприємств у проведення досліджень і розробок.

На сьогоднішній день однією з головною перспектив України э вихід на міжнародні ринки. Найбільш перспективним варіантом підвищення конкурентоспроможності країни є активізація інноваційної діяльності. У важкій ситуації для країни, відповідальність за успіх інноваційного бізнесу повинні взяти на себе всі - держава, підприємці, науковці [3]. Українським підприємствам треба розпочати процес формування власної інноваційної стратегії, тільки за цих умов українські товари та послуги зможуть конкурувати на міжнародних ринках.

Література

1. Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Про стан та законодавче забезпечення розвитку науки та науково-технічної сфери держави" 11.02.15.http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/182-19

2. Державна служба статистики України: Статистична інформація [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua

3. Аналіз інноваційної активності підприємств України та стратегія формування інноваційного потенціалу /В.І. Матросова, О.О. Семенова // Вісник НТУ „ХПІ”. Серія: Технічний прогрес і ефективність виробництва. – Х.: НТУ „ХПІ”. - 2013. - № 67 (1040) - С. 53-63