Экономические науки/2. Финансы и банковское дело

К.е.н, доцент Борисюк О.В.

Студент інституту економіки та менеджменту Супрунюк Є.О.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Україна

ПРОБЛЕМИ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Протягом останніх років ринок лізингу в Україні швидко зростає. Сьогодні іноземні банки входять на ринок, спрощуючи доступ до фінансування та збільшуючи можливості таких фінансових інструментів як лізинг. В подальшому очікується збільшення кількості лізингових компаній, засновниками яких є банки, що сприятиме більш широкому розповсюдженню лізингу як альтернативного інструменту фінансування.

Упродовж останніх років кількість лізингових компаній збільшилася на 30%. Цьому сприяло декілька факторів:

• зростання зацікавленості у лізингу з боку іноземних банків, що увійшли на український ринок;

• зростання обізнаності щодо лізингу серед широкої громадськості та державних службовців;

• швидкий розвиток фінансових ринків України, а також кращий доступ до кредитних ресурсів.

При цьому малі і середні підприємства все ще не користуються перевагами лізингу в суттєвому обсязі. Великі підприємства на сьогодні залишаються головними споживачами лізингових продуктів.

Джерела фінансування для лізингових компаній стали більш різноманітними: частка фінансування лізингових угод за рахунок банків-нерезидентів зросла на 14%. Ринок лізингу набуває стабільності, що підтверджується і фактом значного зростання, в середньому по ринку, частки довгострокових лізингових угод (3-5 років), і, відповідно зменшенням частки лізингових угод з коротким терміном дії.

До основних проблем, що значно перешкоджають розвитку лізингових відносин в Україні науковці відносять[1, с.7]:

· несформованість на загальнодержавному рівні політики перспектив розвитку лізингового кредиту;

· надто жорстка система оподаткування лізингових операцій;

· низький попит на товари вітчизняного виробництва;

· низька платоспроможність усіх категорій споживачів при імпорті споживчих товарів;

· недосконала нотаріальна реєстрація договорів лізингу;

· слабка державна підтримка, відсутність податкових пільг, у тому числі для структур, готових надати довгострокове кредитування.

Проект Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про фінансовий лізинг” та деяких інших законодавчих актів” розроблено з метою усунення існуючих у чинному законодавстві розбіжностей у визначенні поняття “лізинг”, удосконалення механізмів здійснення операцій лізингу, створення необхідних умов для залучення через механізм лізингу інвестицій в оновлення техніки та технології.

Розвиток ринку лізингу через прийняття запропонованого законопроекту дозволить:

- здійснити технічне та технологічне переоснащення підприємств, підвищити конкурентоспроможність економіки держави;

- прискорити розвиток малого та середнього бізнесу, в тому числі підприємств аграрно-промислового комплексу;

- збільшити обсяги інвестицій у національну економіку;

- підвищити обсяги реалізації нового обладнання;

- поліпшити конкурентне середовище на фінансовому ринку [3].

Аналіз стану вітчизняного лізингового підприємництва дає можливість зробити висновок про те, що в наш час найбільш реальними господарюючими суб’єктами, які мають тимчасово вільні кошти чи мають доступ до них, виступають банківські установи. [1, с.7 ].

Отже, на сучасному етапі розвитку економічної системи лізинг є простою та ефективною фінансовою схемою, яка поєднує інтереси власників фінансового капіталу і виробників.

Для активного розвитку лізингу в Україні доцільно провести комплекс наступних заходів, які сприятимуть вдосконаленню лізингових відносин:

- впровадити зниження вартості кредитних ресурсів до рівня, який би неперевищував 20% річних, для забезпечення ефективності лізингових операцій;

- знизити вартость нотаріальних послуг з оформлення договорів лізингу з метою послаблення фінансового навантаження на учасників лізингової угоди;

- впровадити надання податкових пільг щодо операцій з міжнародного лізингу для ввезення на територію України високотехнологічного устаткування;

- організувати створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на обслуговуванні малих підприємств;

- зробити організацію при обласних лізингових центрах відділів з формування бази даних про попит та пропозицію на обладнання й устаткування;

- розробити державну програму підтримки лізингу, яка б передбачала залучення банківського сектору до розвитку лізингових послуг.

Література:

1. Пасіка Л. Лізінг як можливість виходу із замкненого кола тотальної відсутності коштів // Україна bisiness [Тест]. - 2009. - 6 берез. - С. 7.

2. Підсумки діяльності лізингодавців протягом 2014 року. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.leasing.org.ua/ua/bulletin.

3. Підсумки діяльності лізингодавців за 2014 рік. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.leasing.org.ua/ua/bulletin.