Економічні науки / 3. Фінансові відносини

Студент Попадюк Я. А., асистент Гатауліна Е.І

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Роль фінансових посередників на сучасному етапі розвитку фінансового ринку України

Розвиток фінансових відносин, підвищення ролі фінансового ринку в економіці та суспільному відтворенні неминуче призводить доурізноманітнення форм та видів фінансових послуг.Фінансове посередництво – це опосередкована професійна діяльність фінансових інститутів щодо ефективного акумулювання, розподілу фінансових ресурсів та їх управління шляхом надання фінансових послуг з метою формування стійких позицій розвитку фінансового ринку та забезпечення економічного зростання держави. Підвищення ефективності функціонування ринку фінансових послуг повинно відбуватися на підставі розвитку небанківських фінансових установ.

В умовах розгортання кризових явищ в економіці України значно посилилась увага з боку науковців та практиків до проблем розвитку фінансового посередництва. Звичайно, перш за все, в центрі уваги опинились банківські установи, оскільки саме вони є основними посередниками на ринку фінансових послуг. В той же час поза увагою не залишились і небанківські фінансово кредитні установи, особливо страхові компанії та кредитні спілки, якімаксимально відчули негативні наслідки фінансової кризи. Тому дослідження сутності, принципів та завдань функціонування інституту фінансового посередництва є на сьогодні актуальним питанням.

Дослідженню проблеми розвитку фінансових посередників на фінансовому ринку приділяється значна увага як серед вітчизняних, так і серед зарубіжних науковців.Особливостям розвитку фінансових посередників та їх ролі в стимулюванні світового економічного розвитку приділяється увага таких зарубіжних науковців, як Роса Лєвіна, Торстейна Бека, ЕшліДеміргук-Кунт, Соломона Тадессе та інших. У роботах вчених І. Бланка, В. Корнєєва, В. Ходаківської, Г. Партин, О. Тивончука розглядаються особливості розвитку фінансових посередників на вітчизняному ринку. Водночас ці дослідження в більшості випадків носять фрагментарний характер, оскільки досліджують діяльність окремих фінансових посередників, і практично відсутні системні дослідження в даному напрямку. У зв’язку з цим існує потреба в подальшому комплексному вивчені ролі фінансових посередників в розвитку ринку фінансових послуг.

В умовах загострення економічної кризи, збільшення дефіциту фінансових ресурсів виникла необхідність продовження досліджень щодо дискусій теоретичного аспекту діяльності фінансових посередників, а також їх класифікації з урахуванням аналізу професійних учасників фондового ринку до проблем розвитку фінансового посередництва в загалі. Перш за все, це стосується банківських установ, що є основними посередниками на ринку фінансових послуг, а також небанківські фінансово-кредитні установи, страхові компанії та кредитні спілки.

Для ефективного функціонування фондового ринку необхідні спеціальні учасники, якими являються посередники. Фінансові посередники представляють собою чисельну групу учасників фінансового ринку, яка забезпечує посередницький зв'язок між покупцями та продавцями фінансових інструментів [1, с. 5].

Вітчизняні вчені В. Зимовець та С. Зубик визначають сутністьпоняттяфінансового посередництва як систему опосередкованогофінансування, щополягає в залученні фінансових ресурсів з метою їхподальшого розміщення у фінансові активи.

Савлук М., розглядаючи фінансових посередників, зазначає, що небанківські фінансові установи переважно функціонують порівняно у вузьких

секторах ринку, де вимагаються особливі знання, спеціальні технічні засоби,

прийоми.

Узагальнивши підходи до визначення фінансового посередництва,можна стверджувати, що фінансове посередництво – це опосередкованапрофесійна діяльність фінансових інститутів щодо ефективногоакумулювання, розподілу фінансових ресурсів та їх управління шляхомнадання фінансовихпослуг з метою формування стійких позицій розвиткуфінансового ринку тазабезпечення економічного зростання держави [2, с. 211].

Згідно із Класифікацією інституційних секторів економіки Державної служби статистики України, фінансове посередництво розглядається як діяльність, пов’язана з отриманням і перерозподілом фінансових коштів, що здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями, а фінансові посередники поділяються на підсектори[5]. До першого рівня поділу фінансових посередників на підсектори Державна служба статистики України відносить до фінансових посередників Національний банк України, депозитні установи, допоміжні фінансові організації, страхові корпорації і недержавні пенсійні фонди, а також фінансові установи, окрім страхових компаній та недержавних пенсійних фонді. На другому рівні Державна служба статистики України підрозділяє фінансові корпорації (крім НБУ) відповідно до того, чи є вони об’єктом державного, приватного чи іноземного контролю, на державні і приватні фінансові корпорації та фінансові корпорації під іноземним контролем. До підсектору фінансових посередників, окрім страхових корпорацій і недержавних пенсійних фондів, належать корпорації, які мобілізують кошти на фінансових ринках та використовують ці кошти для придбання інших фінансових активів. Допоміжні фінансові організації займаються діяльністю, пов’язаною із фінансовим посередництвом, але не виконують функцій посередника. Сюди включаються корпорації, які надають гарантії у вигляді векселів чи подібних інструментів, призначених для обліку або рефінансування фінансовими корпораціями. До цього підсектору належать валютні, товарні та фондові біржі[4, с. 73].

Функціональні характеристики фінансового посередництва було реалізовано через виконання ним наступних функцій, а саме:

ü акумуляція та легалізація заощаджень індивідуальних інвесторів;

ü професійне управління акумульованими активами;

ü ефективний перерозподіл капіталу і зниження фінансових ризиків;

ü забезпечення рівноваги на фінансовому ринку шляхом узгодження попиту та пропозиції на фінансові ресурси, приведення фінансових інструментів відповідно до потреб ринку;

ü сприяння розвитку фінансового ринку.

Фінансові посередники відіграють ключову роль у механізмі трансформації коштів населення в інвестиційний капітал, яка полягає в наступному. По-перше, з метою стимулювання розвитку інституту фінансового посередництва, орієнтованого на роботу з фізичними особами, необхідно створити гнучке інституціональне середовище, яке відрізняється різноманіттям таких універсальних фінансових посередників, як інвестиційні фонди, включаючи пайові інвестиційні фонди; страхові компанії; а також пенсійні фонди та ін.

По-друге, повинен сприяти відновленню довіри населення до фінансової системи в цілому та фінансових посередників зокрема. Це передбачає вживання спеціальних заходів щодо розвитку банківської системи, а саме: розвиток банківських технологій, забезпечення повноцінного функціонування системи страхування вкладів; здійснення банками адекватної тарифної політики, що відповідає положенням соціально орієнтованої економіки; впровадження системи підвищення фінансової грамотності населення країни; використання при роботі із клієнтами сучасних інформаційних систем тощо.

По-третє, необхідно, щоб банки сфокусувалися на інвестиційній проблемі, яка на сьогодні полягає в тому, щоб забезпечити потреби суб’єктів господарювання в довгостроковому кредитуванні. У зв’язку з цим однією із ключових проблем для вітчизняних банків є нарощення їх капіталізації, а також усунення невідповідності між виробничою й фінансовою сферами [3, с. 23].

Фінансові посередники відіграють важливу роль у забезпеченні ефективного функціонування фінансового ринку. Розвиток інституційних інвесторів може мати позитивний вплив на економіку України через сприяння ефективному перерозподілу капіталу та розширення пропозиції інвестиційних ресурсів.Розвиток фінансового посередництва є одним із найбільш перспективних напрямків реструктуризації вітчизняного фінансового ринку, а створення збалансованого й ефективного механізму фінансового посередництва в Україні буде свідчити про кардинально новий етап розвитку фінансового ринку країни.

Література :

1. Вовчак О. Фінансове посередництво: економічна сутність і класифікація / О. Вовчак, Л. Клеонтовська // Вісник НБУ. – 2012. – № 8. – С. 4-9.

2. Дубина М. В. Удосконалення класифікації фінансових посередників в Україні / М. В. Дубина // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Серія «Економічні науки». – 2009. – № 39. – С. 209-219.

3. Корнєєв В. Еволюція і перспективи фінансового ринку України / В. Корнєєв // Економіка України. – 2013. – № 7. – С. 21-29.

4. Чеберяко О. В. Моделі фінансового посередництва та їх класифікація в Україні / О. В. Чеберяко А. Б. Лобода // Економічний часопис. –2013. – № 7. С. 72-75.

5. Класифікація інституційних секторів економіки України : Наказ Державного комітету статистики України від 18.04.2005 № 96 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uapravo.net/data/base20/ ukr20879.htm.