Економічні науки / 4. Інвестиційна діяльність і фондовий ринок

Костенчук Д.В., Недбалюк О.П.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Інвестиційний ринок в Україні

В сучасних умовах господарювання все більшої актуальності набуває питання залучення коштів інвесторів-нерезидентів. Кошти іноземних інвесторів надають можливість державі розвиватись у всіх сферах суспільно-економічної діяльності та вирішувати велику кількість існуючих проблем.

Проблемам функціонування інвестиційного ринку присвячені роботи таких вітчизняних та зарубіжних науковців, як О.І. Барановський, Т.А. Васильєва, В.М. Геєць, А.О. Єпіфанов, М.М. Єрмошенко, О.М. Іваницька, Я.М. Міркін, М.І. Савлук, А.А. Пересада, І.В. Сало, В.П. І.О. Школьник та ін. Однак, не зважаючи на достатньо велику кількість досліджень у цьому напрямку, у зв’язку із фінансовою кризою, питання інвестиційного ринку України не втрачає своєї актуальності.

Метою даного дослідження є визначення сутності та механізму функціонування інвестиційного ринку України.

Інвестиційний ринок у сучасній ринковій економіці є одним із найважливіших сегментів загального ринку. Це складний механізм, що поєднує велику кількість виробничих, комерційних, фінансових, інституціональних та інформаційних структур, що взаємодіють в інвестиційній сфері на основі розгалуженої системи норм інвестиційного бізнесу.

Інвестиційний ринок – це сукупність економічних та правових відносин, що складаються між інвесторами та/або учасниками інвестиційної діяльності щодо інвестиційних активів (корпоративних прав, фінансових інструментів, основних засобів, нематеріальних активів). Якщо згадати, що учасники інвестиційної діяльності – ті, «хто забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора», то серед них можна знайти відповідні інвестиційні інститути [3].

Функціонування інвестиційного ринку здійснюється через інфраструктуру, яка формує інформаційне та обслуговуюче середовище, яке дозволяє інвестору працювати з мінімальним ризиком. Інфраструктуру ринку інвестицій можна умовно поділити на регулюючу, функціональну та інформаційну складові.

Зокрема, регулююча складова інфраструктури здійснює впорядкування інвестиційних відносин шляхом встановлення правил, стандартів та критеріїв поведінки на ринку, та яка поєднує: державні органи регулювання ринку інвестицій (Кабінет Міністрів, Міністерство економіки, Міністерство фінансів та інші), які виконують на ринку законодавчі, ліцензійні та наглядові функції та процедури. Таким чином, її основою є законодавча база, яка регулює відносини суб'єктів підприємницької діяльності на інвестиційному ринку [2, с.8].

Функціональна складова інфраструктури інвестиційного ринку ‒ це фінансово-кредитні інститути та сервісні організації, які здійснюють спеціалізовану діяльність з:

‒ залучення тимчасово-вільних коштів на фінансування інвестиційних проектів;

‒ створення правових, економічних та організаційних умов для сталого розвитку приватного підприємництва;

‒ співробітництва з міжнародними, іноземними та українськими організаціями у питаннях розвитку підприємництва;

‒ забезпечення проведення техніко-економічних експертиз програм та проектів підприємницької діяльності та вирішення питання;

‒ консультаційної підтримки підприємців з юридичних питань, ведення бухгалтерської звітності, оподаткування та пошуку ефективних джерел фінансування;

‒ страхування інвестиційних ризиків;

‒ сприяння становленню ринкових відносин в Україні через створення, підтримку та розвиток малих та середніх приватних підприємств тощо.

Інформаційна складова інфраструктури інвестиційного ринку містить ділові видання, Інтернет-сайти рейтингових систем привабливості підприємств тощо [1, с.114].

Повноцінний розвиток інвестиційного ринку України, неможливий без активізації інтеграції національної економіки до міжнародного інвестиційного ринку. Міжнародна інвестиційна взаємодія здійснюється у двох напрямах: вивезення капіталів за кордон і залучення іноземного капіталу в країну. Україна може розраховувати на серйозні за обсягом іноземні інвестиції лише у разі створення для інвестування відносно сприятливіших умов, ніж у країнах-конкурентах. Це повинні враховувати органи державної влади у процесі вироблення стратегії залучення й ефективного використання капіталу нерезидента в розвитку національної економіки.

Таким чином, ринок інвестицій характеризується пропозицією інвестицій (капіталу) з боку інвесторів, що виступають у даному випадку як продавці, і попитом на інвестиції з боку потенційних учасників інвестиційної діяльності, які виступають у ролі покупців інвестицій (капіталу). На інвестиційнму ринку працює значна кількість різних посередників, які створюють його інфраструктуру. Саме взаємодія цих посередників є основою функціонування інвестиційного ринку.

Література:

1. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник / Т В Майорова. ‒ К.: Центр навчальної літератури, 2009. ‒ 376 с.

2. Москвін С. Інвестиційний ринок України: передумови та проблеми формування у контексті світової фінансової кризи / С.Москвін // Фінансовий ринок України. – 2009. ‒№3 – С.8-12.

3. Михайловська О.В. Інвестиційний ринок України: суть та механізм функціонування / О.В. Михайловська, О.І. Каланча, Р.М. Загарія [Електронний ресурс] // Режим доступу до ресурсу: http://www.rusnauka.com