Пастушок В. М., науковий керівник – к.е.н, доц..Капінос Г. І.

Хмельницький національний університет, Україна

Удосконалення процесів нормування праці на підприємстві

Нормування праці є видом управлінської діяльності, спрямованої на оцінку та встановлення раціональних співвідношень затрат і результатів сукупної праці. На основі таких співвідношень приймаються всі управлінські рішення, здійснюються планування, організація, проектування і виробництво

Норми праці складають основу системи планування роботи підприємства та його підрозділів, обліку витрат на продукцію, визначенні потреби в кадрах, управління трудовими стосунками на підприємстві [1].

У системі централізованої планової економіки організація нормування праці розглядалась як один з важливих інструментів підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, вдосконалення оплати праці, досягнення повнішої відповідності між працею та винагородою. На кожному підприємстві функціонували відділи організації та нормування праці.

В розвинених західних країнах широкомасштабні дослідження з організації нормування праці були розпочаті ще в 40-і роки ХХ століття і продовжуються зараз, а їх результати ефективно впроваджуються у виробництво. Наприклад, в США, Великобританії, Швеції, Японії, Італії вдалось розширити сферу застосування нормування праці та підвищити якість чинних трудових норм [2]. В ряді країн діють загальнонаціональні або галузеві правила, за якими регулюються основні положення про порядок встановлення, заміни і перегляду норм праці. Практичну допомогу підприємствам в цій роботі надають некомерційні та приватні консультативні центри, асоціації, що професійно займаються питаннями нормування праці, надають програмне забезпечення з використанням сучасних засобів обчислювальної техніки [4].

Все ж сьогодні повинно розглядатися питання не про відродження або вдосконалення колишніх інститутів нормування, а про якісну зміну його організації, що відповідає новим економічним умовам, які орієнтовані на перспективу. У наш час практично на кожному підприємстві у тій чи іншій формі існують проблеми недостатнього нормативно-методичного забезпечення й використання застарілих норм. Все це змушує спеціалістів підприємств самостійно розробляти та випробовувати нові нормативи трудових затрат. Проте галузева розрізненість, відсутність строго вивірених наукових методик, необхідної дослідницької бази, брак професійного досвіду у спеціалістів з нормування ставлять під сумнів якість визначених норм [3].

На більшості підприємств України оновлення і перегляд норм праці проводиться лише у випадку зміни організаційно-технічного рівня виробництва або проведення атестації робочих місць. Але на рівні підприємства керівником або уповноваженим менеджером необхідно вести постійний моніторинг, контроль і оновлення усталених норм. Це забезпечить постійне зростання продуктивності праці, а також підвищить ефективність виробництва, усуне небажані ресурсні втрати і зменшить собівартість виробництва продукції.

Саме тому до першочергових заходів, які спрямовані на поліпшення нормування праці, слід віднести такі:

- вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює соціально-трудові відносини;

- створення системи розробки та відновлення міжгалузевих, галузевих нормативів трудових затрат, складовими якої є підсистеми фінансового, організаційного, кадрового забезпечення;

- відновлення методичної бази розробки нормативів з праці;

- реалізація заходів з підготовки та підвищення кваліфікації фахівців з нормування праці;

- формування нового уявлення про роль нормування праці за сучасних умов, зміна психології керівників, для яких нормування праці традиційно було і залишається лише засобом підрахунку «можливого» рівня заробітної плати.

Ще одним зі шляхів удосконалення організації нормування праці на підприємстві є введення інтеграційної методики провадження стратегічного, тактичного і оперативного планування роботи організації за допомогою наявних норм, а також пошук шляхів їх оптимізації. Важливо забезпечити ритмічну, узгоджену роботу всіх ланок виробничого процесу, впорядкувати рух предметів праці між виробничими дільницями та робочими місцями на основі технологічних схем. Забезпечення ритмічності обумовлює застосування жорстких норм праці (нормованих завдань) на робочих місцях [6].

Під час організації нормування праці також необхідно враховувати важливість кожного показника всієї системи трудових показників, приділяти особливу увагу вивченню і розрахункам трудомісткості виробництва продукції.

Наступною необхідною умовою розвитку систем нормування праці на підприємствах в сучасних умовах господарювання є посилення матеріальної зацікавленості працюючих в роботі за прогресивними нормами, тобто необхідно розширити сферу застосування підвищених розцінок при роботі за нормами, розрахованими на основі міжгалузевих та галузевих нормативів, більш широко і в більших розмірах преміювати за освоєння прогресивних, науково, технічно і прагматично обґрунтованих норм.

Не менш важливим елементом ефективної організації нормування праці на підприємствах є впровадження автоматизованих систем, проте розрахунки норм трудових затрат є дуже трудомісткими та фінансово затратними. Оптимальним рішенням може бути встановлення працівникам нормованих завдань, за виконання яких виплачується певна заробітна плата. Планові завдання можуть бути вище або нижче за норми праці. Норми ж праці (нормативи) повинні розроблятися і використовуватися при встановленні нормованих завдань, які не обов’язково можуть з ними співпадати. Практично повне звільнення норм від «зарплатності» дозволило б, не озираючись на рівень оплати, зробити їх дійсно обґрунтованими. А різниця між ними показувала б, на скільки останні відхиляються від міри праці, сигналізувала про необхідність внесення змін в чисельність персоналу або в схему розподілу робіт.

Отже, вдосконалення нормування праці є достатньо необхідним та завжди актуальним для ефективного розвитку підприємств. Належне раціональне використання норм праці сприятиме: формуванню єдиної системи нормування праці, в основі якої мають бути норми й нормативи, що охоплюють весь комплекс технологічних процесів; максимальному охопленню нормами праці різних видів робіт з обслуговування виробництва та управління ним; широкому впровадженню технічно-обґрунтованих норм, тобто розробленню норм часу, виробітку, обслуговування з урахуванням можливостей сучасної техніки й технології виробництва, передових методів праці тощо; створенню автоматизованих робочих місць для нормувальників; комп’ютеризації проектування технологічної та організаційної документації, а також норм затрат часу; поліпшенню якості нормування на основі науково-технічних рекомендацій; широкому застосуванню методів прямого нормування, що даватиме змогу визначати трудомісткість робіт і нормованих завдань, встановлювати оптимальне завантаження працівників; ширшому використанню прогресивних форм матеріального стимулювання; підвищенню кваліфікаційного рівня нормувальників.

Література

1. Багрова І. В. Нормування праці : навч. посібник / І. В. Багрова. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 212 с.

2. Горбатюк К. В. Шляхи удосконалення нормування праці в Україні / К. В. Горбатюк // Материалы ІІІ международной научно-практической интернет-конференции «Наука в информационном пространстве». – ХНУ, 2007.

3. Городецька Л. О. Вдосконалення системи нормування парці на авіапідприємствах / Л. О. Городецька // Збірник наукових праць «Проблеми підвищення ефективності інфраструктури». – К. : НАУ. – 2011.

4. Дзюба С.Г., Гайдай І.Ю. Напрямки використання міжнародного досвіду організації нормування і оплати праці в контексті глобалізації економіки // Наук. труди ДонНТУ, економічна серія. – 2004. – №87. - С.159-165.

5. Игумнов Б.Н., Завгородняя Т.П., Барский С.Н. Системы нормирования производственной деятельности. – Хмельницкий; Поділля, 1997.–388 с.

6. Юшкова О. Ю. Нормування праці на підприємстві / О. Ю. Юшкова. – ДонНТУ, 2012.