Экономические науки/ 6.Маркетинг и менеджмент.

Кравченко І.І, Нікітюк О.Б., Рубашка В.П.

Українська інженерно-педагогічна академія, м. Харків, Україна

Комерціалізація і інноваційні процеси економічного розвитку компаній і підприємств за допомогою управління інтелектуальною власністю

Умовою підвищення ефективності комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності є їх конкурентоспроможність, значення якої посилюється з появою конкуруючих виробників інтелектуальної продукції. Для вирішення завдань правового захисту результатів науково-технічної діяльності в організаціях функціонує координуючий орган, в ролі якого виступають наявні в організації структури і спеціально створювані комісії. У компетенцію таких структур входять питання управління інноваційною діяльністю та спеціальні питання, пов'язані з управлінням інтелектуальною власністю.

Інтелектуальний продукт є власністю організації, що має на увазі не тільки його створення і ефективне використання, але і правовий захист і ефективне управління. Ці функції покладаються на підрозділи, які здійснюють управління інтелектуальною власністю організації. Беручи безпосередню участь в розробці стратегії розвитку компанії, ці структури є основним самостійним підрозділом і повинні підкорятися безпосередньо керівникові організації.

Діяльність цих підрозділів повинна включати наступні функції:

· Розробка перспектив довгострокового розвитку і утримання підприємством вигідних і важливих ринкових позицій.

· Участь в заходах щодо забезпечення захисту і правомірного використання об'єктів права інтелектуальної власності.

· Проведення експертизи потенціалу інноваційної діяльності з метою визначення серед них найбільш перспективних.

· Забезпечення вступу підприємства в майнові права на об'єкти права інтелектуальної власності, створених в результаті наукової, науково-технічної і науково-дослідної діяльності, і сприяння їх комерціалізації.

· Участь в підготовці планів і програм проведення научно- дослідницьких і дослідно-конструкторських розробок.

· Надання працівникам підприємства консультативно-правової, інформаційної та практичної допомоги в реалізації ними особистих немайнових і майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності, передбачених законодавством України.

· Вивчення стану наукової, науково-технічної і науково-дослідної діяльності підприємства в цілому і окремо його підрозділів.

· Проведення аналізу результатів наукової, науково-технічної, науково-дослідної діяльності по можливості їх відкритої публікації, використання, експонування.

· Здійснення заходів щодо стимулювання науково-технічної творчості.

· Захист законних інтересів підприємства та його працівників - творців об'єктів права інтелектуальної власності (винахідників, авторів) в адміністративному порядку і в суді, зокрема, захист від недобросовісної конкуренції, запобігання неправомірному отриманню прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що розроблені працівниками підприємства, третіми особами і несанкціоноване використання таких об'єктів.

Для малих компаній і підприємств, щорічним числом заявок на реєстрацію об'єктів інтелектуальної власності до 10 – 15, ефективним буде призначення менеджера, наділеного функціями управління інтелектуальною власністю, що забезпечує взаємодію із зовнішніми організаціями, які спеціалізуються в області правової охорони об'єктів інтелектуальної власності. Для крупних компаній і підприємств, дослідницьких інститутів доцільнішим буде формування власного підрозділу інтелектуальної власності, що виконує повний комплекс робіт в даній області.

Розробка системи стимулювання менеджерів для підвищення ефективності організаційно-управлінських інновацій повинна здійснюватися по наступних напрямах:

· Створення чітких стандартів роботи менеджерів шляхом розробки ключових показників ефективності з урахуванням їх інноваційної активності.

· Впорядковування і налагодження правил преміальних виплат, які можна розділити на два блоки: правила формування преміальних фондів і правила їх розподілу.

Система мотивації формування інноваційної культури в компанії і підприємстві включає комплекс матеріальних і нематеріальних стимулів, покликаний забезпечити високу інноваційну активність і сприйнятливість працівників, а також привернути в компанію або підприємство і утримати фахівців з високим творчим потенціалом в області ініціації і реалізації організаційно-управлінських інновацій. Іншими словами, основні цілі мотивації менеджерів з високою інноваційною активністю полягають в наступному:

- залучення інноваційно-активних співробітників до процесу розвитку компанії і якомога повнішого використання їх творчого потенціалу;

- утримання в компанії креативних і компетентних у сфері інноваційної діяльності співробітників.

На практиці вдосконалення системи мотивації у напрямі зростання інноваційної активності персоналу, що діє, рекомендується в наступних випадках:

- дохід від основної діяльності на одного співробітника нижче, ніж в цілому по галузі;

- витрати на навчання і підвищення кваліфікації в компанії не супроводжуються поліпшенням результатів діяльності;

- загальні витрати на персонал перевищують оптимальні значення;

- чисельність персоналу невиправдано велика;

- низька якість управління, зростання операційних помилок і рисок;

- зростання числа невдач при реалізації нових проектів;

- висока текучість персоналу;

- низька лояльність працівників компанії.

Перспективи вступу України у ВТО припускають подальший розвиток міжнародної торгівлі і підвищенні активності іноземних компаній, по суті, наших конкурентів які відстежуватимуть порушення виняткових прав на нові розробки і використання контрафактної продукції та незахищені патентами об'єкти інтелектуальної власності. Тому реакцією на можливі погрози сучасності ринку інновацій може бути тільки система управління інтелектуальною власністю з цілеспрямованою ідеологією, відпрацьованими механізмами, чіткою структурою і формалізованим процесом. Система управління, може бути підсистемою системи управління (мал. 1.).

Зокрема, оскільки відносини організації з авторами інновацій, як правило, виходять далеко за рамки патентного або авторського права, підсистема управління кадрами в організації повинна включати узгоджені елементи управління інтелектуальною діяльністю персоналу, а також правами на її результати.

Мал. 1. Підсистеми управління інтелектуальною власністю

Комерціалізацією результатів діяльності підрозділу інтелектуальної власності займаються у взаємодії з підрозділами маркетингу організації, а також із спеціалізованими підрозділами (наприклад, відділи трансферу технологій). Підрозділи, відповідальні за інноваційний розвиток, повинні знаходитися в постійній взаємодії із службою інтелектуальної власності організації у сфері патентно-кон'юнктурних досліджень, а також в області правової охорони нових технічних рішень. Особливу роль в забезпеченні економічної безпеки компанії грають систематичні дослідження патентної чистоти створюваної продукції.

Значну роль в управлінні інтелектуальною власністю грає локальна нормативна база, проте керівники організацій нерідко здійснюють помилку, починаючи формування системи управління саме з розробки нормативної документації – положень, регламентів, стандартів, доручаючи це завдання фахівцеві з патентної роботи. Тим часом, вказані документи лише закріплюють прийняті організацією цілі, стратегії, пріоритети і принципи, тому їх розробка буде ефективною тільки після формування основ корпоративної ідеології, механізмів і структури системи управління інтелектуальною власністю.

Цілі системи управління інтелектуальною власністю як стратегічним ресурсом організації, не повинні обмежуватися лише збільшенням числа заявок на винаходи або навіть досягненням конкретного економічного ефекту від їх впровадження в організації. Інтелектуальна власність – це ефективний інструмент розвитку інтелектуального потенціалу компанії, реалізації інноваційної стратегії, підвищення конкурентоспроможності за рахунок використання монопольних прав на результати інтелектуальної діяльності.

Основними стратегіями системи управління є:

· мотивація творчої діяльності персоналу;

· забезпечення правової охорони і патентної чистоти продукції;

· контроль порушення патентів підприємства третіми особами;

· розвиток організаційної структури і організаційної культури.

Найважливішим пріоритетом корпоративної політики в сфері інтелектуальної власності повинне бути дотримання економічних інтересів всіх учасників процесу створення, правової охорони комерціалізації і подальшого використання цих об'єктів.

Сумарна вартість створюваних в світі технологій в даний час складає близько 60 % всього валового суспільного продукту, а темп зростання торгівлі ними випереджає темпи зростання продажів інших товарів. Так, якщо в 1990-х роках сумарний об'єм торгівлі технологіями в світі оцінювався в діапазоні від 20 до 50 млрд. дол., то в 2000 р. – вже на рівні 500 млрд. дол. [1].

Специфіка об'єктів інтелектуальної власності полягає в тому, що на ринок просуваються не власне продукти інтелектуальної діяльності, а права на них. Отже, регулювання ринку об'єктів інтелектуальної власності полягає в розробці і реалізації такого нормативно-правового механізму, який би враховував особливості правовідносин національного, міждержавного і міжнародного характеру в частині окремих видів (патентів на винаходи, промислових зразків та ін.)

Література

1. А.Н. Асаул, Б. М. Карпов, В. Б. Перевязкин, М. К. Старовойтов. Модернизация экономики на основе технологических инноваций. СПб: АНО ИПЭВ, 2008. - 606 с.