Історія/1.Вітчизняна історія

к.і.н. Лисенко А.І.

Черкаський державний технологічний університет, Україна

Місце жінки в програмах політичних партій: історичний досвід 90-х рр. ХХ ст.

При розгляді проблем, пов’язаних зі становищем жінки в українській державі, необхідно зазначити, що політичний напрям будь-якої країни залежить в першу чергу від того, які партії чи об’єднання є найбільш впливовими. Самі ж політичні партії не можуть не враховувати у своїх програмах світового досвіду і не будувати їх у світовому контексті соціального розвитку жінки і чоловіка, національної статевої ситуації, інакше вони не будуть здатні піднестися до рівня розуміння сучасних політичних проблем і знайти шляхи їх розв’язання.

В деяких програмах проблемам жінок присвячено декілька рядків, в інших – окремий пункт програми (хоча досить часто це просто загальні формули). Різними є і пропоновані напрями вирішення проблем, пов’язані зі спектром діяльності та поставленою метою політичних партій та блоків.

Розглянемо позиції окремих політичних партій, представників всіх напрямів. Розпочнемо з партій, що репрезентують лівий напрям. Комуністична партія України виступала за „розробку ефективної демографічної політики, заохочування народжуваності, зниження рівня смертності, державної підтримки багатодітних сімей і одиноких матерів”. Демократична партія України у розділі „Жінка в Україні” зазначала: „Ми підходимо до питання ролі жінки в суспільно-політичному житті України як такого, що має вирішальне значення і вплив на майбутнє українського народу і нашої держави. Жінка завжди відігравала роль берегині родинного вогнища, виховання дітей, спокою, збереження традицій. Українки зробили вагомий внесок в розвиток сучасної української політичної думки, створення політико-правових умов розвитку демократії. ДемПУ розраховує в своїй політичній роботі на широку підтримку й участь жінок України, залучення їх в усі гілки влади на різних рівнях”. Соціалістична партія не мала програмного визначення щодо ставлення до соціуму жіноцтва. Селянська партія запобігала дискримінації жінок, пропагувала „материнство як найсвятіший обов’язок української жінки”.

Тепер розглянемо погляди центристських партій:

Ліберальна партія України вважала, що будь-які форми дискримінації жінок порушують принцип рівноправності і поваги до людської гідності, заважають участі жінок нарівні з чоловіками у політичному, соціальному, економічному і культурному житті країни, перешкоджають зростанню добробуту суспільства і сім’ї, найбільш повному розкриттю потенційних можливостей жінки як особистості. Партія декларувала підтримку будь-яких форм жіночого руху на захист своїх прав і виступала за розширення їх представництва у всіх органах влади. В програмі Народно-демократичної партії зазначалось про активне сприяння „ліквідації прихованих та наявних форм дискримінації жінок; формуванню цивілізованої жіночої політики; приведенню українського законодавства та політичної практики у відповідність до міжнародних стандартів”. Партія зелених України виступала за „вирівнювання фактичного рівня заробітної плати чоловіків та жінок, створення реабілітаційних будинків-санаторіїв для жінок, які постраждали від насильницьких дій чи шкідливих умов праці, проведення просвітницьких та пропагандистських заходів, спрямованих на роз’яснення прав і ролі жінки в суспільстві. Партія „Реформи і порядок” торкалась проблем жінок в аспекті забезпечення умов для здійснення нею дітонароджувальної функції та материнства.

Партії правого напряму: Народний Рух України був переконаний, „що в демократичному суспільстві жінки повинні мати можливість активної і повноцінної участі у громадському і політичному житті. Ми й надалі підтримуватимемо діяльність жіночих громадських організацій. Створимо законодавче підґрунтя для участі жінок у підприємництві. Ми вважаємо, що численніше представництво жінок-патріоток в органах влади приведе до поліпшення становища жіноцтва, материнства і дитинства, розв’язання інших суспільних проблем. Тому сприятимемо приходові жінки в органи влади всіх рівнів. Мірило мудрості держави – турбота про жінку. Мірило демократичності суспільства – участь жінки у суспільному житті”. Конгрес українських націоналістів вважав, що „за однакову працю жінки мають отримувати рівну з чоловіками оплату, при цьому має бути заборонена праця дітей і жінок на важких роботах і на виробництві, шкідливому для здоров’я, а також у нічний час”. Ліберально-демократична партія України формулювала основні напрями соціальної політики – охорону сім’ї, материнства і дитинства – загальним положеннями.

Ознайомившись з програмами політичних партій та блоків, можна помітити, що практично в кожній з них містяться пропозиції напрямів вирішення проблем жіноцтва, підходи партій до вирішення яких є в своїй основі традиційні. Всі партії зосереджували свою увагу на соціальному захисті жінок, на функції народження дітей, їх вихованні, турботі про багатодітних тощо. Жодна політична партія у власних програмах не витупила за надання жінкам квот при формуванні державних структур.

Література:

1. Абетка українського політика: Довідник. Короткі довідки про політичні партії та громадські організації / Кер. авт. кол. Томенко М. – К.: Смолоскип, 1997. – 266 с.

2. Політичні партії України. – К.: „К.І.С.”, 1998. – 704 с.

3. Сучасні політичні партії та рухи на Україні: інформаційні матеріли. – К.: Знання, 1991. – 158 с.