Історія/1

Історія/1. Вітчизняна історія

К.і.н. Ілляшенко Ю.Ю.

Черкаський державний технологічний університет, Україна

Діяльність соціальних служб для молоді у сфері державної політики України стосовно дітей (90-ті рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.)

У 1992 р. згідно з основними напрямками державної молодіжної політики, визначеними Декларацією „Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” розпочали свою діяльність центри соціальних служб для молоді. Рішенням Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1993 р. затверджено Положення про соціальні служби для молоді, одним із головних завдань яких є сприяння соціальному становленню та розвитку дітей, зокрема дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Одні з перших центрів соціальних служб для молоді були створені в Херсонській, Донецькій, Рівненській областях. Діяльність соціальних служб для молоді (ССМ), починаючи з моменту їх заснування до 2001 р. проходила в 3 етапи. Впродовж першого етапу (1992-1994 рр.) було створено 162 ССМ, які розпочали роботу з реалізації національних і галузевих програм щодо соціальної допомоги і підтримки дітей і молоді у сфері боротьби зі злочинністю, протидії вживанню наркотичних засобів та їх незаконному обігу, поліпшення становища молодих жінок, сімей, сприяння зайнятості молоді та ін. Протягом 1994 р. лише в обласні центри ССМ звернулося понад 126, 1 тис. юнаків та дівчат, яким надавалися інформаційні, соціально-педагогічні, психологічні, соціально-економічні чи юридичні послуги. На другому етапі (1995-1997 рр.) було продовжено створення нормативно-правової бази центрів ССМ та, виходячи з накопиченого досвіду роботи, їх подальше вдосконалення. На цьому етапі з’являється тенденція до переходу від індивідуальних форм роботи центрів ССМ до колективних. З 1998 по 2001 рр. тривав третій етап розвитку центрів соціальних служб для молоді. Основні завдання розбудови мережі центрів ССМ були сформульовані в постанові Кабінету Міністрів України від 21 січня 1998 р. „Про подальший розвиток мережі центрів соціальних служб для молоді та підвищення ефективності їх діяльності”, якою було затверджено Типове положення про соціальні служби для молоді та план розвитку центрів ССМ в Україні. Вперше нормативним документом такого рівня сфера діяльності центрів ССМ поширилася, окрім молоді, на дітей, жінок, та на всі категорії сімей.

Реалізуючи завдання сприяння соціальному становленню та розвитку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, центри ССМ організують свою роботу з такими категоріями дітей: діти-сироти, які живуть в сім’ях опікунів; діти-сироти, які знаходяться в будинках дитини, дошкільних дитячих будинках, школах-інтернатах; діти-сироти, що виховуються в дитячих будинках сімейного типу; сироти, які навчаються в ПТУ, коледжах, інститутах; молодь з числа сиріт, які закінчили школи-інтернати, ПТУ, вищі навчальні заклади. Однією з найважливіших ланок роботи центрів ССМ є надання комплексної соціально-психологічної допомоги дітям-сиротам, збереження їхнього психологічного і фізичного здоров’я. Ці завдання вирішуються шляхом реалізації соціальних програм, в рамках яких розроблено конкретні заходи, що передбачають проведення рейдів-перевірок, індивідуального та групового консультування, психодіагностику, психокорекційну і реабілітаційну роботу, лекцій, семінарів, бесід-зустрічей з дітьми та їхніми опікунами, прийомними батьками. Але найбільшою активністю з боку учасників вирізняються культурно-масові заходи, які проводяться у вигляді фестивалів, ігротек, тематичних пізнавальний і розвиваючих естафет, спортивних та туристичних змагань. Однією з найбільш виправданих форм соціальної роботи, спрямованої на реалізацію творчого потенціалу дітей та молоді, самореалізацію та інтеграцію їх в соціальне життя, є клубна робота, в рамках якої проводяться святкові вечори, творчі зустрічі, секційно-гурткова робота, робота „клубів-кафе”, дискусійні, спортивні та туристичні заходи. Так, наприклад, у 1998 р. центри соціальних служб для молоді реалізували 19 обласних, 86 районних, 35 міських програм з напрямку „Соціальна підтримка дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків”. При центрах працювало 423 спеціалізовані служби, 13 експериментальних майданчиків та близько 85 клубів, з них 20 клубних об’єднань у Донецькій області, 11 – у Полтавській, 8 – у Черкаській. Одним із пріоритетних напрямків у діяльності ССМ залишається профілактика злочинності і правопорушень у дитячому середовищі. На виконання комплексної цільової державної програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 рр. програми правової освіти населення України, Указ Президента України „Про затвердження Комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві” від 18.03.1998 р. № 200/98 та з метою протидії розповсюдженню правопорушень неповнолітніми, соціальними службами для молоді було реалізовано близько 130 регіональних соціальних програм, завдяки реалізації яких у 1998 р. спеціалістами центрів соціальних служб для молоді з питань профілактики правопорушень було надано допомогу близько 296 тис. осіб.

Література:

1. Нове покоління незалежної України (1991-2001 рр.): щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2001 р.). – К.: Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2002. – 211 с.

2. Соціальне сирітство в Україні: експертна оцінка та аналіз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування / [Волинець Л.С., Комарова Н.М., Антонова-Турченко О.Г. та ін]. – Український ін-т соціальних досліджень. – К., 1998. – 120 с.

3. Соціальна робота з дітьми, молоддю, жінками, різними категоріями сімей: [аналітичний звіт щодо діяльності центрів соціальних служб для молоді] / [упорядники: Драпушко Р.Г., Толстоухова С.В., Шатохіна О.К., Шамрай Л.І.]. – К.: УДЦССМ. – 1999. – 140 с.