Филологические науки/1.Методика преподавания языка и литературы

Шепелєва О.В.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Особисто – орієнтований підхід в навчанні іноземних мов

В наш час, із збільшенням міжнародних контактів та міжнародного співробітництва, зростає роль володіння іноземною мовою не тільки як засобом спілкування, але й як засобом ознайомлення з передовими закордонними досягненнями світової науки. Згідно сучасних методичних засад основний акцент у викладанні іноземних мов має бути зосереджений на особистісно-орієнтованому та комунікативному підходах.

Сучасна методика визначає такі ідеї та принципи в навчанні:

- визнання першорядності процесу пізнання та доступності інформації;

- цінність співпраці; зокрема, використання діалогів, полілогів, імпровізацій та рольових ігор як основних форм роботи;

- визнання рівності пізнавальних та творчих можливостей усіх студентів, а також свідомої участі студентів у процесі навчання;

- активна позиція студента в процесі навчання;

- принцип комунікативності, який передбачає побудову процесу як моделі процесу реальної комунікації;

- урахування індивідуально-психологічних особливостей студента в процесі навчання.

Найбільш повно ці ідеї та принципи можуть бути реалізовані лише у взаємодії викладача та студента, або студентів між собою. Досягнення такої взаємодії можливе в колективних формах та методах навчання, якими зокрема є і рольові ігри.

Важливу роль у навчанні іноземних мов відіграють процеси сприйняття. Індивідуальні особливості сприйняття виявляються в його повноті, точності, швидкості. Вони можуть характеризуватися цілісністю, емоційністю, якщо увагу студента привертають самі факти (синтетичний тип), або переважаючою аналітичністю, коли увага спрямовується на значення і пояснення фактів (аналітичний тип), іноді спостереження та опис фактів поєднуються з їх поясненням (аналітично-синтетичний тип). Це свідчить про необхідність індивідуалізації засобів та форм навчання, особистісно-зорієнтованого підходу.

Піраміда засвоєння навчальної інформації вказує, що 70% інформації засвоюється під час навчальних дидактичних ігор, 50% - у групових дискусіях, у той час як інші стратегії та методи навчання не дають таких результатів засвоєння інформації, а отже і навчального матеріалу.

Серед провідних методів навчання, які відносяться до найінформативніших та результативних з точки зору сприйняття, виокремлюють такі, як: дебати, рольові ігри, дискусії, ігри.

Майже всі учні бажають оволодіти іноземною мовою, але їх мотивація може знижуватись, зникає активність, послаблюється воля, погіршується успішність. Важливо глибоко продумати стимули для мовлення, заохочувати студентів до активних мовленнєвих дій. Таким чином буде реалізована взаємодія та співпраця викладача зі студентом, а також розвиток інтересу студента до вивчення мови. Одним з основних стимулів є гра.

За допомогою мовної гри реалізується активна позиція студента в навчальному процесі, адже студент передає не лише інформацію, але й своє ставлення до неї, а також фіксує і враження інших учасників гри. Сама назва “рольова гра” свідчить про те, що в ній студенти отримують певну роль, яку вони повинні зіграти.

Кінцева мета рольової гри – набуття нових знань та їх відпрацювання до рівня навичок, процес пізнання визнається першорядним. Ідея використання рольової гри полягає в тому, щоб дати можливість студентам потренуватись у спілкуванні з оточуючими, взявши на собі ролі за сценарієм. Крім того гра – це змагання, воно активізує пам’ять та відображує сприйняття світу.

Вчені визначають такі основні завдання та цілі особистісно-орієнтованого підходу:

- заповнення прогалин у вихідному рівні володіння іншомовним мовленням і своєчасне усунення нового відставання, якщо таке з’являється;

- розвиток інтелектуального кругозору, психічних процесів і якостей особистості, які відіграють провідну роль у навчанні іншомовного мовлення;

- активізація та стимулювання навчальної та навчально-виховної діяльності тощо.

Перелічені цілі та завдання можуть бути реалізовані практично шляхом використання різних видів індивідуалізації. Найвищий рівень інтересу та успішності при вивченні іноземної мови досягається при співвідношенні зовнішньої та внутрішньої мотивації як 70% до 30%, отже, мова іде про так звану мотивуючу індивідуалізацію. Вона передбачає врахування сталої системи мотивів та формування нових.

Формуюча індивідуалізація має за мету сприяти формуванню у студентів індивідуального стилю оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю з урахуванням та опорою на індивідуальні особливості нервової системи та стиль діяльності, який вже склався.

Література:

1. Christensen J.A., Stephen G. Ham, Marilyn V, Kemp, and others. Building English Skills.- McDougal, Littell & Company, 1985.- 243p.

2. Hamamdjian Sh. Play and Learn English .- M.: Освіта, 1978.- 223p.

3. Villiers S. Sharing Our Understandings of the “Communicative Method” / Іноземні мови в школі.- 2000.- №3.- C21-24.

4. Stepanova I. It’s time to play // English.- 2001.- № 11C.