Нормалізування
науково-технічної термінології
В
епоху бурхливого розвитку терміносистем першочергового значення набуває
проблема нормалізування термінології, оскільки мова науки і техніки, як і
будь-який інструмент пізнання, повинен бути точним і повністю слугувати
поставленій меті.
У лінгвістичному світі давно йдуть
суперечки про те, чи є норми наслідком суб’єктивного процесу розвитку й утвердження
мови, чи ж вона встановлюється лінгвістами декларативним методом. Ф.П.Філін
взагалі вважав, що «сама мова є нормою» [1]. У цій фразі, вважаю, відбитий справжній стан
речей: норма – це продукт самої мови, але вона не може бути наслідком
стихійного процесу, вона має бути продуктом самої мови, вона повинна бути
відображенням функціонування законів розвитку мови, узгоджуючись з вимогами
об’єктивної реальності, з особливостями розвитку всього суспільства.
Не варто забувати також, що лінгвістична
нормалізація по-різному реалізується у різних шарах лексики, в різних стилях,
мовленнєвих варіантах, соціальних різновидах мови. Насамперед це стосується
розподілу лексичного складу літературної мови на загальновживану лексику та
науково-технічну термінологію. Мовознавець-нормалізатор – це насамперед
дослідник структури мови, її історичного розвитку та функціонування, спершу
незаангажований спостерігач та аналітик і лише потім (завдяки отриманим
знанням, об’єктивних даних) – поліпшувач та рекомендатор. Норми мови не
напрацьовуються наукою, вони існують об’єктивно та виникають задовго до
нормалізації (до появи словників, граматик, самої науки про мову). Інша річ, що
наука може впливати на функціонування норм.
Не варто водночас забувати про те, що в
мові науки й техніки автотранспортників ми маємо справу зі стабільним,
інформаційно-насиченим шаром лексики – термінологічними одиницями, норма яких,
хоча й узгоджується з нормами загальновживаної мови, має свої суттєві особливості. Думаю, термінологічну
мову недоцільно розуміти однозначно: чи як загальноприйняте закріплене у мові
вживання, чи як рекомендації, стандарти, законодавчі акти, репрезентовані в
словниках, довідниках та інших публікаціях. Якщо врахувати той факт, що
визначальну роль для термінологічної норми відіграє її функція найголовнішого
задоволення потреб професійного спілкування, то стає також зрозуміло, що ця
норма не зводиться тільки до фіксації мовних вживань.
При цьому цілком усвідомлюємо той факт,
що результати термінологічної нормалізації повинні мати лише рекомендаційний
характер, термінолог не може твердити про правильність/неправильність побудови
терміна, а швидше за все про перспективність/безперспективність,
доцільність/недоцільність такої побудови. Останнє слово завжди залишається за фахівцями,
у нашому випадку з автомобільного транспорту, саме вони мають право
стверджувати про нормативність терміна чи номенклатурний знака.
Термінографічна праця є основою
нормування науково-технічної мови і має широке пізнавальне значення: саме з
пізнавальною метою фахівець-початківець звертається до словника. Безпосередньо межує з пізнавальною
навчальна функція термінографії, що передбачає наукове вивчення й опис фахової
мови, її історії, сучасного стану; систематизацію знань автомобільної галузі
людської діяльності, пояснення запозичених, незрозумілих і застарілих термінів
тощо. Навчальний термінологічний словник у певному сенсі можна вважати
навчальним посібником/довідником із відповідної галузі знання, де в
систематизованій формі подано поняттєвий матеріал досліджуваної науки.
Термінологічний
словник – універсальне поєднання багатьох функцій, мети й способів подання
термінів і спеціальних понять. Термінографія
водночас інформує, систематизує, реєструє, кодифікує, прогнозує, моделює
мовні процеси та фахові концепти задля
комплексного усвідомлення термінологічного апарату певної галузі знань. Кожний
термінологічний словник покликаний показати описувану терміносистему з усіма її
зв’язками та взаємовідношеннями. Однак, на думку Н.В.Нікуліної, опановуючи
наукову лексику, викладачі технічних навчальних закладів, наукові працівники,
аспіранти, студенти переважно стикаються з нестачею україномовних спеціалізованих
галузевих термінологічних словників,
тому
однією з потреб сьогодення залишається
унормування і стандартизація української науково-фахової, у тому числі і
транспортної термінології, її поширення та апробація у наукових та фахових
середовищах, укладання словників, довідників, уведення унормованої української
термінології до підручників, у наукове і технічне методичне забезпечення [2].
Отже, функції
термінологічних словників складають не просто суму, а єдину організаційну
систему лексикографічного моделювання мови
та наукових знань певних галузей людської діяльності, систему зі своїми
внутрішніми та взаємозалежними компонентами, але обов’язково нормативну. Тому
успішне й нормативне засвоєння окремого терміна певної терміносистеми в цілому
стає можливим лише після чіткого встановлення мотиваційного зв’язку між терміном
і позначуваним поняттям. І тільки
системне вивчення нормативного транспортного термінознавства забезпечить
формування у студентів високої професійно-термінологічної компетенції, що в
подальшому сприятиме успішному фаховому становленню молодого галузевого
спеціаліста.
Література:
1. Филин Ф. П. О свойствах и
границах литературного языка / Ф.П.Филин // Вопросы языкознания.
– 1975, №6. – С.4; 2. Нікуліна Н.В. Термінографічні видання транспортної
галузі в діахронії і синхронії / Н.В.Нікуліна // Vocabulum et vocabularium: [збірник матеріалів Міжнародної конференції «Сучасні проблеми
лексикографії», 31 травня – 1 червня
2011 року]. — Харків-Клагенфурт, 2011. — Вип. 12. — С. 169-173.