Кривенець І.В.

Національний технічний університет України «КПІ»

Переклад безеквівалентної лексики у фольклорних текстах

Художній переклад – це переклад творів художньої літератури шляхом не тільки точної передачі змісту, а й “відображенням думок і почуттів автора прозового або поетичного першотвору за допомогою іншої мови, перевтілення його образів у матеріал іншої мови” [3, 3]. Основне завдання перекладача в цьому виді перекладу – передати художньо-естетичні якості оригіналу, створити повноцінний художній текст мовою перекладу. Для досягнення цієї головної мети перекладач більш вільний у виборі засобів, жертвуючи окремими деталями тексту, що перекладається. Аналіз перекладів літературних творів показує, що у зв’язку з вказаним завданням для них типові відхилення від максимально можливої змістової точності з метою забезпечити художність перекладу.

Передача національно-культурного колориту твору завжди є складним завданням для перекладача. Це не тільки переклад окремих реалій, які є найбільш «національно» забарвленою лексикою, але й ситуацій, які на перший погляд не володіють яскраво вираженим національним характером.

Переклад фольклорного твору враховуючи свій жанр, стиль, високу частотність застарілою лексики і великої кількості реалій представляє складність ще й у плані передачі історичного колориту. При перекладі часто виявляється, що певна культурна інформація, якою володіє носій мови, не відповідає інформації, яка міститься у мові перекладу. Дана інформація може перетворитися в незвичну й незрозумілу, а іноді й перекручену, навіть якщо мова йде про звичайний, зовні схожі ситуації.

Безеквівалентна лексика – це слова, які неможливо семантизувати за допомогою простого перекладу. Будучи складовою частиною кожної лексичної системи, безеквівалентна лексика у концентрованому вигляді фіксує своєрідність світосприйняття окремого національно-культурного колективу. Наприклад, галушка (різаний або рваний шматочок прісного тіста, зварений на воді або молоці) [1, 19-22]. Безеквівалентна лексика виявляється, головним чином, серед неологізмів, серед слів, що називають специфічні поняття й національні реалії, і серед маловідомих імен і назв, для яких доводиться створювати оказіональні відповідності в процесі перекладу [2, 147].

За Л. П. Полянською, існує декілька засобів передачі безеквівалентної лексики засобами іншої мови. Це може бути транслітерація (манто, spoutnik), калькування (висока мода), описовий та наближений переклади (“доважок” – un morceau pour faire le poid, “pousse-café” – чарочка коньяку після кави наприкінці обіду) [4, 30].

Наявність безеквівалентних одиниць не означає, що їх значення не може бути в повній мірі передане в перекладі або, що вони перекладаються з меншою точністю, ніж одиниці, що мають прямі відповідники. При перекладі безеквівалентної одиниці перекладач тим або іншим способом створює оказіональну відповідність. У сфері перекладу безеквівалентної лексики застосовуються наступні типи оказіональних відповідностей: відповідності-запозичення, відповідності-кальки, відповідності-аналоги та описовий переклад.

В процесі дослідження частотності використання безеквівалентної лексики у французьких казках можна дійти висновку, що ці одиниці зустрічаються в фольклорних текстах досить рідко. Наведемо приклад перекладу безеквівалентних одиниць шляхом пошуку відносного еквіваленту або аналогу: un petit galetas – маленька комірчина, une bobinette – клямка, une cavée – стежка, une chevillette – мотузочка. Перекладач відшукав найближчі за значенням одиниці мови перекладу для даних безеквівалентних одиниць мови.

Література:

1. Дороз В.Ф. Фонова та безеквівалентна лексик як засіб формування у поліетномовних учнів лінгвонародознавчої компетенції // Рідні джерела. – 2003. – №2.

2. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты). Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз. – М.: Высш. шк., 1990. – 253 с.

3. Коптілов В. В. Першотвір і переклад. Роздуми і спостереження. К., 1972.

4. Полянская Л. П. Этнографические лакуны в русском и французском языках. Язык и культура. – М., 2003. – с. 28-34.

5. Перро Шарль. Казки. Для мол. шкіл. в./ Переказ з фр. Р.М. Терещенка; Мал. І.А. Вишинського. – К.: Веселка, 1983. – 80с., іл.