Струтинська С.І.

Науковий керівник: д-р. філос. наук, професор Морозова Л.П.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

КУЛЬТУРА ЯК ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ЛЮДИНИ ДО СВІТУ

В процесі здійснення соціальних і політичних перетворень проблеми культури набрали небувалої гостроти. Культурна діяльність не обмежується потребами, тому що її регулятором є мотиви, ідеали, цінності, тобто духовні орієнтири. У цілому змістом культури є духовний світ людини, втілений у трудовій та іншій діяльності. Культура має власну мову, що є носієм знань, цінностей значень. Засіб культурної комунікації містить у собі не тільки мову міжособистісного спілкування, але і мови науки, політики, пропаганди, управління, релігії. Культурна предметність – результат осмисленої діяльності, і кожний елемент культури є носієм змісту, у ньому як би закодовані думка, ціль людини, що створила його, а в культурі в цілому відбиті надії і розчарування, знання і сумнів, страждання і радості багатьох поколінь людей. Цим пояснюється значимість культури для суспільства, утрата цінностей, яка перериває зв'язок поколінь, відкидає суспільство назад, несучи загрозу його загибелі [3].

Термін «культура» походить від латинського «cultura» – оброблення, виховання, утворення, розвиток, шанування, і вказує на те, що спочатку під культурою розумівся цілеспрямований вплив на природу: оброблення «культивування» ґрунтів, а також виховання людини [2].

Поняття культури має своїм змістом систему матеріальних і духовних цінностей, засобів їх створення, формування людини, спроможність освоювати досвід попередніх поколінь та сучасників і використовувати його для створення нових цінностей.

Найважливіша функція культури – людинотворча: індивід стає особистістю в процесі оволодіння культурою. Оскільки культура – нормативно регульована діяльність, вона представляється як сфера виробництва цінностей. Явища культури керують соціальними змінами, направляючи їх до реалізації соціально значимих цілей. Цінності культури виконують функцію соціальної орієнтації і регулювання в даному конкретному суспільстві. Культура обслуговує систему соціальних відносин, опосередковує і підготовлює зміни, що тут відбуваються, створюючи специфічні механізми, що забезпечують регуляцію поведінки людини [1].

Культура невіддільна від людської діяльності, її прогрес обумовлений участю індивідів і соціальних груп у культурно-історичній творчості. А. Тойнбі підкреслює: «Культурний елемент являє собою душу, кров, лімфу, сутність цивілізації. У порівнянні з ним економічний і тим більше політичний плани здаються штучними, несуттєвими, посередніми створеннями природи і рушійних сил цивілізації».

Отже, культура – натхненна діяльність людини, вона характеризує міру розвитку її пізнавальних здібностей, знань і емоційної чуйності, здатності розуміння і естетичного смаку, вольових якостей і здатностей до творчості, що відповідає ідеалу досконалості і краси. Культурна діяльність не обмежується потребами, тому що її регулятором є мотиви, ідеали, цінності, тобто духовні орієнтири. Вони спонукають людини керуватися у своїх діях не тільки власними потребами. Культура охоплює всі сфери людської діяльності, зв'язує воєдино економічну, соціальну, політичну і духовні підсистеми суспільства.

Література:

1. Бровко М.М., Шутов О.Г. Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності //Збірник наукових праць, К., 2011.

2. Буслинський В.А. Основи філософських знань: Підручник. В. А. Буслинський. – 2-ге вид. – Львів: Новий світ. – 2012.

3. Саух П. Ю. Філософія: Навч. Посібник / П. Ю. Саух. – К.: Центр навчальної літератури, 20013.