Право. Трудове право, і право соціального забезпечення

Онофрійчук О. В. к.ю.н., доцент Бахновська І. П.

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету

Особливості виплати вихідної допомоги при припиненні трудового договору

Постановка проблеми. Незаперечним правом кожного громадянина, що гарантується на конституційному рівні, є право на працю, яке реалізується шляхом укладання трудового договору. Законодавчими актами України передбачені також певні права громадян у випадку припинення трудових відносин. Одним з таких матеріальних прав є право на отримання вихідної допомоги. Знання нормативних основ, методики нарахування та умов виплати вихідної допомоги важливе як для працівників (це дасть їм змогу проконтролювати дотримання своїх прав), так і для менеджерів підприємств та організацій, адже це мінімізує ризик виникнення конфліктів (у т .ч. судових спорів) із звільненими працівниками.

Формулювання цілей статті. Метою дослідження даної статті стало узагальнення основних вимог нормативних актів України щодо умов та особливостей призначення, розрахунку і виплати вихідної допомоги з урахуванням причини розірвання трудових відносин.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемі розрахунку та виплати вихідної допомоги на сьогодні присвячено немало досліджень як науковців, так і практиків, зокрема юристів та менеджерів у сфері управління кадрами. Серед останніх таких публікацій можна назвати дослідження Л.Бабенко, М.Донець, Ю. Ісаєвої, В. Рората та ін. Разом з тим, нині актуальним є перегляд даної теми з метою урахування найпізніших змін нормативних актів, зокрема щодо розмірів вихідної допомоги у випадку звільнення працівника з причини припинення повноважень посадових осіб, а також щодо особливостей оподаткування вихідної допомоги.

Виклад основного матеріалу дослідження. Законодавчі правові акти України не містять нормативно закріпленого визначення терміну «вихідна допомога». Але у Роз’ясненні Державної фіскальної служби України від 18 вересня 2014 року зауважено, що «вихідна допомога – це грошова виплата працівнику, звільненому з роботи не з його вини та яка виплачується роботодавцем з підстав та у розмірах, встановлених ст. 44 КЗпП».

Як бачимо, наведене визначення досліджуваного терміну визначає кілька принципових моментів, що характеризують зміст вихідної допомоги. Перш за все, воно вказує на грошовий характер цієї виплати. Тобто, це підкреслює неможливість виплати вихідної допомоги у натуральному вигляді, тобто продукцією підприємства або іншими товарами.

Крім того, наведене визначення вказує, що вихідна винагорода виплачується роботодавцем. Тобто, це не державна виплата, а обов’язок роботодавця.

Також досліджуване визначення частково визначає підстави нарахування вихідної допомоги. Зокрема, окремо виділено підставу звільнення – не з вини працівника. Щодо інших підстав та розмірів виплати вихідної допомоги Роз’яснення Державної фіскальної служби України містить посилання на ст. 44 Кодексу законів про працю України.

У наукових публікаціях останніх років також зустрічається кілька трактувань терміну «вихідна допомога». Зокрема, заслуговує на увагу визначення В. Рората: «вихідна допомога – це мінімальна матеріальна компенсація, яку гарантовано працівнику ст. 44 КЗпП у разі його звільнення у зв’язку зі скороченням.

Суперечливим положенням наведеного визначення є вказівка на ознаку мінімальності даної допомоги. На нашу думку, вихідна допомога не може характеризуватися як певний мінімальний платіж, адже її розмір може бути різним. Дійсно, розміри вихідної допомоги, затверджені КЗпПУ, є законодавчо встановленими мінімальними гарантіями, нижче яких роботодавець не має права виплачувати вихідну допомогу. Водночас колективним чи трудовим договором можуть бути встановлені більші, ніж передбачені трудовим законодавством, розміри вихідної допомоги [2, с.31]. Дане положення доцільно було б врахувати при трактуванні досліджуваного терміну.

Також недоцільним є використання терміну «компенсація» для характеристики вихідної допомоги, оскільки в трудовому та соціальному законодавстві терміни «допомога» та «компенсація» вживаються у різних випадках. Так, у випадку звільнення працівника передбачається виплата грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 83 КЗпПУ та ст. 24 Закону України «Про відпустки»). Вихідна ж допомога – зовсім інша виплата, спрямована на матеріальну підтримку працівника, що втратив роботу.

У наведених визначеннях терміну «вихідна допомога» відсутні вказівки на її диференційований розмір. Так, розмір вихідної допомоги залежить від причини звільнення, зазначеної у відповідній статті КЗпП, на підставі якої було розірвано трудовий договір. Відповідно розмір вихідної допомоги може становити:

- не менше середнього місячного заробітку;

- не менше двомісячного середнього заробітку;

- не менше тримісячного середнього заробітку;

- не менше шестимісячного середнього заробітку.

Виплата вихідної допомоги у розмірі, не меншому від середнього місячного заробітку, здійснюється у ряді нормативно передбачених випадків, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпПУ. За цих умов законодавство передбачає можливість припинення дії трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності. Деталізуємо умови нарахування та виплати вихідної допомоги у розмірі, не меншому від середнього місячного заробітку у вигляді табл. 1.

Таблиця 1

Умови виплати вихідної допомоги в розмірі одного середнього місячного заробітку

Ініціатор звільнення	Причина звільнення	Норма закону, що визначає умову
Власник або уповноважений ним орган	зміни в організації виробництва і праці (ліквідація, реорганізація, банкрутство, перепрофілювання)	пункт 1 статті 40 КЗпП
	скорочення чисельності або штату працівників
	невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я	пункт 2 статті 40 КЗпП
	скасування допуску працівника до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає такого допуску
	поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу	пункт 6 статті 40 КЗпП
Вибір працівника тягне за собою його звільнення	відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією	пункт 6 статті 36 КЗпП
	відмова працівника від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці

Вихідна допомога у розмірі, не меншому від двомісячного середнього заробітку, виплачується працівникам при розірванні трудового договору на підставах, передбачених пунктом 3 статті 36 КЗпП. Підставою припинення трудового договору у цьому випадку є факт призову або вступу працівника на військову службу, направлення працівника на альтернативну (невійськову) службу [1, c.25].

Отже, ці умови не передбачають ні вини працівника, ні ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Припинення трудового договору в даному випадку пов’язане не з волею певної сторони трудових відносин, а з незалежною дією зовнішнього чинника.

Вихідна допомога у розмірі, що не може бути меншим за тримісячний середній заробіток, виплачується працівникові при розірванні ним трудового договору на підставах, зазначених у табл. 2.

Таблиця 2

Умови виплати вихідної допомоги в розмірі трьох середніх місячних заробітків

Ініціатор звільнення	Причина звільнення	Норма закону
Ініціатива працівника	невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору	Частина третя статті 38 КЗпП
	дострокове розірвання строкового трудового договору з причини порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору	Стаття 39 КЗпП

Таким чином, порівняно більші розміри вихідної допомоги (у розмірі трьохмісячного заробітку) передбачені у випадку вини власника або уповноваженого ним органу. Припинення трудових відносин у цьому випадку здійснюється з ініціативи працівника.

Вихідна допомога у розмірі, що не може бути меншим за шестимісячний середній заробіток, передбачена у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпПУ, тобто у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Такий розмір вихідної допомоги було запроваджено нещодавно відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року №1255 – VII [5]. Вказаним законом внесено істотні зміни в ряду статей КЗпП України, що стосуються припинення трудових стосунків посадових осіб підприємств, виплати вихідної допомоги у разі припинення трудових відносин, а також заходів матеріальної відповідальності, покладеної на посадовців.

З метою окреслення кола посадових осіб доречно звернутися до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року №5, у якій зазначено, що характерною для поняття «посадова особа» є наявність у особи організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків. Таким чином, дія інновацій поширюється на певне коло осіб, яке може бути визначене тільки на підставі аналізу функцій і обов'язків, які ці особи виконують [4].

Слід зауважити, що у випадках розірвання трудового договору (як укладеного на невизначений строк, так і строкового) на інших підставах, наведених у КЗпП, вихідна допомога не виплачується [1, с.26].

Таким чином, умовами виплати вихідної допомоги є припинення трудового договору з причин, чітко визначених Кодексом законів про працю України. Жодна з цих причин не передбачає вини працівника. Тому основне завдання вихідної допомоги – матеріальна підтримка працівника, що втратив роботу.

В цілому, роль вихідної допомоги при припиненні трудового договору можна визначити через систему наступних її функцій:

- соціальна;

- стимуляційна.

Соціальна функція вихідної допомоги є основною і полягає у матеріальному забезпеченні працівника, якого було звільнено з роботи з причин, що не передбачали його провини. Вихідна допомога в даному випадку може бути дієвою підтримкою працівника на етапі його влаштування на іншу роботу.

Стимуляційна функція вихідної допомоги полягає у впливі на власника або уповноваженого ним органу. Ця функція проявляється лише в певних випадках, залежно від наявності тих чи інших причин звільнення працівника.

Наприклад, якщо причиною звільнення є невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, то власник підприємства може замість звільнення працівника і виплати йому вихідної допомоги направити його на курси підвищення кваліфікації, на тренінги з певної тематики, витративши при цьому ті ж самі, а іноді й менші кошти.

Вихідна допомога при звільненні розраховується відповідно до розміру середньомісячної заробітної плати. Середньомісячна заробітна плата для виплати вихідної допомоги обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують звільненню працівника.

Згідно з роз’ясненнями, даними в листі ДПАУ від 9 березня 2011 року №4628/6/17-0715 вихідна допомога включається до складу загального місячного доходу, згідно з підпунктом 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 ПК (інші виплати) і підлягає оподаткуванню за ставками, встановленими пунктом 167.1 ст. 167 ПК (15% або 17%). Пояснюється це тим, що статтею 165 ПК встановлені види доходів, які не підлягають оподаткуванню, і вихідна допомога при звільненні серед них не вказано. Таким чином, цей дохід є оподатковуваним. Соціальна пільга в даному випадку не застосовується, оскільки застосування соціальної пільги обмежується місячним доходом у вигляді заробітної плати.

Останні зміни в оподаткуванні вихідної допомоги зумовлені внесеними змінами у Податковий кодекс. Так, з 3 серпня 2014 року набрав чинності Закон України від 31 липня 2014 року № 1621 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів», яким, зокрема, тимчасово, до 1 січня 2015 року встановлено військовий збір. Як і стверджується у Роз’ясненні Державної фіскальної служби України від 18 вересня 2014 року, сума вихідної допомоги, яка є обов'язковою виплатою працівнику підприємства у зв'язку з припиненням трудових відносин, підлягає оподаткуванню військовим збором на загальних підставах [7].

Що стосується нарахування єдиного соціального внеску, то згідно Постанови КМУ від 22 грудня 2010 р. №1170 вихідну допомогу при припиненні трудового договору входить до Переліку видів виплат, які здійснюються за рахунок коштів роботодавця, на які не нараховується ЄСВ.

Підставами нарахування та виплати вихідної допомоги при припиненні трудового договору у кадровому менеджменті є відповідні накази керівника, заяви працівників та інші кадрові документи. Основні з них узагальнені в табл. 3.

Таблиця 3

Підстави нарахування і виплати вихідної допомоги

Причини розірвання труд. договору	Кадрові документи	Запис у трудовій книжці
1	2	3
скорочення чисельності працівників	наказ про зміну штатного розпису; заява працівника про відмову від переведення на іншу роботу; рішення профспілкового комітету	Звільнено у зв’язку зі скороченням чисельності працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України
ліквідація підприємства	протокол рішення зборів засновників	Звільнено у зв’язку з ліквідацією підприємства, п. 1 ст. 40 КЗпПУ
скасування допуску до держтаємниці	доповідна записка начальника режимного відділу	Звільнено у зв’язку зі скасуванням допуску до державної таємниці, п. 2 ст. 40 КЗпП України
невідповідність виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації	протокол рішення атестаційної комісії; заява працівника про відмову від переведення на іншу роботу; згода профспілкового комітету	Звільнено у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню даної роботи, п. 2 ст. 40 КЗпПУ
невідповідність займаній посаді за станом здоров’я	висновок МСЕК; акт про відмову працівника від переведення на іншу роботу; згода профспілкового комітету	Звільнено у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров’я, який перешкоджає продовженню роботи, п. 2 ст. 40 КЗпП України
призов праців-ника на військо-ву службу	повістка з військомату; заява працівника	Звільнено у зв’язку з призовом на військову службу, п. 3 ст. 36 КЗпП України

Продовження табл. 3

1	2	3
поновлення на роботі праців-ника, що раніше виконував цю роботу	рішення суду про поновлення на роботі працівника	Звільнено у зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, п. 6 ст. 40 КЗпП України
відмова від переведення на роботу в інше місце разом з підприємством	протокол зборів акціонерів; акт про відмову працівника від переведення	Звільнено у зв’язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, п. 6 ст. 36 КЗпП України
відмова від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці	наказ про зміну умов праці; заява працівника про відмову від переведення на інший режим роботи тощо	Звільнено у зв’язку з відмовою від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці, п. 6 ст. 36 КЗпП України
порушення адміністрацією умов трудового договору	заява працівника	Звільнений за власним бажанням у зв’язку з порушенням власником умов трудового договору, частина третя ст. 38 КЗпП України
припинення повноважень посадових осіб	рішення зборів акціонерів	Звільнено у зв’язку з припиненням повноважень посадових осіб, п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України

Висновки. Таким чином, вихідну допомогу при припиненні трудового договору доцільно визначити наступним чином: вихідна допомога – це грошова виплата працівнику, звільненому з причин, що чітко обмежені КЗпПУ і не передбачають вини працівника, у розмірах, що не можуть бути меншими від мінімального рівня (середньомісячного заробітку), встановленого КЗпПУ. На сьогодні законодавством передбачено диференційований мінімальний розмір вихідної допомоги залежно від причин звільнення може становити: від одного до шести середньомісячних заробітків.

Література:

1. Бабенко Л. Про порядок і розміри виплати вихідної допомоги у разі припинення трудового договору / Л. Бабенко // Довідник кадровика. - 2007. - №2. - С. 24-28.

2. Донець М. Вихідні виплати працівникам / М. Донець // Праця і закон. – 2014. - № 8 (176). – С. 30-33.

3. Ісаєва Ю. Виплати працівникам при звільненні / Ю. Ісаєва // Праця і закон. – 2012. – № 3. – С. 10-12.

4. Меньшиков А. Новели HR: звільнення посадовців, матеріальна відповідальність [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://legalalliance.com.ua/ukr/press/2315/

5. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно захисту прав інвесторів» Закон України від 13 травня 2014 року №1255. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1255-18

6. Рорат В. Вихідна допомога при скороченні працівника / В. Рорат // Дебет-Кредит. – 2013. - № 40. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dtkt.com.ua/show/1bid05969.html

7. Сума вихідної допомоги при звільненні найманого працівника підлягає оподаткуванню військовим збором на загальних підставах // Офіційний портал Державної фіскальної служби України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kyiv.sfs.gov.ua/okremi-storinki/arhiv1/print-166183.html