Принцип верховенства права як

елемент конституційного ладу України

Кібальник А.Р., студентка

Науковийкерівник:

Журавлева А.С., к.ю.н., доцент

Запорізький національний університет

Дієвість та ефективність правового розвитку держави залежить, насамперед, від тих основоположних засад, ідей, принципів, які визнаються Конституцією держави як базові для її конституційного розвитку. Принципи є базовими засадами, що мають вагоме значення та зумовлюють політику держави.

Одним із найважливіших, на нашу думку, принципів, що втілені у Конституції України, є принцип верховенства права. Значущість цього принципу, а також процес демократизації українського суспільства, оновлення і реформування державної політики пояснюють актуальність теми.

До проблеми природи, суті, ролі та значущості принципів права у правовому розвитку зверталися такі науковці, як: С. Алексєєв, Ю. Білас, В. Братасюк, А. Козловський, М. Козюбра, А. Колодій, І. Котюк, Л. Луць, П. Пацурківський, П. Рабінович, О. Росоляк, О. Скакун, В. Цвік, С. Шевчук, В. Шилінгов та ін.

Принцип верховенства права, який традиційно пов’язують з ідеями панування права у життєдіяльності громадянського суспільства, нині залишається одним із найпрогресивніших здобутків цивілізаційної історії людства у сфері регулювання соціальних відносин. У цьому сенсі цілком можна погодитись з Браяном Тамангою, автором роботи «On the Rule of Law: History, Politics, Theory», який констатує, що «... одностайність у підтримці верховенства права – явище в історії безпрецедентне. Жоден інший політичний ідеал ніколи не здобував такої підтримки в усьому світі» [2, 47].

Принцип верховенства права чи, іншими словами, принцип “правовладдя” (С. Головатий), що закріплений у ст. 8 Конституції України, науковці називають мегапринципом, оскільки розкривається змістовно через низку інших принципів: поваги до людини, її життя, честі, гідності, невідчужуваних прав; збалансованості інтересів суспільства, держави та людини; демократизму; незалежності суду; розподілу державної влади; якості законодавства; законності тощо.

Оскільки принцип верховенства права є конституційним, то на його підставі має розвиватися все правове життя країни: він має бути втіленим у життя в інститутах прав і свобод людини та громадянина, представницької влади, виконавчої влади, президенства, судової влади, прокуратури, референдуму в Україні тощо. Цей принцип має пронизувати правову ідеологію, правотворчість, право на реалізацію, має стати основою розвитку всіх галузей права [1].

Дослідники виділяють наступні точки зору щодо змісту принципу верховенства права. Передусім принцип верховенства права означає, що позитивне право, яке створюється людьми, має ґрунтуватися на природному праві, яке обмежує державну владу, і є своєрідним фільтром позитивного права. Самостійного значення принцип верховенства права набуває тоді, коли розрізняють закон і право. При цьому робиться важливий висновок про те, що поза доктриною природного права цей принцип існувати не може. Науковці звертають увагу і на окремі аспекти цього принципу. Так верховенство права розглядається як пріоритетність у суспільстві, насамперед, прав і свобод людини. Принцип верховенства права характеризується і як верховенство розуму та пов'язується з такими морально-правовими цінностями як справедливість, свобода, добро, гуманізм. Важливим надбанням є уявлення про те, що цей принцип є універсальним та загальним, хоча історично його розглядали тільки як спосіб обмеження державної влади і створення правової держави. Слушною є думка і про те, що єдиною справжньою силою забезпечення верховенства права може бути тільки громадянське суспільство. [3,64].

Основу принципу верховенства права, на думку А. Дайсі, становлять три положення: «по-перше, жодна людина не може бути покарана, а її тілу та власності завдано правомірної шкоди інакше, як за порушення чітко визначених положень закону, прийнятого у звичайному порядку, який встановлюється судовою системою; по-друге, кожна людина, незалежно від її статусу та обставин, підпадає під дію звичайних законів у межах судової юрисдикції; останнє... норми конституційного права, які у закордонних країнах формують частину конституційного кодексу, є не джерелом, а наслідками прав індивідів, які визначені та захищені судами» [4,28].

Сьогодні досить поширеною є думка про те, що принцип верховенства права має два аспекти: формальний та матеріальний (органічний).

Формальне верховенство права означає, що держава має діяти згідно з правом та підпадати під його дію. Завдяки цьому державна влада здійснюється передбачувано. Цей аспект верховенства права породжує низку правових норм, традиційних для будь-якого режиму законності (зокрема, державні органи можуть приймати юридичні акти лише відповідно до встановлених повноважень та процедур; правомірність будь-якого акта чи дії державного органу має бути відкритою для перевірки незалежним судом за позовом зацікавлених осіб; особу може бути притягнуто до відповідальності тільки на підставі порушення норм позитивного права). Вони помітно обмежують процес здійснення державної влади.

Матеріальний аспект верховенства права полягає в тому, що існують доволі чіткі стандарти, які визначають сутність позитивного права. Отже, верховенство права — це панування права певного змісту. Цими стандартами є насамперед основні права людини і принципи природного права (свобода, рівність, справедливість тощо) . Як зазначав Конституційний Суд України в рішенні від 2 листопада 2004 р. за № 15-рп/2004 у справі про призначення судом більш м’якого покарання, верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо [4, 29].

Якщо говорити про закони України, то в них закріплення принципу верховенства права може мати прямий чи опосередкований характер. Його прямо закріплено в деяких кодифікаціях законодавства: у Кодексі адміністративного судочинства України, що набув чинності 1 вересня 2005 р., вперше в українському адміністративному законодавстві зафіксовано принцип верховенства права (ст. 8). Про верховенство права йдеться в Господарському кодексі України 2004 року (ст. 5), Законі «Про Конституційний Суд України» 1996 року (ст. 2, 4). Водночас деякі нові кодифіковані акти не містять згадки про принцип верховенства права, хоча його ідеї так або інакше у них присутні. Те саме стосується Кодексу України про адміністративні правопорушення, де про принцип верховенства права прямо не йдеться, але серед завдань Кодексу зафіксовано виховання громадян у дусі точного й неухильного дотри мання Конституції та законів України тощо ( ст. 1). Тому можна говорити про те, що в українському законодавстві закріплення принципу верховенства права ще не завершено [5, 32].

Таким чином, на основі проведеного дослідження,можно зробити наступний висновк,що принцип верховенства права є важливою засадою конституційного ладу України. Його закріплення і реалізація є передумовою побудови правової, демократичної, соціальної держави в Україні. Верховенство права є головним принципом, який визначає вимоги до багатьох суспільних інститутів з метою забезпечення природних прав і свобод людини. Принцип верховенства права виступає як провідна ідея конституційного судочинства, означає забезпечення рівності всіх перед законом і судом, судовий захист конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Література

1. Багрій Т.Я. Принцип верховенства права як умова розвитку сучасного українського конституціоналізму/ / Т. Я. Багрій // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ . - 2011. - № 2(2). - С. 44-51. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/aymvs_2011_2(2)__6.pdf

2. Скрипнюк О. Конституційний лад України: ознаки, принципи, гарантії / О. Скрипнюк // Вісник ЦВК. – 2008. - № 14. – С. 45-52

3. Портнов А.В. Зміст принципу верховенства права та його реалізація в діяльності Конституційного Суду України / А.В. Портнов // Стратегічні пріоритети. - 2008 р. – С. 64-67

4. Погребняк С. Принцип верховенства права: деякі теоретичні проблеми / С. Погребняк // ВІСНИК Академії правових наук України .– С. 26-36

5. Пильгун Н.В. Реалізація принципу верховенства права як необхідна умова побудови правової держави / Н.В. Пильгун // Юридичний вісник.– 2012. – С. 28-36