Психология и социология.

                                                                                  11.Психофизиология.

         Дзвоник Г.П.

ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ОСОБИСТОСТІ МЕНЕДЖЕРА

     В даний час, в результаті глибоких економічних і соціальних перетворень в суспільстві, змінилася соціальна структура, з'явилися нові соціальні групи, утворюються суспільство з новим співвідношенням соціальних груп, між якими зростають відмінності в характері праці, статусі, доходах, культурі, рівні освіти, побуті та інших показників. А це впливає на суттєві деформації системі суспільних стосунків, на ріст соціальних суперечностей, деформації інститутів влади, що не справляються з економічними запитами суспільства, передусім тягнуть за собою деформації стосунків, інакше говорячи, конкретних варіантів поведінки, взаємодії між членами суспільства, їх статусів і форм звичної життєдіяльності і в галузі управління.

     З деформацією стосунків найтіснішим чином пов'язана зміна соціальних норм і цінносте людей. Виникає відрив відповідної (правової, моральної та ін.) норми від конкретної історичної реальності, її невідповідність потребам часу. Деформується, таким чином, не сама норма, а ситуація, на яку вона розрахована. При цьому важливою, а може й вирішального зміною є деформація соціальних цінностей і уявлень про них. У сучасній соціокультурній реальності спостерігається різке послаблення і до повного демонтажу, багатьох владних, політичних, економічних, правових та. інших механізмів, що регулюють поведінку людини в суспільстві, в тому числі и управлінську діяльність.

      Внаслідок   відставання   функцій   соціальних   інститутів   від об'єктивно змінених умов життя, потреб розвитку суспільства, неодна­ково (і за формою, і за змістом) змінюється соціальна поведінка різних ^прошарків і груп населення, і відповідно, переглядається система соціальних цінностей і уявлень про них. При цьому специфіка міжособистісних стосунків зумовлена як рядом об'єктивних обставин, зв’язаних з переходом до іншої суспільно-економічної формації формами діяльності, різким прискоренням розвитку подій, «розмитим» впливом інститутів влади і т.п., так і суб'єктивних чинників впливом на соціальну поведінку, соціальну позицію багато в чому спонтанних настроїв, що випливають із різного роду змін в соціальній структурі і у власному житті, трансформації запитів і можливостей їх задоволення. В більшій мірі, індивідуальна соціальна поведінка менеджера залежить від міри пережитої кризи цінностей, ступеня особистісної ідентифікації з попередніми соціальними структурами, нормами, цінностями. Емпіричні дослідження фіксують серйозні зміни в шкалі життєвих орієнтацій особистості керівника - значно зменшується сфера соціальних цінностей і зростає значення індивідуалістичних, гедоністичних та причому, ми не розглядаємо даний процес як однозначно негативний. Позитивним у ньому бачиться розвиток таких важливих якостей, як усвідомлення себе вільною, незалежною, цінною особистістю, яка спирається на власні сили і можливості, до самореалізації. В той же час не можна ігнорувати і негативні аспекти моральної значимості людей: у багатьох відступають на задній план або зникає зовсім такі цінності, як намагання бути корисним людям, знаходять змісту життя в суспільно значущій праці.

     Важливе значення для формування потреб і цін­нісних орієнтацій відіграє сфера діяльності і вік менеджера. Повноцінне працездатне життя і суспільне визначення значно вище оцінюються моло­дими керівниками.   Що стосується керівників середньої ланки у віці від 36 до 45 років, то для них основним конфліктом цінностей є конфлікт активності і пасивності. Вчений підкреслює, що потреба в зміні ставлення до себе є найбільш актуальною до 30 років, потім вона знижується і дещо зростає в 45 - 50 років. Актуальними стають потреби відношень до праці в 41 -45 років. Корекція емоційної сфери це задача 46 - 50 річних. Потреба включення нових знань, умінь, навичок в управлінську діяльність стає особливо актуальною в 41 - 50 років. Потреба в зміні поведінки зростає з віком. Період до 30 років характеризується потребою в зміні ставлення до себе, вольової і пізнавальної сфер. Цей період можна назвати періо­дом самовизначення. Від 30 до 35 років переважає потреба в зміні ставлення до людей на фоні визнання необхідності корекції емоційно-вольової сфери і попов­нення професійних знань, умінь і навичок у зв'язку з їх старінням. Цей період є періодом соціальної адаптації, так як домінує потреба в ефективній взаємодії з людьми.

     Віковий період з 36 до 40 років характеризується вирішенням проблем, пов'язаних з оптимізацією інформаційної підготовки і прийняття управлінських рішень, тобто з потребою в розвитку інтегральних здібностей і визнанням способів компенсації їх недостатнього рівня. Після цього періоду відсутність потреби в змінах цієї сфери зберігається до 50 років. Віковий період з 41 до 45 років пов'язаний з потребою перегляду ставлення до праці і повного оновлення всієї системи професійних, умінь і навичок. В цей період значно скорочується потреба в розвитку вольової сфери. Це період потреби у вторинній професіоналізації.

     Не менш суттєвий вплив на формування ціннісних орієнтацій особистості здійснюють риси характеру керівника. Для інтровертів характерні проблеми, пов'язані з самооцінкою, із ставленням до себе. Ймовірна структура потреб в особистісній зміні свідчить про те, що у меланхоліків і флегматиків значно більша потреба в зміні ставлення до себе, а ніж у людей з іншими типами темпераменту, що характеризуються екстравертованістю. Сангвініки відчувають потребу в зміні відношення до праці і вольової сфери. Потребу в зміні ставлення до людей демонструють як холерики, так і флегматики. Для холериків є актуальною зміна поведінки. Потреба в розвитку когнітивної сфери, що притаманна меланхолікам і флегматикам, пов'язана з швидкістю психічних процесів. Аналіз розвитку особистості менеджера в соціумі буде неповним розглядом мотивів управлінської діяльності, серед яких провідну роль процесу формування керівника відіграє мотив досягнення успіху, який забезпечує оперативність у вирішенні проблеми в умовах, що швидко змінюються.

     Економічна, політична криза в країні, відсутність стабільності в суспільстві також можуть вплинути на зниження мотивації посадового росту, розвиток якої залежить від деяких специфічних особливостей управлінської діяльності: наявність суперечності між уявленнями про діяльність, що формується на основі наукової літератури,  відсутність можливості у керівників бачити матеріальні результати своєї праці; розрив між формальним статусом керівника і його реальною владою. В цілому аналіз взаємообумовленості особистісного розвитку менеджера індивідуальними властивостями та соціально-психологічними детермінантами життєдіяльності дає підставу стверджувати, що на даному етапі необхідна  пильна увага й серйозне вивчення процесів формування управлінських кадрів, які пов'язані з економічними та політичними змінами в країні.

ЛІТЕРАТУРА

1.    Берднікова О.О. Особливості адаптації менеджерів середнього рівня бізнес-організацій в контексті визначення рівня їх потреб // Актуальні проблеми психології. Том 1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Зб. Наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України /За ред.. Максименка С.Д., Карамушка Л.М. – К. – 2003,  - Ч.10. – С. 121-124.

2.    Клетт Б. Стресс-менеджмент. – СПб.: Нева. 2003. – 193 с.

3.     Шупель В.М. Упавленческая психология. М., «Экономика», 1984. – 248 с.

4.     Shoenpflug W. Behavior economics as an approach to stress theory // Dynamics    of stress/ Ed. By M.H.Appley, R.Truibum, N.Y., 1986.  Психические состояния. - Л. ЛГУ, 1981.- с.17-23.