Психология и социология / 7. Общая психология

Канд. психол. н. Кравчук С.Л.

Київський національний лінгвістичний університет, Україна

Психологічні особливості емоційної нестійкості особистості середнього віку

Будь-яка критична життєва ситуація являє собою життєві обставини, що емоційно переживаються особистістю та які у її сприйманні представляють собою складну психологічну проблему, трудність, що вимагає свого рішення чи подолання.

Особистість не просто існує в певних ситуаціях, але і інтерпретує події, обставини свого життя. Це в багатьому визначає її відношення до них, їх емоційне переживання та їх значення в житті особистості. Інтерпретуючи зовнішні обставини, особистість приписує їм певне значення, яке стає вирішальним чинником у відношенні до цих обставин.

Для позначення різноманітних труднощів, що переживаються у повсякденному житті, а також пов’язаних з ними станів та переживань, вчені використовують поняття стресу, кризи, фрустрації та конфлікту.

Особистість, що не витримує критичних ситуацій, реагує нервовим чи психічним зривом.

Проблема психологічних особливостей емоційної нестійкості особистості середнього віку є однією з найбільш важливих та актуальних проблем сучасної психології.

Значний внесок в розробку понять “емоційна нестійкість”, “емоційна стійкість” здійснили Т. Рібо (1899), К.К. Платонов, Л.М. Шварц (1948), Дж. Гілфорд (1959), М.Д. Левітов (1964), Л.С. Славіна (1966), С.М. Оя (1969), П.Б. Зільберман (1974), В.М. Смірнов та А.І. Трохачев (1974), П. Фресс (1975), Я. Рейковський (1979), О.А. Чернікова (1980), Г.Б. Суворов (1981), В.М. Писаренко (1986), Л.М. Аболін (1987), М.О. Амінов (1988), О.Ф. Лазурський (1995), М.І. Дьяченко та В.О. Пономаренко (1990), Л.П. Баданіна (1996), Є.П. Ільїн (2002) та інші.

Нестійкість емоції проявляється в тому, що незважаючи на те, що спочатку вона може бути інтенсивною, але далі швидко послаблюється і, нарешті, припиняється, переходячи в стан спокійної байдужості. У випадку, якщо емоції у людини легко збудливі, то попередня емоція дуже швидко змінюється іншою, а дана емоція – ще іншою тощо. Відбувається швидка та різка зміна емоцій та настроїв, характерна для людей істеричного типу.

Дж. Гілфорд розглядає емоційну нестійкість як легку збудливість, песимістичність, стурбованість, коливання настроїв.

На думку П. Фресса, емоційна нестійкість характеризується чутливістю людини до емоціогенних ситуацій [7]. П. Фресс визначає емоційність як рису особистості, що визначає чутливість до емоціогенних ситуацій. О.П. Саннікова вказує, що емоціогенна ситуація – це та ситуація, яка може викликати у суб’єкта певні емоційні переживання. Емоціогенність чи неемоціогенність ситуації визначається, в першу чергу, мірою значимості, насиченості подразника, що викликає ту чи іншу емоцію. Чим вище емоціогенність ситуації, тим однозначнішими є реакції різних людей.

На думку В. Вундта та Н. Грота, будь-яка подія, що сприймається, є значимою та викликає емоційний відзив.

П.Б. Зільберман розглядає емоційну стійкість як адаптацію до емоційно значимої ситуації. Вчений виділяє дві стадії: 1) емоційна реактивність, що характеризується вегетативними зрушеннями, які виникають в організмі під впливом емоціогенного фактору; 2) емоційна адаптація до зрушень вегетатики, що виникли в організмі. На другій стадії здійснюється пригнічення вегетативних зрушень, що виникли, та здійснюється саморегуляція, спрямована на збереження доцільної поведінки. А саморегуляція – це вольовий процес [3].

Дослідник Б.Х. Варданян також визначає емоційну стійкість як властивість особистості, що забезпечує гармонійне відношення між всіма компонентами діяльності в емоціогенній ситуації і тим самим сприяючи успішному виконанню діяльності [1].

Є.П. Ільїн вказує, що не існує “загальної” емоційної стійкості. Для різних емоціогенних факторів ця стійкість буде різною [4]. Тому, на його думку, правильніше було б говорити не про емоційну стійкість, а про стійкість особистості до конкретного емоціогенного фактору.

Дослідники К.К. Платонов та Л.М. Шварц емоційну нестійкість пов’язують з емоційною збудливістю та частою зміною емоційних станів.

Згідно М.Д. Левітова, емоційну нестійкість необхідно пов’язати з нестійкістю настроїв та емоцій [5]. На думку Л.С. Славіної, емоційна нестійкість пов’язана з “афектом неадекватності”, що проявляється у підвищеній образливості, замкненості, негативізмі, впертості.

К.К. Платонов та Л.М. Шварц дають наступні характеристики емоційно нестійких людей: такі люди мають підвищену емоційну збудливість та є схильними до частої зміни емоційних станів.

Л.П. Баданіна розуміє під емоційною нестійкістю інтегративну особистісну властивість, що відображує схильність людини до порушення емоціональної рівноваги. В число показників цієї властивості можна включити підвищену тривожність, фрустрованість, страхи, нейротизм.

На відміну від емоційної нестійкості під емоційною стійкістю слід розуміти несприйнятливість до емоціогенних факторів, а також здатність контролювати та стримувати астенічні емоції, що виникають. На думку Я. Рейковського, емоційна стійкість може розглядатися як здатність емоційно збудженої людини зберігати певну спрямованість своїх дій, адекватне функціонування та контроль над виразом емоцій [6].

На нашу думку, емоційна нестійкість являє собою інтегративну особистісну властивість, що базується на взаємодії емоційних, вольових, інтелектуальних, мотиваційних компонентів психічної діяльності особистості та пов’язана з підвищеною емоційною збудливістю, частою зміною емоційних станів, чутливістю людини до емоціогенних ситуацій, що характеризується порушенням емоціональної рівноваги та зниженням здатності контролювати та стримувати астенічні емоції, що виникають.

Наша мета полягала в з’ясуванні психологічних особливостей зв’язку депресивності, емоційної нестійкості з індивідуально-психологічними характеристиками особистості середнього віку.

В нашому дослідженні взяли участь 490 осіб середнього віку. Було виявлено, що особистість середнього віку з депресивністю більш схильна до нестійкості емоційного стану, невротичності, дратівливості, сором’язливості та фемінності. Особистість середнього віку з депресивністю більш схильна до використання таких механізмів психологічного захисту як регресія, витіснення, заміщення, компенсація та проекція.

В подальшому ми плануємо продовжити розробку проблеми вивчення психологічних особливостей депресивності та емоційної нестійкості особистості, подолання стресів у особистості середнього віку.

Література:

1. Варданян Б.Х. Механизмы регуляции эмоциональной устойчивости // Категории, принципы и методы психологии. Психические процессы / Б.Х. Варданян. – М., 1983. – С. 542-543.

2. Дьяченко М.И., Пономаренко В.А. О подходах к изучению эмоциональной устойчивости / М.И. Дьяченко, В.А. Пономаренко // Вопросы психологии. – 1990. – № 1. – С. 106-113.

3. Зильберман П.Б. Эмоциональная устойчивость и стресс / П.Б. Зильберман // Психический стресс в спорте: Материалы Всесоюзного симпозиума. – Пермь, 1973. – С. 13-15.

4. Ильин Е.П. Эмоции и чувства / Е.П. Ильин. – С.-Пб.: Питер, 2001. – 752 с.

5. Левитов Н.Д. О психических состояниях человека / Н.Д. Левитов. – М., 1964. – 220 с.

6. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций / Я. Рейковский. – М., 1979. – 392 с.

7. Фресс П. Эмоции / П. Фресс // Экспериментальная психология. – Вып. 5. – М.: Прогресс, 1975. – С. 111-195.