Каплун А. Г., Татарська А. С.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет

ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ЕКОНОМІЦІ

Постановка проблеми. Тривалий процес реформування економіки України, невирішеність головних завдань перехідного періоду і пов'язане з цим зростання економіко-правових і соціальних витрат трансформації роблять актуальним дослідження правових причин малого припливу іноземних інвестицій, значного відтоку капіталу (втечі капіталу) і неефективного використання іноземних інвестицій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання дослідження іноземних інвестицій в умовах інституціональних перетворень отримали свій відбиток у роботах І.А. Бланка, С.А. Буткевича, А.П. Гайдуцький, М.Л. Лучко, Я. Сергієнко, А. Френзель, А. Лібмана, Б. Хейфеца.

Невирішені складові загальної проблеми. Не зважаючи на велику кількість досліджень, недостатньо уваги приділено питанню залучення іноземних інвестицій, побудови ефективної системи управління економічною безпекою капіталу та визначенню переліку загроз, що спричиняють на неї свій негативний вплив.

Формулювання цілей статті. Метою статті є дослідження інституціональних основ залучення і захисту іноземних інвестицій.

Виклад основного матеріалу. Україна в контексті глобальних постіндустріальних трансформацій і об'єктивної необхідності інноваційної моделі розвитку вимагає великих фінансових інвестицій. І в першу чергу - для збільшення ефективності розширеного відтворення, структурних перетворень, отримання максимального прибутку і на цій основі вирішення соціальних проблем.

Незважаючи на невисокі показники економічного зростання і політичну нестабільність, обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України на 31 грудня 2015 року склав 43,371 мільярда доларів, що на 2,373 мільярда доларів, або на 5,19%, що нижче показника на початок року на рівні 45,745 мільярда доларів.

Інвестиції протягом 2015 року надходили з 134 країн світу. Основними інвесторами України, на які припадає 83% загального обсягу інвестицій, залишалися Кіпр, Нідерланди, Німеччина, Російська Федерація, Австрія, Великобританія, Британські Віргінські Острови, Франція, Швейцарія та Італія.

Розміщення прямих іноземних інвестицій в Україні характеризується наявністю значного потенціалу для іноземних інвесторів, однак існує ряд причин політичного і економічного характеру, що стримують процес залучення іноземного капіталу в Україну. До них відносяться: політична і економічна нестабільність; непрозорість проведення приватизації; напівкримінальний характер багатьох підприємств; гостра криза купівельної спроможності населення, що супроводжується низьким рівнем заробітної плати або її затримкою; інфляція; недосконалість нормативно-правової бази; високий рівень оподаткування і зовнішньоторговельних мит і ін. [1].

Облік сукупності цих факторів передбачає обережну, виважену стратегію іноземних інвесторів на українському ринку. Тому інвестиції здійснюються переважно в спільні підприємства. Внесок підприємств з іноземним капіталом в насичення споживчого та інвестиційного ринку практично непомітний. Основною причиною цього, на погляд вітчизняних вчених-економістів, є орієнтація багатьох спільних підприємств на вивезення матеріальних та інтелектуальних цінностей з нашої країни за демпінговими цінами, які утворюються за рахунок різниці курсу гривні і світової валюти.

Не менш стримуючим фактором є проблема забезпечення іноземних інвесторів інформацією про стан українського ринку інвестицій, обсягів інвестування, чинного законодавства та правового режиму функціонування іноземного капіталу, а також страхування та перестрахування, які відносно нещодавно почали свій розвиток в нашій країні і не є абсолютною гарантією захисту інтересів клієнтів. Державне гарантування прав і інтересів іноземних інвесторів може здійснюватися: на основі конституції або спеціальних нормативних актів; в рамках міждержавних угод про захист і стимулювання іноземних інвестицій; через участь в Конвенції по врегулюванню інвестиційних суперечок між державами. [2].

В таких умовах необхідне виділення і постійне уточнення кола галузей і виробництв, в яких можливий допуск іноземних інвестицій:

- є надзвичайно бажаним (наприклад, інноваційні проекти в цивільне машинобудування);

- бажаний, але вимагає регламентації;

- тимчасово небажаний, але і не заборонений (банківський сектор, страхування);

- небажаний і строго заборонений (оборонна промисловість).

Слід зауважити, що немає жодної країни в світі, повністю лібералізувавшої режим іноземного інвестування. Всі країни в більшій чи меншій мірі мають ряд обмежень діяльності іноземних інвесторів на власній території. Фактор економічної безпеки завжди є пріоритетним при встановленні їм змін режиму функціонування іноземних інвестицій в країні.

Сьогодні в Україні практично не діє механізм стимулювання надходжень іноземних інвестицій саме в індустріальні галузі, що визначають перспективи розвитку нашої держави. В результаті галузева структура вкладень іноземних інвестицій вкрай нераціональна. Іноземні інвестиції в основному спрямовуються в сировинні галузі та галузі з низьким ступенем обробки. Великим недоліком в області державної політики у сфері співробітництва з іноземними інвесторами в Україні є те, що проведена робота відрізняється своєю фрагментарністю, в той час коли необхідний комплексний підхід. [3].

Таким чином, Україна потребує поліпшення політики по залученню іноземних інвестицій. Для цього держава повинна здійснювати заходи по:

- розробці системи заходів загальнодержавного рівня, спрямованих на забезпечення політичної, соціальної і фінансово-економічної стабільності країни;

- вдосконаленню валютно-фінансових відносин, створенню нормального, стабільного законодавчо-правового забезпечення спільної діяльності та залученню іноземних інвестицій;

- орієнтації на розвиток спільного підприємництва в реальному секторі економіки, а не в торгово-посередницькій сфері;

- лібералізації руху капіталів, створення інвестиційного клімату, що забезпечує вирішення завдань відновлення економічного зростання при ефективному участі іноземного капіталу; поєднанню лібералізації зовнішньоекономічних відносин з розумною політикою протекціонізму, припинення процесів «втечі» капіталів і України, створення умов для повернення вітчизняних капіталів з-за кордону;

- забезпечення економічної безпеки країни в валютно-фінансовій сфері;

- суміщення контурів зовнішньоекономічної, структурної та регіональної політики при вирішенні проблем економічного зростання;

- створення умов для практичного виділення в систему національних пріоритетів взаємодії зі світовою економікою.

У сфері сприяння надходження іноземних інвестицій в Україну пріоритетними на даному економічному етапі розвитку є наступні питання:

- право власності на землю;

- організація роботи щодо сприяння іноземним інвестиціям;

- правове забезпечення;

- налагоджена система зниження зборів. [4,5].

Висновок. Таким чином, система заходів щодо вдосконалення інвестиційного процесу в Україні повинна бути стабільною, з чітким визначенням пріоритетних галузей і сфер економіки, динаміки їх розвитку. Для створення сприятливого інвестиційного клімату, його стабілізації необхідний тривалий період часу, що буде сприяти розвитку міжнародного інвестиційного співробітництва, збільшення припливу інвестицій з-за кордону і ефективного використання.

Література:

1. Офіційний сайт інформаційного агентства УНІАН [ Електронний ресурс]. ― Режим доступу: http://economics.unian.ua/

2.Шунькіна А. А. Проблема іноземних інвестицій в Україні [Електронний ресурс] ― Режим доступу: http://mtkonf.org/shunkina-a-a-problema-inostrannyih-investitsiy-v-ukraine.

3. Гайдуцький А. П. Оцінка інвестиційної привабливості економіки // Економіка і прогнозування. № 4., 2014. ― 119-128.

4. Коссак В. М. Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект). Львів: Центр Європи., 2012. ― 216.

5. Паламарчук В.О. и Семерак О.С. Фінансово-економічна і правова основа іноземних інвестицій // Фінанси України. № 6., 2013. ― 108-112.