Сокура Г.В., Замша О.В.

Миколаївський національний університет ім. В.О. Сухомлинського, Україна

Науковий керівник: к.е.н. Слюсаренко А.В.

АНТИКРИЗОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ОДИН ІЗ ЗАХОДІВ ПОДОЛАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

Виживання в умовах глобальної економічної кризи є на сьогодні однією із найбільш актуальних проблем для всіх суб'єктів господарювання. Аналіз реальної економічної ситуації в Україні та за кордоном показують, що кризові ситуації частішають, а їх наслідки набувають все більших масштабів. За умов поширення глобалізаційних процесів у світі, підприємства України, стають найбільш вразливими під час виникнення кризи, спричиненої економічними, фінансовими, технологічними та іншими факторами. З огляду на це, організації повинні адаптуватись до тих умов, що створюються факторами зовнішнього середовища, а внутрішні керовані фактори повинні визначати можливість антикризової діяльності та адаптації підприємства.

Розвиток кризових явищ, з одного боку, і зацікавленість держави в максимальному збереженні підприємств, з іншого, обумовили виникнення і поширення нового для України, специфічного за своїми цілями та функціями виду менеджменту – антикризового. Але на сьогодні поняття антикризового менеджменту досить багатозначне. В одних випадках під ним розуміють управління підприємством в умовах загальної кризи економіки, в інших – управління підприємством, що потрапило в кризову ситуацію в результаті незадовільного менеджменту, у третьому випадку – управління підприємством на порозі банкрутства, у четвертому – у період банкрутства.

Таким чином, проблема формування системи антикризового менеджменту як окремого специфічного виду менеджменту потребує конкретного пояснення.

Початковим етапом процессу менеджменту на будь якому підприємстві є планування. Планування – це формування місії та цілей організації, розробка стратегії та тактики вирішення поставлених цілей, зокрема, щодо упередження і оздоровлення фінансового стану на підприємстві. Планування – це стратегія та заходи прогнозування і попередження банкрутства. Документальна довгострокова стратегія закріплюється в бізнес-планах, а середньо-термінова і оперативна – в оперативних планах.

Антикризове планування передбачає розробку довгострокових цілей та орієнтирів, обґрунтування та впровадження принципово нових напрямів діяльності підприємства, його конкурентоздатність з урахуванням змін у зовнішньому середовищі. На основі мікроекономічного підходу до генезису підприємства при плануванні необхідною умовою є прогноз ресурсного потенціалу в умовах його обмеженості. Стратегія планування повинна враховувати позиції та розвиток ринку, диверсифікацію виробництва, план фінансового оздоровлення, можливість ліквідації окремих підрозділів.

Організація передбачає забезпечення виконання антикризового планування, розподіл матеріальних, фінансових та трудових ресурсів антикризового процесу, застосування організаційно – регламентованих методів управління. З організацією тісно пов’язана координація, яка являє собою процес, спрямований на забезпечення пропорційного і гармонійного розвитку різних сторін – технічної, виробничої, фінансової та ін.

Координація забезпечує баланс дій у процесі організації групи системи раннього упередження і реагування. В цих умовах важлива роль належить адаптованому менеджменту, який ґрунтується на саморегуляції систем управління, яка базується на здатності системи підтримувати просторову, часову та функціональну структуру без додаткового впливу. У процесі саморегуляції підприємство адаптується (пристосовується) самостійно до змін в навколишньомусередовищі.

Об’єктивна необхідність адаптації управління підприємством породжена трьома основними обставинами: переходом від централізовано регульованої до ринкової економіки, переведенням економічної діяльності господарюючих суб’єктів на засади підприємництва, збереженням реструктуризованими господарствами великих розмірів та складної внутрішньої структури при докорінних змінах відносин власності та розподілу.

Доцільно розрізняти зовнішню і внутрішню адаптацію. Зовнішня адаптація спрямовується на забезпечення пристосування управління підприємством до якісно нового зовнішнього економічного середовища, внутрішня – на перебудову управління підрозділами господарства у відповідності з новими економічними реаліями, в даному випадку метою адаптації є наближення структурних одиниць підприємства до сфери дії цінових ринкових сигналів і розвиток підприємництва в первинних трудових колективах.

Мотивація спрямована на використання мотиваційних чинників суб’єктів антикризового процесу. Мотивація є одним із найважливіших елементів господарського механізму, елемент трудової ситуації, який впливає на поведінку людини у сфері праці.

Отже, для успішного функціонування, підприємства повинні мати більш гнучкий та адаптивний антикризовий менеджмент, який за допомогою своїх функцій, забезпечить підприємства необхідними завданнями, які у подальшому забезпечать стійкість та стабільність підприємств до впливу зовнішніх факторів.

Список літератури:

1. Сажієнко С.А. Роль антикризового управління в запобіганні банкрутства підприємств / С.А. Сажієнко // Вісник Хмельницького національного університету. Сер. Економічні науки. – 2013. – № 6. – T. 2. – С. 52-55.

2. Супрун А. Антикризове фінансове управління в страхових компаніях: інституційний і фінансовий аспект / А. Супрун // Економічний аналіз. – 2012. – Вип. 9. Частина 1. – С. 321-324.