Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

К.е.н. Довжик О.О.

Сумський національний аграрний університет, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДТРИМКИ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА УКРАЇНИ

Державна підтримка сільськогосподарського виробництва в Україні повинна бути спрямована на забезпечення отримання прибутковості виробництва на рівні, що буде забезпечувати розширене відтворення, створювати сприятливі соціальні умови життя сільських жителів та покращувати добробут їхніх сімей. Проблеми державної підтримки сільського господарства досліджувалися в працях багатьох вітчизняних вчених. У наукових виданнях відмічається значна кількість публікацій з даної проблематики, таких авторів як П. Березівського, П. Гайдуцького, С. Дем'яненка, А. Діброви, В. Зіновчука, Т. Зінчук, С. Кваші, В. Липчука, Є. Фірсова, Г. Черевко В. Юрчишина тощо. Враховуючи зміни, що відбуваються на аграрному ринку, державна політика щодо регулювання та підтримки сільськогосподарських товаровиробників залишається актуальною.

В Україні ж політика регулювання аграрної сфери спрямовується для вирішення лише поточних проблем, а довготермінові наслідки при цьому не враховуються. Витрачаються великі кошти на імпортні продукти, що створює робочі місця в інших країнах та негативно впливає на українців позбавляючи їх як роботи, так і доходу. Ті країни, які менше ставлять сільське господарство у відносно гірші умови, тим вищі рівні їх зростання, як у сільському господарстві, так і в економіці в цілому. Останнім часом основним змістом аграрної зовнішньоторговельної політики більшості економічно розвинених країн є державна підтримка аграрного сектора за допомогою різного роду субсидій, дотацій і пільг.

Функціонування економічного механізму та його вплив на народне господарство, галузь, регіони складається з двох основних напрямів-економічної підтримки та економічного регулювання. Пріоритетність цих напрямів визначається економічною політикою держави. Як показує світовий досвід, чим сильніша економіка держави тим значиміша регулююча роль економічного механізму . Такої ж думки дотримується і П.Г.Гайдуцький. Він підкреслює: «Епіцентром спільної аграрної політики ЄС є особлива система державної підтримки й регулювання сільського господарства, яка визначає характер розвитку галузі. Запровадження такої системи в Україні — необхідна умова забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного аграрного сектору на європейському ринку» [1, с.4]. На це звертає також увагу М.Я. Дем’яненко: "Підтримка аграрного сектору економіки України як важливий механізм реалізації державної аграрної політики повинна базуватися на створенні економічних, правових, організаційних, соціальних та інших умов, які б сприяли досягненню фінансової стабільності сільськогосподарських підприємств, підвищенню продовольчої безпеки країни, створенню належних умов праці та проживання на селі, забезпечували б галузь необхідними матеріальними й фінансовими ресурсами для розширеного відтворення виробництва" [2, с. 5].

Є.О.Фірсов вважає, що провідні країни світу накопичили цінний досвід вдосконалення сільськогосподарської політики і досягають великих успіхів в аграрній сфері. Нашій країні необхідно використовувати цей досвід з урахуванням вітчизняних можливостей. Важливе значення має державне регулювання доходів сільськогосподарських підприємств, включаючи використовування урядових субвенцій. Доходи основних товаровиробників повинні сприяти досягненню розширеного відтворення. Державна фінансова допомога повинна орієнтуватися в основному на крупні підприємства, які ефективніше використовують субсидії [3, с.206]. Він підкреслює, що в розвинутих країнах державна фінансова підтримка не розглядається як благодійність - вона обумовлена економічними процесами, які викликані цілим рядом об’єктивних причин і факторів, перш за все специфічними особливостями сільського господарства. Значний вплив справляє низька еластичність платоспроможного попиту на продовольчі товари, яка стримує ріст попиту населення на ці товари при підвищення доходів сімей, що, звичайно, затримує ріст цін в порівнянні з більш еластичними товарами.

Заслуговує самого ретельного вивчення регулятивна аграрна політика країн ЄС. Ця політика там має два завдання : державне регулювання виробництва і ринка; проведення структурних реформ по укрупненню господарств зі стимулюванням інтенсифікації виробництва. При цьому завжди перше завдання відіграє більшу роль, оскільки воно дозволяє виконувати основну макроекономічну мету – створити стабільне економічне (перш за все цінове) середовище для функціонування сільського господарства.

Подальше формування механізму державного регулювання цін і доходів сільгоспвиробників в Україні має відбуватися з урахуванням існуючих причин походження нееквівалентності обміну продукції та ресурсів сільського господарства, суперечностей між станом сільського господарства, продовольчої безпеки та ресурсним потенціалом сільськогосподарського виробництва країни, а також стратегічними орієнтирами розвитку галузі, завданнями аграрної політики та станом механізму державного регулювання.

Література:

1. Гайдуцький П.І. Україні потрібна нова аграрна політика / П.І. Гайдуцький // Економіка АПК.-2005.-№10.-С.3-7.

2. Дем’яненко М.Я. Фінансові проблеми формування і розвитку аграрного ринку / Фінансові проблеми формування і розвитку аграрного ринку (Матеріали Дев’ятих річних зборів Всеукраїнського конгресу вчених економістів – аграрників 26-27 квітня 2007 року, м. Київ).- К.: 2007.-С.5-21.

3. Фірсов Є.О. Про державне регулювання доходів сільськогосподарських підприємств / Фінансові проблеми формування і розвитку аграрного ринку: Матеріали Дев’ятих річних зборів Всеукраїнського конгресу вчених економістів – аграрників , Київ,26-27 квітня 2007 року / Редкол.: П.Т.Саблук та ін.- К.: ННЦ ІАЕ, 2007.-С.198-207.