магістрант Медосенко П.О.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Особливості банківського кредитування підприємств аграрного сектору України

Визначення перспектив розвитку галузі сільського господарства неможливе без аналізу існуючих джерел фінансування агроформувань. Особливої уваги заслуговує кредитування як один з найбільш поширених та ефективних способів залучення обігових коштів для забезпечення безперервності виробничого процесу. Водночас банки, як постачальники кредитних послуг, зацікавлені у налагодженні міцних партнерських відносин із позичальниками. Однак об’єктивна наявність ризиків, що супроводжують процес банківського кредитування агроформувань, вимагає пошуку можливостей вживання ефективних заходів, спрямованих на виявлення, прогнозування та зменшення негативних наслідків реалізації таких ризиків. Це потребує спрямування наукових пошуків на ґрунтовне дослідження та окреслення напрямів мінімізації ризиків банківського кредитування з метою створення умов для вчасного виконання агроформуваннями кредитних зобов’язань.

Метою даної статті є вивчення сучасного стану функціонування банківського кредитування підприємств аграрного сектору України.

На сучасному етапі фінансове забезпечення агроформувань представлене різними групами джерел фінансування, використання яких сприяє безперебійному виробничому процесу та підтриманню продовольчої безпеки країни.

Варто відмітити, що з переходом до ринкових умов господарювання та перетворення діяльності агроформувань у товарне виробництво зростає потреба у залученні додаткових коштів. Окрім того, специфічні умови функціонування, а саме: подовжений цикл виробництва продукції, вплив факторів природного середовища, біологічні особливості рослин і тварин, сприяють виникненню тимчасових розривів між вкладенням коштів і отриманням доходів від реалізації виготовленої продукції. Внаслідок цього виникає невідповідність між потребою в оборотному капіталі та наявністю власних оборотних коштів (рис. 1).

Рис. 1. Сезонне коливання потреби агроформувань у оборотному капіталі протягом року, %

Джерело: [1]

Рисунок 1. відображає критичний стан фінансового забезпечення агроформувань у період з березня по вересень. Таким чином, на даний проміжок часу підприємства аграрної галузі потребують залучення додаткових фінансових ресурсів, альтернативним джерелом яких став банківський кредит.

Якщо аналізувати можливість залучення кредитів підприємствами, які спеціалізуються на конкретних напрямках сільськогосподарського виробництва, то більш привабливою для кредиторів є галузь рослинництва, тоді як тваринництво у досліджуваному періоді знаходиться на стадії занепаду. Тому, в цілому, можна стверджувати, що агроформування рослинницького спрямування виробництва з достатньо високою ймовірністю здатні вчасно і в повному обсязі повернути кредит банку. У той же час висока амплітуда коливань рентабельності виробництва свідчить про нестабільність функціонування галузі і вимагає детального аналізу банком кожної окремої заявки на отримання кредиту з метою визначення здатності позичальника виконати кредитні зобов’язання.

Таким чином, процентний ризик є актуальною проблемою протягом усього періоду розвитку кредитних відносин між банками та агроформуваннями. Передумовою для зменшення даного ризику стало введення в дію механізму часткової компенсації відсоткової ставки по кредитам, наданих підприємствам агропромислового комплексу.

Як уже говорилося раніше, переломним моментом у розвитку кредитних відносин між агроформуваннями і банками стало запровадження механізму компенсації відсоткової ставки.

Завдяки запровадженню державної підтримки підприємства, що займаються виготовленням сільськогосподарської продукції, отримали доступ до кредитних ресурсів на пільгових умовах, чим значно зменшили свої витрати на обслуговування кредитного боргу.

Вигода банків полягала у збільшенні і розширенні клієнтської бази, зменшенні ймовірності неповернення кредитів позичальниками, що створювало передумови для зростання довіри з боку банківських установ до агроформувань і налагодження тісної співпраці між ними у довгостроковій перспективі.

Важливо, що значна кількість позичальників, які користуються кредитними послугами банків, є дрібними агроформуваннями. Таким чином, в умовах обмеженого вибору кредитора позичальники вступають в кредитні відносини не з тими банками, умови співпраці з якими є найвигіднішими, а з тими, котрі погоджуються надати їм кредити.

За таких обставин агроформування наражаються на ризик кредитної угоди, умови якої можуть загрожувати інтересам позичальника, а в окремих випадках призвести до банкрутства.

Література:

1. Шубенко І.А. Страхування кредитних ризиків / І.А. Шубенко // Економіка АПК. – 2003. – №8. – С. 94-100.