Економічні науки/3.Фінансові відносини

К. е. н. Тищенко В.М.

Київська державна академія водного транспорту

Справляння рентних платежів в умовах реформування податкової системи України

Реформування податкової системи України, яке відбувається з часу запровадження Податкового Кодексу [1], призвело до суттєвих змін у системі платежів за використання природних ресурсів.

Ще більшої трансформації зазнала податкова система після прийняття у грудні 2014 року закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи”, яким було зменшено кількість податків з 22 до 11 [2]. Серйозні нововведення стосувалися податку на прибуток, спрощеної системи оподаткування, податку на додану вартість та інших податків.

Згідно із зазначеним Законом було встановлено такий платіж як рентна плата. Проте фактично під цією назвою приховане об’єднання низки існуючих раніше податків і зборів, тобто мова йде лише про номінальне скорочення кількості податків, оскільки рентна плата складається з тих платежів, які були передбачені у попередній редакції Податкового Кодексу, а саме:

- рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

- рентної плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин;

- рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України;

- рентної плати за спеціальне використання води;

- рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів;

- рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України [2].

Всі рентні платежі об’єднані в одній декларації, проте по кожному з них передбачені додатки. Так, лише по рентній платі за воду підприємства складають декілька окремих Розрахунків.

Справляння окремих рентних платежів має свої особливості, зокрема, ставки плати, об’єкт і базу оподаткування.

Рентна плата є специфічною формою податку на одиницю продукції, що не відповідає економічній сутності цього платежу, яка полягає у вилученні частини надприбутку, одержаного нафтогазовидобувними підприємствами, на користь держави [3].

Порядок справляння ресурсних платежів за останні десятиліття не зазнав суттєвих змін. Це стосується, насамперед, плати за спеціальне використання лісових і водних ресурсів та плати за користування надрами.

Головною метою запровадження платежів за ресурси було підвищення ефективності їх використання, збереження та відтворення. Проте, насправді ці платежі стали ще однією статтею доходів бюджету. Замість цільового спрямування на відновлення природних ресурсів, надходження від них використовуються на фінансування першочергових витрат держави. Так, якщо раніше у Водному Кодексі хоча б формально була закріплена позиція щодо обов’язкового цільового використання коштів від плати за воду, то сьогодні ця вимога у законодавчих актах навіть не зафіксована.

Так зване реформування ресурсних платежів не покращило стану природних ресурсів. Зменшення обсягів використання природних ресурсів, у тому числі водних, відбувається лише за рахунок зменшення обсягів виробництва в Україні.

Нове століття формує нові можливості, які необхідно враховувати кожній державі для забезпечення сталого розвитку [4]. Проте економічний механізм платного природокористування не зазнає оновлення, хоч над його вдосконаленням в Україні працюють такі відомі вітчизняні вчені-економісти та екологи, як Бистряков І., Бодюк А., Веклич О., Генсірук С., Головинський І., Голян В., Закорчевна Н., Ібатуллін Ш., Коваль Я., Ковшун Н., Лицур І., Міщенко В., Мольчак Я., Паламарчук М., Покатаєва О., Сташук В., Степанов В., Харічков С., Хвесик М., Яроцька О. тощо.

Зміни стосуються лише нормативів плати за використання ресурсів. Так, зокрема, у 2016 році збільшено ставки платежів за користування надрами – на 26,67%; за спеціальне використання води – на 26,49 - 26,55%; за спеціальне використання лісових ресурсів – на 40,0% [5].

На нашу думку, об’єднання окремих платежів у рентну плату не сприяє кращому використанню природних ресурсів і не створює умови для їх відновлення. В першу чергу це стосується водних ресурсів, оскільки через надмірну увагу до паливно-енергетичних ресурсів, проблеми дефіциту та низької якості води в Україні не такі відчутні, тому відходять на другий план.

Література:

1. Податковий кодекс  України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

2. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи [Електронний ресурс]: закон України від 28.12.2014 № 71-VІІІ - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

3. Покатаєва О.В. Удосконалення механізму справляння рентних платежів в Україні // Вісник Запорізького національного університету. – 2011. – № 3. – С. 81–86.

4. Економічна оцінка природного багатства України : [монографія] / за заг. ред. акад. НАН України, д.е.н., проф. Пирожкова С.І.; акад. НААНУ, д.е.н., проф. М.А.Хвесика. – К. : ДУ ІЕПСР НАН України, 2015. – 396 c.

5. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році [Електронний ресурс]: закон України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.