Економічні науки / 6.
Маркетинг та менеджмент
к.е.н.,
доц. Яременко С.С., Кушнірьов В.Г.
Дніпропетровський
університет імені Альфреда Нобеля
Українське
автомобілебудування: стан та
перспективи розвитку галузі
Кожна країна, що
проходить період становлення повинна визначити пріоритетні галузі, на яких
могла б базуватися вся економіка країни. Немає нічого дивного в тому, що у
багатьох країнах такою галуззю стало автомобілебудування. Його можна
розглянути, як своєрідний каталізатор для розвитку всієї економіки. Сучасна
історія дає приклад десятків країн, що досягли процвітання вибрав флагманом
свого виробництва, саме автомобілебудування. Японія та Германія відновлювали
свої бюджети в післявоєнні роки, від виробництва автомобілів безпосередньо
залежить економіка Франції, Італії, Великобританії, вражаючих результатів
домоглися Бразилія, Південна Корея, Іспанія, Туреччина [1].
Статистичний аналіз
підтверджує пряму залежність економіки розвинених країн від
автомобілебудування. Китай, світовий лідер по валовому внутрішньому продукту, є
лідером і в автомобілебудуванні. США займає друге місце і з виробництва
автомобілів, і по ВВП [1].
Аналіз умов ведення
автомобільного бізнесу в багатьох країн показує надійний захист власного ринку
від експансії імпортних автомобілів, особливо старих. Фірми, бажаючі бачити
свої автомобілі на ринку цих країн, змушені вносити інвестиції та
організовувати тут їх виробництво. А подібні кроки дають надходження до
бюджету, додаткові робочі місця, перспективу розвитку національного виробництва
такої техніки. Що стосується вітчизняного авторинку, то він потенційно може
бути дуже великим: в Україні низький рівень забезпеченості населення
автомобілями, а існуючий обсяг продажів навіть не відтворює автопарк. За рівнем
забезпеченості населення автомобілями (180 автомобілів на 1000 чол.) Україна
стоїть нижче багатьох східноєвропейських країн і значно відстає від країн
Заходу, де цей показник становить 500 - 600 автомобілів на 1000 чол. Маючи
величезну базу автомобільної і суміжних з нею галузей промисловості, необхідно
було по-державному розпорядитися власним надбанням.
У світовій
практиці активно використовуються різні способи розвитку автомобілебудування,
як галузі машинобудування у розвитку економіки країн. Таким чином, здорова
інтеграція зарубіжного досвіду може справити позитивний вплив на розвиток
вітчизняного автовиробництва України.
На жаль, за
підсумками 2014 року українські автовиробники скоротили виробництво на 43% до
28,751 тис. автотранспортних засобів. В 2015 році падіння випуску автомобілів
на вітчизняних підприємствах знизилося ще на 37% - до 18 тис. авто [2]. Державою підготовлено ряд ініціатив для підтримки
вітчизняного автопрому, зокрема, Державна цільова програма розвитку
вітчизняного автомобілебудування до 2020 року. Метою програми є створення до
2020 року близько 175,8 тис. нових робочих місць, в тому числі 46,8 тис. у
виробництві автомобілів і 129 тис. у виробництві комплектуючих виробів.
Зростання обсягів виробництва в Україні легкових автомобілів повинне вирости з
69,7 тис. одиниць в 2012 році до 734,4 тис. одиниць у 2020 році. Також,
очікується відновлення частки легкових вітчизняних авто на внутрішньому ринку з
20% у 2012 році до 57% за перші п'ять років виконання програми та збільшення
податкових надходжень до бюджету в розмірі близько 47,7 млрд грн до 2020 року [3]. У програмі вказується, що значне падіння обсягів
виробництва автомобілів в 2009-2012 роках зумовлене сукупною дією двох
факторів: посилення конкуренції з боку імпорту після зменшення ввізного мита з
25% до 10% і зниження попиту через відсутність стимулюючих факторів для
придбання автомобілів.
Уряд планує
три варіанти виходу з кризи [2]. Перший пропонує нічого
не міняти - в результаті в Україні збережеться лише великовузлове складання
автомобілів на основі імпортних комплектуючих. Другий варіант передбачає
створення власної моделі автомобіля за рахунок внутрішніх ресурсів, що потребує
прямого фінансування з бюджету в розмірі 35 млрд грн. Оптимальним в уряді
вважають третій варіант: органи виконавчої влади, місцевого самоврядування та
автомобільні компанії повинні разом працювати над створенням спільних
підприємств з світовими автоконцернами. Кошти на це повинні виділятися з
бюджету, а також за рахунок залучення інвестицій і власних фінансів
автопідприємств.
В «Укравтопромі»
ж запевняють, що до реалізації цільової програми вітчизняні автовиробники
можуть не дожити – заходи з порятунку галузі потрібно приймати вже зараз [3]. В якості альтернативи
асоціація пропонує державі забезпечити як виробників, так і потенційних
покупців доступними кредитними ресурсами, а також реструктуризувати частину
заборгованості автомобільних підприємств. Реальною допомогою галузі могла б
стати програма дешевих кредитів для покупців вітчизняних автомобілів за
пільговою ставкою 3,5-4,5%, а не 22-25% як зараз. В 2008 році близько 68% авто
в Україні купувалося в кредит. Зараз ця цифра ледве досягає 13% [3].
Отже, в першу
чергу, якщо ставиться за мету вихід на новий якісний і конкурентоспроможний
рівень, то слід говорити про «націоналізацію» автопрому, а саме надання
автомобілів вітчизняної збірки співробітникам міліції, депутатам всіх рівнів,
як робочих автомобілів, надання автомобілів керівним на державних посадах.
Наявність таких держзамовлень вдихне друге життя в автопром. Так само, не варто
забувати і про виведення вітчизняного автомобіля на новий якісний рівень. Так
як без останнього, всі раніше згадані заходи будуть розцінені, як спроба
монополізувати і «задушити» автомобільний ринок.
Список використаних джерел:
1.
Автомобілебудування стимулює розвиток китайської промисловості / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.trucker.com.ua/
2.
Українські автомобілі: бути чи не бути / [Електронний ресурс] – Режим
доступу: http://automotoclub.info/category/statti/ukrainski-avtomobili
3.
Корпорація
УкрАВТО - лідер українського автомобільного ринку [Електронний
ресурс] – Режим доступу: http://www.ukravto.ua/ua