Лариса Черчик, Михальчук Тарас

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Екологічна політика в системі менеджменту підприємства

Екологічна криза, найперше, це криза діючих механізмів адаптації соціуму до навколишнього природного середовища. Постає нагальна потреба зміни вектора цієї взаємодії за допомогою реформи інститутів корпоративного управління. Йдеться про не просто про імплементацію екологічних імперативів у структуру управління підприємством, а переорієнтацію мислення, системи прийняття управлінських рішень, критеріїв ефективності згідно принципів екоефективності та екосправедливості [1, с. 126-130].

З огляду на це окреслюється проблема еколого-економічної безпеки, обумовлена деградацією природних ландшафтів та катастрофічним зменшенням природно-ресурсного потенціалу. Основними причинами цього є: інтенсивні антропогенні зміни природно-ресурсного потенціалу через прийняття екологічно необґрунтованих рішень; неефективне використання природних ресурсів; споживацьке ставлення до природних ресурсів, домінування поточних інтересів над перспективними; недосконале екологічне обґрунтування проектів; недосконалість системи державного управління, законодавчого забезпечення, організаційних механізмів у природокористуванні [1, с. 155].

У зв’язку з цим назріла необхідність у розробці та впровадженні нових систем екологічного управління. Як показує досвід передових країн світу, однією з них екологічний менеджмент. Першим кроком до створення екологічного менеджменту є  чітке усвідомлення наявності екологічних загроз, з одного боку, для підприємства від його зовнішнього оточення, з другого, навколишньому природному середовищу від його діяльності.

Ці аспекти мають бути чітко сформульовані та відображені в екологічній політиці підприємства, яка повинна бути відомою і зрозумілою не лише персоналу, але й усім стейкхолдерам, які мають інтерес до екологічних аспектів діяльності підприємства, його продукції та послуг. Декларуючи екологічну політику і впроваджуючи її через систему екологічного менеджменту, підприємство ліквідує формалізм адміністративно регульованої природоохоронної діяльності, а його екологічна діяльність перестає бути примусовим «додатком» до основної діяльності. Екологічна політика в системі екологічного менеджменту повинна бути спрямованою на досягнення оптимальних показників в усіх аспектах діяльності підприємства. 

Реалізація екологічної політики покликана забезпечити: 

- економію витрат і ресурсів (в першу чергу природних – сировини, води, енергії) шляхом впровадження безвідходного виробництва, екологічно чистого виробництва, вторинній переробці;

- зменшення скидів, викидів шкідливих речовин у природне навколишнє середовище;

- покращення якості продукції відповідно до міжнародних стандартів екологічного менеджменту ISO 14000;

- покращення іміджу при виході на світові ринки, здійсненні ЗЕД, послаблення адміністративного тиску на підприємство з боку контролюючих державних органів;

- розширення ринків збуту продукції і приваблення нових споживачів, які все більше орієнтуються на екологічно чисту продукцію;

- вихід на новий рівень технологічного розвитку шляхом впровадження екологоорієнтованих інновацій.

Таким чином, проведені дослідження свідчать про те, що екологічний менеджмент є вагомим інструментом, за допомогою якого можливо ефективно впливати як на діяльність підприємства, так і на стан довкілля. У цьому сенсі екологічний менеджмент є засобом гармонізації відносин у «людина – підприємство – Природа.

1. Черчик Л. М. Формування ринкових відносин у рекреаційному природокористуванні : монографія / Л. М. Черчик. – Луцьк : ЛДТУ, 2006. – 352 с.

2. Буркинский Б. В. Природопользование: основы экономико-экологической теории / Б. В. Буркинский, В. Н Степанов, С. К. Харичков. – Одесса : ИПРЭЭИ НАН Украины, 1999. – 350 с.