Взаємодія школи і сім’ї у питаннях профілактики бродяжництва

Ладика Наталія Сергіївна, студентка УГПК

Науковий керівник: к.п.н. Любченко І.І.

У процесі історичного розвитку в соціумі об'єктивно виникають регулятори поведінки, соціальних зв'язків і відносин між людьми, внаслідок чого суспільство існує і розвивається як певна цілісність. До числа таких регуляторів можна віднести соціальні цінності і соціальні норми.

Проблема бродяжництва розглядається сучасними авторами (Мірсагатова М.Н., В.С. Мухіна, Є. Г. Слуцький та ін) перш за все стосовно молодіжному середовищі. При цьому сам термін «бродяжництво» часто виступає з термінами «безпритульність» і «бездоглядність» і, більш того в нерозривному зв’язці з останніми (А.В. Глаголєва).

Проблема профілактики бродяжництва та безпритульності дітей вирішувалася нами у системі організації роботи в школі і в сім’ї підлітка, що знаходиться в даній групі ризику. Про такі підлітків, у сучасній школі, кажуть, як про важких. У зв’язку з цим робота з важким підлітком повинна бути спрямована на подолання в його поведінці тих мотивів, які пов'язані з проявом схильності до бродяжництва [1].

Надмірне прагнення до розмежування сімейного та шкільного виховання не сприяє налагодженню співпраці між сім’єю і школою. Відносини між педагогами та батьками «важких» дітей часто такі напружені, що неможливо об’єднати зусилля для припинення моральної деформації підлітків.

Особливо актуально це у зв’язку з тим, що, як показують спостереження, підлітки, що знаходяться в «групі ризику», самостверджуються майже виключно в сфері вільного часу. Для цього для цієї категорії молоді проблема організації їхнього дозвілля має важливе значення. Як показують дослідження, у педагогічно запущених учнів саме ця сфера є найбільш випадковою, беззмістовною і найменш контрольованою дорослими. Самий вірний шлях зміни дозвілля і вільного часу важких підлітків полягає в тому, щоб направити їх активність у інше соціально-корисну справу. Можливо, що підліткам цілком можна довірити самостійно вирішити такі питання, як благоустрій мікрорайону, дитячих майданчиків, озеленення дворів [2].

Сьогодні дуже актуально звучить питання в рамках профілактики бродяжництва – питання про трудову терапії. Трудова терапія повинна забезпечувати «режим зайнятості». Трудотерапія повинна вести підлітка до думки, що він корисний, цінний; повинна стимулювати активний початок людської особистості. Праця сприяє тренуванню волі та уваги, посилює контроль свідомості над емоційним життям. Заняття потрібно будувати так, щоб вони зачіпали інтереси підлітків. Домагатися подолання пасивного ставлення до праці. При цьому ефективність профілактичної роботи буде рости, якщо її вести у комплексі з соціальним і моральним вихованням. У рішенні цих завдань важливе місце займе сім’я підлітка [2].

Важливість сімейного виховання полягає в тому, що в сім’ї формуються не тільки соціально-значущі якості особистості, але і властиві їй оціночні критерії. Взагалі вплив сім’ї на підлітка «групи ризику» у багатьох випадках сильніше впливу школи, суспільства в цілому. Це випливає з ряду особливостей, характерних для сім’ї, зокрема, її нечисленність, яка полегшує можливість безпосереднього емоційного контакту і міжособистісної взаємодії, крім того, взаємини членів родини переважно постійні і тривалі. Підліток завжди сприймає в батьківській родині певні зразки поведінки. Психологічний клімат сім’ї, ступінь її згуртованості визначається узгодженістю уявлень і фактичним розподілом прав і обов’язків у сім’ї, взаємодією і взаємодопомогою її членів. Проте, коли сім’я неповна, або є «проблемною», вирішувати поставлені завдання стає набагато складніше.

Список використаних джерел:

1. Білоусова З.І. Овсяннікова В.В. Соціально-психологічні проблеми девіантної поведінки дітей та підлітків. - Укр.: 1998, 148 с.

2. Запобігання відхиленням у поведінці школярів / За ред. Б.С. Кобзаря, Е.І. Петухова. – К.: Вища школа, 1992. – 143 с.