Філологічні науки/6. Актуальні проблеми перекладу

Петрашик О.В.

Національний технічний університет України «КПІ»

Лексичні основи перекладу

Теорія перекладу відображає найбільш суттєві риси того чи іншого явища. Вона розглядає лише закономірні, тобто типові, такі, що регулярно повторюються, співвідношення між текстами на мові оригіналу і мові перекладу. Та найважчими для практики перекладу є саме «незакономірні» відповідності. Як раз у вмінні знаходити індивідуальні поодинокі «не передбачувані» теорією відповідності і полягає творчий характер перекладацької діяльності.

До речі, відомий мовознавець Л.С.Бархударов зазначає, що переклад – це процес перетворення мовного твору з однієї мови на іншу при збереженні змісту, тобто значення. Та про збереження змісту можна говорити тільки у відносному, а не в абсолютному значенні. Під час міжмовних перетворень неможливо уникнути втрат. Завжди має місце неповна передача значень, які виражені у тексті оригіналу. Отже, текст перекладу ніколи не може бути повним і абсолютним еквівалентом тексту оригіналу. Завдання ж перекладача полягає у тому, щоб зробити цю еквівалентність найбільш повною, тобто звести втрати до мінімуму. Але вимагати «стовідсоткової» відповідності значень, виражених у тексті оригіналу і в тексті перекладу, є абсолютно нереальним.

Таким чином, метою перекладача є цілісно і точно передати зміст оригіналу засобами іншої мови, зберігши його стилістичні та експресивні особливості. Під цілісністю перекладу розуміють єдність форми та змісту на новій мовній основі. Якщо критерієм точності перекладу є тотжність інформації, яка подається різними мовами, то цілісним (повноцінним або адекватним) можна назвати тільки такий переклад, який передає цю інформацію рівноцінними засобами. Іншими словами, на відміну від переказу, переклад повинен передавати не тільки те, що виражене оригіналом, але й так, як це виражено в ньому. Як правило, лінгвістична теорія перекладу досліджує одну із сторін мовної системи: граматичну будову, словниковий слад, стилістику певних мов.

Безбарвна, позбавлена лексичного наповнення граматична структура має таке ж значення для перекладача, як металевий каркас для майбутніх мешканців будинку.

Аналізуючи текст під час перекладу, в ньому виокремлюють такі «одиниці перекладу» (слова, словосполучення або частини речення), для яких у даній мові традиційно існують постійні незмінні відповідники. Проте у будь-якому тексті такі еквівалентні відповідності складають незначну меншість. Набагато більше існує таких «одиниць», для перекладу яких необхідно користуватися найрізноманітнішими засобами тієї чи іншої мови, але й цей вибір далеко не довільний. Звичайно, він зовсім не обмежується даними двомовного словника. Ніякий словник не може передбачити всієї різноманітності контекстуальних значень, що реалізуються в мовному потоці, як і не може охопити всієї різноманітності словосполучень. Тому теорія перекладу може встановлювати лише функціональні відповідності, беручи до уваги залежність передачі певних смислових категорій від дії різних факторів.

Що ж є критерієм правильності правильності вибору для досягнення адекватності перекладу? Оскільки критерієм адекватності може бути лише відповідність частці дійсності, описаній в оригіналі, рівноцінність засобів визначається якщо не тотожністю, то максимальним наближенням отриманого результату до дії оригіналу.

Навіть «проникнення в дійсність», покладене в основу так званої денотативної теорії перекладу, не може бути критерієм адекватності. Цілком можливі випадки, коли перекладач повніше і глибше знайомий з відрізком дійсності, описаним в оригіналі, аніж сам автор. Але хіба має право перекладач відтворювати цю реальну дійсність не так, як вона відображена в оригіналі? Такий підхід спотворює саму суть перекладу і підмінює авторське бачення дійсності баченням перекладача.

Говорячи про лексичні явища, слід зауважити, що більшість слів української та англійської мов – багатозначні. Різні значення слова пов’язані між собою і, як правило, об’єднуються навколо загального, основного значення. Семантика слова проявляється у контексті, залежить від лексичного оточення слова. Тому для адекватної передачі значення слова слід розглядати не ізольовано, а у зв’язку з іншими словами, іноді ж – у широкому контексті.

Уявлення про переклад як про звичайну підстановку слів однієї мови словами-еквівалентами з іншої мови помилкове, оскільки більшість слів англійської та української мов багатозначні, і вся система багатозначного слова не може співпадати з системою слова іншої мови.

Література

1. Бархударов Л.С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории перевода). – М.: Международные отношения, 1975. – 240с.

2. Зражевская Т.А. Трудности перевода с английского языка на русский. – М.: Международные отношения, 1972. – 141с.

3. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. – К.: Вища школа, 1982

4. Miram G. Translation algorithms: introduction to translation formalization. – K.: ТВІМ ІНТЕР, 1998. – 176с.