Право/13.
Міжнародне право
Пісковець Л.А., Ведькал В.А.,
Легка О.В.
Дніпропетровський національний університет імені
Олеся Гончара
м.Дніпропетровськ, Україна
СІМЕЙНО-ШЛЮБНІ ВІДНОСИНИ В
СИСТЕМІ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА
Сфера
сімейно-шлюбних відносин є унікальною, бо ні процес уніфікації, ні існування
міжнародних звичаїв не здатні стерти ту специфіку в регулюванні, котра
обумовлена національними нормами, що сягають коренями в історичні та релігійні
традиції різних народів і націй .
Коли
мова йде про укладення шлюбу, слід, насамперед, розрізняти матеріальні вимоги
щодо вступу до шлюбу та формальні умови дійсності шлюбу. Під матеріальними вимогами вступу до
шлюбу розуміються шлюбна дієздатність, а також існуючі в певних правових
системах обмеження на можливість укладення шлюбу.
Повна шлюбна дієздатність виникає з моменту досягнення певного
віку, який, зазвичай, є різним для чоловіків і жінок. Наприклад, згідно зі ст.
22 Сімейного кодексу України, шлюбний вік для жінки і чоловіка встановлюється
у 18 років. У Франції він складає для
чоловіків 18 років, а для жінок – 15 років, а в Англії шлюбний вік для
майбутнього подружжя встановлюється з 16 років.
Під формальними умовами
дійсності шлюбу розуміються вимоги, які є обов'язковими для процедури його
здійснення. За цими умовами всі держави світу можуть бути розподіленими на такі
групи:
-
держави, в яких офіційно
визнається тільки шлюб, зареєстрований у державних органах (Франція, Бельгія,
Голландія тощо);
-
держави, де офіційно визнається як громадянський, так і церковний шлюб,
коли право вибору форми укладення шлюбу залишено на розсуд осіб, що укладають
шлюб (Австралія, Англія, Бразилія та ін.);
-
держави, в яких
укладення шлюбу можливе лише у церковній формі (Греція, Кіпр та деякі інші)
[1].
В
сучасному світі існують декілька різновидів укладення шлюбу:
1. Укладення в Україні шлюбів українських громадян з
іноземцями.
У цьому випадку шлюби громадян України з іноземними громадянами, а також шлюби іноземних
громадян між собою укладаються в Україні згідно
українському законодавству. Іншими словами, у
цій області застосовується колізійний принцип «місця укладення шлюбу». Шлюб укладається
у формі, передбаченої нашим законодавством, тобто реєструється в бюро
реєстрації актів громадянського стану (РАГСі) відповідно до встановленого для
такої реєстрації правилами. Також Сімейний Кодекс України встановлює,
що шлюби не можуть бути укладені між особами, якщо хоча б один із них уже зареєстрований в іншому шлюбі, тому громадянин країни, якому його
національний закон дозволяє багатожонство, не може
одружитися в Україні, якщо він перебуває в іншому шлюбі, укладеному поза межами
України.
2. Консульські шлюби. Законодавство України дозволяє укладення
на території України так званих консульських шлюбів, тобто шлюбів, що
реєструються в іноземних дипломатичних або консульських представництвах. Шлюби між іноземними громадянами, укладені в Україні в посольствах або
консульствах іноземних держав, визнаються на умовах взаємності дійсними в
Україні, якщо особи в момент вступу в шлюб були громадянами держави, що
призначив посла або консула. Для того щоб такі шлюби отримали визнання на території
держави перебування консула, необхідно щоб консул мав на це повноваження своєї
держави та згоду держави акредитації на те, щоб консул укладав ці шлюби на її
території як між громадянами держав, які досягли відповідної згоди, так і
громадянином своєї держави з особою із третьої держави.
3. Укладення шлюбів українських громадян з іноземцями за
кордоном. Громадяни України можуть одружуватися з іноземцями як в Україні, так
і за кордоном. Такі шлюби можуть укладатися відповідно до законодавства тієї
держави, в
якій укладається шлюб. Сімейний кодекс
України передбачає, що, коли шлюби українських громадян з іноземними
громадянами укладені поза межами України з дотриманням форми шлюбу,
установленої законом місця його здійснення, ці шлюби визнаються дійсними в
Україні, якщо для визнання немає перешкод, що
випливають із самого Кодексу.
4. Укладення за кордоном шлюбів між українськими
громадянами. Шлюби між українськими громадянами, що проживають поза межами
України, укладаються в консульських установах України. Реєстрація шлюбу є одним
з актів громадянського стану. При укладенні шлюбу в консульствах України за
кордоном, так само як і при здійсненні консулом інших актів громадянського
стану, застосовується законодавство України, громадянами якої
є особи, що вступають у шлюб. Реєстрація шлюбу в нашому посольстві
або консульстві прирівнюється до реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів
громадянського стану.
Під припиненням шлюбу розуміється припинення
правовідносин між подружжям, що викликані
настанням певних юридичних фактів. Законодавством передбачені наступні підстави для
припинення шлюбу:
1) внаслідок смерті або оголошення в судовому порядку
померлим одного з подружжя;
2) внаслідок розірвання шлюбу.
Шлюб може розриватися в
судовому порядку або через органи РАЦСу. Також важливим є той факт, що розірвання шлюбу
громадянина України та іноземного громадянина може бути здійснено як на
території України, так і за кордоном. Це може бути здійснено у випадку, коли
подружжя проживає на території іноземної країни або у випадку, коли один із
подружжя проживає у країні, де порушена справа про розлучення [2].
У
статті 107 Сімейного кодексу передбачено підстави розірвання шлюбу, де органи РАЦС розривають шлюб у таких випадках:
1)
за спільною заявою подружжя, яке не має дітей;
2)
за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя:
-
визнаний безвісно відсутнім;
-
визнаний недієздатним;
-
засуджений за вчинення
злочину до позбавлення волі на строк не менше як три роки. У даному випадку
шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Суд
розриває шлюб у таких випадках:
1) за спільною заявою подружжя,
яке має дітей. До заяви має бути поданий
письмовий договір про те, з ким із них будуть проживати діти і як у їх
утриманні та вихованні братиме участь той із батьків, хто буде проживати
окремо;
2) за позовом одного з подружжя. Не
може бути поданий позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та
протягом одного року після народження дитини.
Шлюб розривається лише у тому
разі, якщо суд дійде до висновку про неможливість подальшого спільного
проживання подружжя. Ст. 115 СК України передбачує обов'язковість державної
реєстрації розірвання шлюбу, здійсненого судом [3].
Жінка
та чоловік, шлюб між якими було розірвано, мають право подати до суду заяву про
поновлення їхнього шлюбу, за умови, що жоден із них не перебував після цього у
повторному шлюбі. Поновлення шлюбу засвідчується виданням нового свідоцтва про
шлюб [2].
Відповідно
до частини 2 статті 110 Сімейного кодексу позов про розірвання шлюбу не може
бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після
народження дитини, крім випадків/коли один із подружжя вчинив злочин, щодо
другого з подружжя або дитини, чи батьківство зачатої дитини до досягнення
одного року, визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка
як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини [3].
Шлюб
вважається припиненим у день винесення відділом РАЦС відповідної постанови про
розірвання шлюбу, судом – у день набрання чинності рішення суду про розірвання
шлюбу.
Від
припинення шлюбу слід відрізняти визнання шлюбу недійсним. Недійсним вважається
шлюб зареєстрований в органі РАЦСу у випадку порушення передбачених законом
умов укладення шлюбу [2].
Сімейним
кодексом України встановлено такі підстави визнання шлюбу недійсним:
-
зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому
шлюбі;
-
зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а
також між рідним братом і сестрою;
-
зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.
Шлюб, визнаний судом
недійсним, є недійсним від дня його державної реєстрації. У разі за визнанням
шлюбу недійсним відновлюється становище, що існувало до його укладення. Особи,
які перебували у недійсному шлюбі, не набувають тих прав та обов'язків, що виникають у подружжя [3].
Література:
1. В.Ф. Опришко,
Ф.П. Шульженко, С.І. Шимон та ін.: Правознавство: Підручник /
За заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка. — К.: КНЕУ, 2011. — 767 с.
2. Фединяк Г.С. Міжнародне
приватне право у запитаннях та відповідях: Навчальний
посібник.- К.: Атіка, 2012. – 336 с.
3. Сімейний кодекс України [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради України // Режим
доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15