Фізична культура і спорт /1. Фізична культура і спорт : проблеми, дослідження та пропозиції

Сиротинська О.К.

Національний технічний університет України «КПІ»

«Самоконтроль при заняттях атлетичною гімнастикою

у вищих навчальних закладах»

Найважливішим завданням занять з дисципліни «Фізичне виховання» у вищому навчальному закладі є покращення стану здоров'я студентської молоді. Студенти повинні вміти самі здійснювати контроль за станом свого організму, його можливостями. Стан організму і окремих його систем в залежності від форми руху, потужності, тривалості, ритму, об'єму та інтенсивності занять фізичними вправами можна оцінити за допомогою дозованих навантажень, впливів функціональних проб. Визначення змісту, організації, методики, умов і засобів, що використовуються протягом заняття, є необхідними складовими для досягнення найбільшої ефективності його проведення. Багато в чому результат залежить від фізичного стану студента, який, у свою чергу, може контролюватися результатом самоконтролю і урахуванням тренувальних занять. Якісне проведення занять з атлетичної гімнастики вимагає систематичного контролю у визначенні власного стану здоров'я, рівня фізичної підготовленості, згідно з результатами цього визначення, коригування різних сторін заняття з метою досягнення найбільшої ефективності. Тому, одна із задач, яка стоїть перед викладачем з фізичного виховання у вузі є розширення знань про фізичний розвиток, придбання навичок в оцінюванні психофізичної підготовки, ознайомлення з найпростішими доступними методиками самоконтролю, визначання рівню фізичного розвитку, тренованості і стану здоров'я для коригування навантаження при заняттях атлетичною гімнастикою, що позволяє своєчасно виявити несприятливі дії фізичних вправ на організм студента.

На заняттях з атлетичної гімнастики студенти обов’язково ведуть щоденник самоконтролю для реєстрації антропометричних даних та їх змін, показників, функціональних проб і контрольних нормативів фізичної підготовленості, контролю виконання комплексу вправ з атлетичної гімнастики. Регулярне ведення щоденника самоконтролю дає можливість визначити ефективність занять, засоби і методи, оптимальне планування величини й інтенсивності фізичного навантаження і відпочинку в окремому занятті. У щоденнику також відзначається випадки порушення режиму і те, як вони відбиваються на заняттях атлетичною гімнастикою та загальній працездатності.

До об'єктивних показників самоконтролю, які вносяться в щоденник на заняттях з атлетичної гімнастики відносяться: спостереження за частотою серцевих скорочень (пульсом), артеріальним тиском, вагою, зростом, індексом маси тіла, а також проба для визначення оцінки функції зовнішнього дихання (проба Генче) та проба на дозоване навантаження для визначення рівня функціонального стану серцево-судинної системи.

Спостереження за масою тіла – важливий елемент самоконтролю при заняттях атлетичною гімнастикою. Для об'єктивного контролю за фізичним розвитком використовують різні антропометричні показники. Основні дані фізичного розвитку – це зріст, маса, окружність шиї, грудей, талії, плеча, передпліччя, стегна, гомілки, тазу і т.д. Студенти записували в щоденник самоконтролю дані маси тіла і зросту. За допомогою цих даних студенти оцінювали індекс маси тіла (ІМТ - величина, яка дозволяє оцінити ступінь відповідності маси і росту дорослої людини). Завдяки показнику IMT масу тіла можна розрізняти як нормальну, надлишкову та збільшену, а також визначати ступінь енергетичного дефіциту, або ожиріння. В залежності від вікових груп межі оптимального діапазону для ІМТ змінюються: для вікової групи 19-24 роки ІМТ знаходиться в межах 19-24.

Загальновизнано, що достовірним показником тренованості є частота серцевих скорочень (пульс), яка у спокої в середньому дорівнює приблизно 70-80 уд/хв. Спостереження показують, що між пульсом і фізичним навантаженням існує пряма залежність. При однаковій частоті серцевих скорочень споживання кисню у чоловіків вище, ніж у жінок; у фізично підготовлених людей також вище, ніж в осіб з малою фізичною підготовленістю. Пульс після фізичних навантажень частішає: чим ЧСС більше, тим частіше скорочується серце. Цим забезпечується кровопостачання працюючих м'язів. Після фізичних навантажень у здорової людини пульс приходить у вихідний стан через 5-10 хв., уповільнене відновлення ЧСС вказує на надмірність навантаження.

Важливим показником, що характеризує функцію серцево-судинної системи є рівень артеріального тиску (АТ). У здорової людини максимальний тиск (систолічний) в залежності від віку дорівнює 100-125 мм. рт. ст., мінімальний (діастолічний) - 65-85 мм. рт. ст. при фізичних навантаженнях максимальний тиск у фізично тренованих людей може досягати 200-250 мм. рт. ст. і більше, а мінімальне знижуватися до 50 мм. рт. ст. і нижче. Швидке відновлення (протягом декількох хвилин) показників тиску говорить про підготовленість організму до даного навантаження.

Проба Генчі (затримка дихання на видиху), яка проводилась зі студентами на заняттях з атлетичної гімнастики, вказувала на оцінку функції зовнішнього дихання. Тут середнім показником вважається час затримки дихання на видиху до 30с. При захворюваннях органів дихання, кровообігу, після інфекційних та інших захворювань, а також в результаті перенапруження і перевтоми, коли погіршується загальний функціональний стан організму, тривалість затримки дихання і на вдиху і на видиху зменшується.

Проба на дозоване навантаження (20 присідань за 30 секунд – дозоване навантаження) проводилась один раз на місяць на заняттях і слугувала для оцінки реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження. За допомогою відповідних розрахунків та таблиць студенти визначали рівень функціонального стану серцево-судинної системи. Так, наприклад, частота серцевих скорочень (ЧСС) у спокої – 40-60 уд./хв., як правило, є ознакою економізації діяльності серця та припускає високий рівень функціонального стану серцево-судинної системи, що повинно підтверджуватися швидким відновленням (біля 2-ох хвилин). Якщо ж відновлення довге, то рідкий пульс у спокої може бути наслідком перевтоми або деяких патологічних змін серцевого м’яза. Студентам, які мають суму ЧСС понад 91 уд./хв., пропонувалось звернутися за консультацією до лабораторії функціональної діагностики (поліклініки, диспансеру) для поглибленого обстеження.

Всі вище вказані показники вносились у відповідні таблиці щоденника самоконтролю та будувались графіки, що дало можливість студентам оцінити функціональний стан організму та адекватно коригувати фізичне навантаження.

Таки чином, набуті знання про самоконтроль та ведення щоденника самоконтролю на заняттях, регулярні спостереження простими і доступними способами за фізичним розвитком, станом свого організму, впливом на нього фізичних вправ дасть можливість студентам визначати ефективність, засоби і методи, оптимальне планування величини й інтенсивності фізичного навантаження і відпочинку на заняттях атлетичною гімнастикою та самостійних заняттях фізичними вправами в подальшому.

Література

1. Готовцев П.И., Дубровский В.И. Самоконтроль при занятиях физической культурой. – М.: ФиС, 1984.

2. Душанин С.А., Пирогова Е.А., Иващенко Л.Я. Самоконтроль физического состояния. – Киев: "Здоровья", 1980.

3. Физическая культура: Учебное пособие / Под ред. В.А.Коваленко. -Изд-во АСВ, 2000.

4. Фомин Н.А., Вавилов Ю.Н. Физиологические основы двигательной активности. – М.: ФиС, 1991.