УДК 658.152:622.7.

КОНЦЕПЦІЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

к.е.н., доц. Демчук Н.І.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

У період освоєння інвестицій, особливо, якщо цей період тривалий, ринкова кон'юнктура зазнає значних коливань: змінюються ціни на інвестиційні товари, а іноді і самі суб'єкти інвестиційного процесу. В цей період усі суб'єкти інвестиційної діяльності, що виконують свої функціональні обов'язки щодо проекту, повинні здійснювати постійний контроль і нагляд за процесом реалізації проекту, оцінювати поточні результати та вносити корективи у бізнес-план, проект організації будівництва, проект виробництва робіт, план фінансування, календарний план або сітьовий графік та інші документи, за допомогою яких можна спостерігати та регулювати освоєння інвестицій.

Механізм проведення такого постійного нагляду і контролю за процесом освоєння інвестицій називається моніторингом інвестиційних проектів. Загальний моніторинг проекту здійснює інвестор або від їх імені дирекція харчового підприємства, що впроваджує інвестиційний проект. Такий моніторинг за угодою з інвестором можуть здійснювати підприємство-девелопер або генеральний підрядник відповідно до договору консорціуму. Залежно від функцій інших учасників інвестиційної діяльності можна конкретизувати моніторинг за видами та відповідно рекомендувати порядок його проведення:

Маркетинговий моніторинг проводиться з метою забезпечення своєчасних поставок матеріально-технічних ресурсів. Його здійснюють ті учасники, на яких покладено обов'язки по контрактах з матеріально-технічного забезпечення проектів.

Фінансовий моніторинг здійснюється інвестором, замовником, підприємством-девелопером за дорученням замовника, а також іншими учасниками проекту, на першому етапі освоєння інвестицій за такими показниками, як: загальний обсяг інвестицій за проектом; витрати на земельну ділянку; витрати на проектно-дослідницькі роботи; вартість будівельно-монтажних робіт; контрактова вартість обладнання, інструментів та реманенту; джерела фінансування проекту: власний капітал, акціонерний капітал та інші залучені кошти, запозичені кошти, кредити банку та інші боргові зобов'язання, лізинг та інші запозичені кошти; мобілізація внутрішніх ресурсів.

За ринкових умов оцінка виконання річної програми може проводитися по місцях виникнення витрат відповідно до прийнятого порядку розрахунків за виконані роботи. Моніторинг здійснюється у розрізі використання джерел фінансування: власних, запозичених або залучених коштів. У процесі моніторингу виявляються відхилення від програми реалізації проекту, приймаються рішення про мобілізацію внутрішніх фінансових ресурсів, додаткове залучення коштів.

Технічний моніторинг, крім інвестора та його представників, здійснюють звичайно генпроектувальник, інші проектувальники. Технічний моніторинг проводиться з метою забезпечення відповідності обсяжно-планувальних і конструктивних рішень, прийнятих у будівельній і технологічній частинах проекту, технічних умов.

Звичайно експертиза та затвердження проектно-кошторисної документації проводиться до 1 вересня року, що передує початковому в реалізації проекту. Разом з тим у період освоєння інвестицій і виконання робіт інвестор зацікавлений у вдосконаленні проектних рішень, впровадженні новітніх науково-технічних досягнень, економному використанні всіх ресурсів по інвестиційному проекту.

У більшості випадків значне підвищення цін на матеріальні ресурси при стабільній економіці трапляється через корінні зміни потужності харчового підприємства або розширення номенклатури продукції. Такі зміни призводять до розробки практично нового проекту, визначення нової ціни, узгодження та перезатвердження проектно-кошторисної документації. Тим часом, у ряді випадків збільшення кошторисної вартості значною мірою викликано не змінами в проекті, а відсутністю дійового контролю інвестора та інших учасників проекту за дотриманням кошторисної вартості інвестиційного проекту в процесі його здійснення, низьким рівнем опрацювання проектувальниками кошторисів.

Часто мають місце факти розробки робочої документації з відступом від затверджених головних рішень проекту із зведеним кошторисом, особливо коли проектування і виконання робіт здійснюються одночасно.

Дирекція харчового підприємства, що приймає інвестиції, як представник інвестора виконує контрольні обміри обсягів виконання робіт, звіряє з даними локальних, об'єктних і зведених кошторисів, перевіряє платіжні документи, звіряє їх дані з дійсними кошторисними цінами і нормами. Зокрема при аналізі сплачених і наданих до сплати документів виявляються витрати та суми, необґрунтовано сплачені іншим організаціям і підприємствам. Це можуть бути:

- кошти, сплачені за рахунок головної діяльності харчових підприємств (вартість сировини і матеріалів, вартість налагоджувальних робіт тощо.);

- часткова участь у споруджені загальних і відомчих об'єктів, що не належать до цієї будови;

- поточні витрати, заготівельно-складські витрати понад встановлені ліміти;

- витрати на науково-дослідні роботи, які не мають відношення до конкретного об'єкту інвестування.

Грошові і натуральні втрати від затримки понад передбачені у договорах та календарних планах строки виконання робіт є втраченою вигодою від експлуатації та випуску харчовим підприємством продукції в періоді, продовж якого були заморожені інвестиції, а також здійснені додаткові витрати, пов'язані зі збільшенням вартості і тривалості будівництва.

Після введення в експлуатацію об'єкта або його черги інвестор продовжує фінансовий моніторинг. На цьому етапі харчове підприємство починає виробляти продукцію, від реалізації якої створюється грошовий потік у вигляді коштів, що повертаються до інвестора, і які він починає використовувати на відшкодування інвестиційних витрат, погашення заборгованості кредиторам, а також на сплату дивідендів по залученому капіталу. На цьому етапі моніторинг інвестиційного проекту проводиться за такими показниками: загальний обсяг інвестицій за проектом, джерела фінансування, введено в експлуатацію виробничих фондів, грошові потоки, мобілізація внутрішніх ресурсів, обґрунтування інших джерел фінансування, внутрішня норма ефективності інвестицій, строк окупності введених до експлуатації фондів за нормою ефективності інвестицій.

Постійному нагляду підлягає річна програма завершення інвестиційного процесу, відстежуються місячні планові та фактичні обсяги інвестицій, будівельно-монтажних робіт, витрати на обладнання. Аналізується рівень використання власного капіталу, залучених і запозичених коштів, виявляються відхилення, обґрунтовується необхідність мобілізації внутрішніх ресурсів і використання інших джерел фінансування. На цьому етапі в процесі фінансового моніторингу вже можна робити оцінку поточних показників ефективності інвестицій, розрахувати динамічну норму ефективності й порівнювати її з внутрішньою, визначати можливий очікуваний строк окупності інвестицій за умовами терміну експлуатації харчового підприємства, який підлягає фінансовому моніторингу.

Відносно новим для економіки України та країн СНД поняття є інвестиційне проектування як галузь знань і сфера ринкового господарювання. Аналіз інвестиційних проектів показав, що саме поняття "інвестиційний проект" вживається у різних сенсах, наприклад, як система організаційно-правових, інженерно-технічних, аналітичних і фінансових документів, потрібних для обґрунтування і здійснення реалізації проекту, включаючи інженерний супровід інвестицій або як сукупність заходів щодо розробки нових або модернізації існуючих виробів (технологічних процесів), створення (технічне переозброєння, реконструкція або розширення) виробничих потужностей та інших об'єктів. Йдеться про план (програму) господарських заходів, яка потребує залучення інвестицій і передбачає порядок їх здійснення з метою одержання очікуваного доходу (прибутку) або соціального результату.

Для створення реальних умов для переходу економіки України на інноваційну модель розвитку державним інститутом доцільно, перш за все, звернути увагу на створення механізмів покриття інноваційних ризиків. З цією метою на державному рівні потрібно розробити та впровадити такі заходи:

- створити умови для капіталізації інтелектуальної власності;

- створити систему стимулів, яка сприяла б залученню вітчизняних і зарубіжних інвесторів, банків, а також великих харчових підприємств до інвестування засобів в розвиток венчурних (ризикованих) інноваційних фірм і проектів;

- обґрунтувати чітку систему надання державних гарантій кредитуванню перспективних інноваційних проектів.

За умов структуризації економіки України з переходом на інноваційну модель розвитку, пошук нових джерел фінансування активізації інноваційної діяльності є однією із важливих засад формування механізму державного регулювання інноваційного розвитку економіки. І оскільки в Україні вагомим джерелом фінансування інноваційного розвитку є державний бюджет, провідною залишається роль уряду в інвестиційній діяльності. Влада повинна стати каталізатором активізації процесу інноваційних розробок та їхньої реалізації в реальному секторі економіки.

Сучасна світова економіка характеризується провідним значенням науково-технічного прогресу і дедалі вищою інтелектуалізацією виробництва, які й визначають конкурентоспроможність національних економік. Розвиток економіки на інвестиційно-інноваційній основі є одним із важливих напрямів перетворення України в сучасну економічно розвинену державу. Стрімкий розвиток національної економіки буде визначатися рівнем інноваційної активності та її фінансового забезпечення.

Для реалізації стратегії одним з найголовніших завдань залишається формування портфеля інвестиційно-інноваційних проектів, вирішення якого можливо лише за рахунок розробки й уточнення методик і механізмів розрахунку показників ефективності взаємозалежних проектів інвестиційної та інноваційної діяльності, а також їх відповідність цілям розвитку. Таким чином, активізація інноваційної діяльності харчових підприємств в умовах ринкової економіки пов'язана, насамперед, з пошуком джерел і форм інвестування. Вони мають забезпечити баланс між інноваційними витратами та фінансовими можливостями за рахунок створення цілісної системи її фінансового забезпечення. Система має ґрунтуватися на широкомасштабному залученні та максимально ефективному використанні фінансових ресурсів із різноманітними джерелами походження.

Сьогодні в умовах кризи фінансування інноваційної діяльності та низького рівня інвестиційної активності в інноваційному секторі економіки України однією із важливих проблем є розробка і реалізація стратегії розвитку на інвестиційно-інноваційній основі. Особливої актуальності на сьогоднішній день набувають питання вдосконалення принципів, методів і підходів до інвестиційного забезпечення інноваційних процесів, раціоналізації механізму управління процесом залучення інвестицій в інновації, а також оцінки доцільності інвестування в інноваційні проекти на основі дослідження циклічної динаміки попиту на інновації.

Запровадження стратегії розвитку на інвестиційно-інноваційній основі дасть можливість суб’єктам господарювання у харчовій галузі системно вирішувати проблеми, що виникають при зміні методів і підходів до інвестиційного забезпечення інноваційних процесів, раціоналізації механізмів управління залучення інвестицій тощо. Після виявлення потреби в інвестуванні здійснюється аналіз інвестиційних ресурсів. Тому, якою б значною не була потреба капіталовкладень, необхідно, щоб фінансовий стан харчового підприємства мав забезпечувати його потреби. В сучасних умовах формування джерел фінансування інвестицій в Україні важливу роль відіграють кошти самого підприємства, які формуються з чистого грошового потоку харчового підприємства та залучені кошти (приватні інвестори, банківські установи, ін.).