Економічні науки/Економіка підприємства

Юрченко В. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОНОВЛЕННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА

Масштаби, продуктивність, ефективність та конкурентоспроможність виробництва визначають численні умови й фактори. Пріоритетне серед них місце належить матеріально-технічній і технологічній базам. Тому проблема формування матеріально-технічної бази підприємства у даних умовах господарювання набула особливої гостроти. Сучасна економіка, як показує світовий досвід, має будуватись за принципом інновацій, який в однаковій мірі має торкатися практично всіх факторів виробництва: техніки, технології, менеджменту, інвестицій та ін. Не можна розраховувати на виробництво конкурентоздатної продукції як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках, якщо вона вироблятиметься застарілими технологіями та ручною працею [3, 4].

Подальший розвиток економіки України тісно пов'язаний, насамперед, з нарощуванням інвестицій в основний капітал. Тільки на основі суттєвого збільшення капітальних вкладень у розвиток матеріально-технічної бази підприємства, її оновлення новітніми високопродуктивними сучасними машинами і знаряддями, розширення впровадження науково-технологічних досягнень в виробництво, дасть новий поштовх у його розвитку, а інтенсифікація виробництва набуде реального змісту.

Виробнича діяльність будь-якої організації значною мірою залежить від ефективно налагодженого матеріально технічного постачання.

Постачання – це діяльність, що пов’язана основним чином зі зміною права власності на фізичний товар.

Постачання є ефективним у разі виконання таких умов:

¾ матеріально-технічні ресурси постачаються в організацію у необхідній кількості і в необхідному асортименті;

¾ постачання здійснюється в комплексі і у заплановані терміни, що визначені виробничим планом організації;

¾ простої виробничого процесу, пов’язані з постачанням, повинні бути відсутні.

У склад матеріально-технічних ресурсів входить все те, що надходить на підприємство у речовій формі, а саме: сировина, комплектувальні вироби, напівфабрикати, матеріали, обладнання, паливо, енергія, вода тощо.

Основою для визначення потреби у матеріально-технічних ресурсах служать норми витрат матеріалів.

Існують дві форми матеріально-технічного постачання: складська і транзитна.

Форма 1. Складська. Постачання → склад → виробництво.

Згідно з цією формою постачання матеріально-технічні ресурси, перед тим, як надійти на виробництво, доставляються з підприємств, що їх виготовляють, на бази і склади постачально-збутових організацій. Складська форма постачання дає змогу отримувати матеріали у раціональній кількості, збільшує маневреність матеріалами, дає змогу концентрувати на складах запаси матеріалів багатьох організацій з малою інтенсивністю їх використання. Крім цього, застосування цієї форми набагато спрощує управлінську роботу, пов’язану із постачанням. Але одночасно з цим складська форма постачання має свої недоліки, характерніший з яких – це вартість зберігання матеріально-технічних ресурсів, що в остаточному результаті впливає на ціну продукції (товару).

Форма 2. Транзитна. Постачання → виробництво.

У разі використання транзитної форми постачання організація отримує матеріально-технічні ресурси безпосередньо від підприємств, що їх виготовляють або видобувають. Ця схема має ряд переваг, а саме: зменшуються транспортно-заготівельні витрати, прискорюється постачання матеріалів, полегшуються розподіл і організація господарських зв’язків між виробниками і споживачами, зменшується потреба у складах і базах постачання. Використання цієї форми є доцільним тоді, коли потреба в матеріальних ресурсах велика і відповідає транспортним нормам відпуску. Ця форма також застосовується у разі постачання напівфабрикатів, які швидко втрачають свої початкові властивості (бетонні суміші і т. д.). Але існують і свої недоліки. У цій ситуації виробництво дуже залежить від надійності джерел постачання. Керівництво процесом постачання при цьому повинно бути відмінно налагодженим, оскільки помилки можуть призвести або до накопичення ресурсу, або до створення його дефіциту.

Правильне рішення організації у матеріально-технічному постачанні полягає в оптимальному поєднанні перших двох форм постачання.

Крім наведених форм постачання, існують і інші форми та методи забезпечення організації необхідними матеріально-технічними ресурсами, а саме: аукціони, товарні біржі, оптові закупки, організація власного виробництва тощо.

Зв’язок між організацією і підприємствами, які постачають матеріали або сировину, може бути прямим або непрямим (опосередкованим). Прямий – це такий зв’язок при якому усі питання із вирішення постачання продукції здійснюється безпосередньо між організацією-споживачем і підприємствами, які її виготовляють. Непрямий (опосередкований) зв’язок – це такий зв’язок, при якому всі операції із постачання, здійснюються через посередників.

У разі вибору постачальника, організації необхідно керуватись такими критеріями: надійність постачальників; тривалість отримання ресурсу; кількість пропозицій; конкурентоспроможність і ціна ресурсу тощо. Однією з процедур вибору потенційних постачальників є конкурентні торги (тендери).

В організації постачанням займається відділ “Матеріально-технічного постачання”, під керівництвом заступника директора з виробництва. Оскільки якість роботи відділу у багатьох випадках визначає якість виробництва, то він повинен бути укомплектованим висококваліфікованими спеціалістами. На цей відділ покладені такі завдання: аналіз і проведення досліджень ринку поставників за конкретними видами ресурсу; прогнозування і визначення потреби в конкретних видах ресурсів; пошук каналів і форм постачання; здійснення контролю та аналіз ефективності використання ресурсів під час виробництва; організацію постачання і зберігання матеріальних ресурсів; оперативне планування та управління постачанням тощо.

Організаційна структура відділу матеріально-технічного постачання залежить від типу виробництва, його масштабів, номенклатури сировини і матеріалів, а також їх форм постачання. Для прикладу розглянемо проблемно-цільову організаційну структуру управління. Згідно з цією структурою матеріально-технічним постачанням займається відділ “Організації виробництва та збуту продукції”, який очолює заступник з виробництва.

Література:

1. Кoвальчук І.В. Управління запасами у забезпеченні кoнкурентoспрoмoжнoсті підприємств // Екoнoміка А П К. - 2009. - №7. - С. 86 - 94.

2. Мазаракі А.А., Лігoненкo Л.O., Ушакoва Н.М. Екoнoміка тoргoвельнoгo підприємства: Підручник. К.: Хрещатик, 1999. - 800 с.

3. Чаюн І.О. Економіка підприємства. Підручник / за аг.ред.проф.Ушакової. К.: Київ. Нац.. торг.-економ. Ун-т, 2008. – 569с.