Мехеда Н.Г., ФЕДОРІШИН І. Є.

Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького

стан та перспективи розвитку інноваційної діяльності підприємств

В останній час, для того, щоб ефективно функціонувати та вести конкурентну боротьбу, необхідно випускати дешеву, якісну та новітню продукцію. Забезпечення виробництва такої продукції можливе лише за рахунок активізації інноваційної діяльності. Згідно з законом України “Про інноваційну діяльність”, інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг [1]. 

Впровадження інновацій на підприємстві сприяє збільшенню прибутку, дозволяє продовжити життєвий цикл підприємства та покращити конкурентоспроможність даного підприємства.

Науковці стверджують, що головною причиною гальмування інноваційного розвитку в країні, є дефіцит фінансових ресурсів. Але при цьому ніхто не звертає увагу на спад попиту на науково-технічну продукцію з боку держави та підприємницького сектору, погіршення якісних характеристик наукових кадрів і матеріально-технічної бази досліджень.

В той же час Україна має великий потенціал для розвитку інноваційної діяльності за умов проведення ефективної державної політики.

В Україні повністю створені умови для розвитку інноваційної діяльності, в тому числі сформовано основи нормативно-правової бази та механізми здійснення інноваційної політики, а також створення умов для розвитку відповідної інфраструктури. Але, незважаючи на високий інноваційний потенціал, інноваційна складова забезпечення економічного  розвитку використовується слабо.  Стан інноваційної діяльності в Україні більшість експертів і науковців  визначають як кризовий, катастрофічний. Статистичні дані Державної служби статистики України свідчать про поступове зниження інноваційної активності підприємств у галузі промисловості, яка займає одне з головних місць у національній економіці [2].

У 2013р. інноваційною діяльністю у промисловості займалися 1715 підприємств, або 16,8% обстежених промислових підприємств (у 2012р. – 1758 підприємств, або 17,4%). Але, порівнюючи з 2011 роком цей показник збільшився, з  1679 підприємств (16,2% обстежених промислових підприємств).

Можна сказати, що найбільша кількість інноваційно активих підприємств знаходиться в Харківській області (182), м. Києві (142), Львівській область (116), Запорізькій (115).

На технологічні інновації, підприємства витратили 9,6 млрд. грн. (11,5 млрд. грн. у 2012р.). Частка коштів на придбання машин, обладнання та програмного забезпечення скоротилася до 58%, проте на внутрішні та зовнішні науково-дослідні розробки зросла до 17,1% (відповідно 13,7% і 3,4%); як і в попередні роки досить незначна частка коштів (0,9%) витрачається на придбання інших зовнішніх знань (придбання нових технологій).

Основним джерелом фінансування інноваційної діяльності залишаються власні кошти підприємств – 72,9% загального обсягу витрат (проти 63,9% у 2012р.), фінансова підтримка держави – 1,9% (2,2%), кошти вітчизняних та іноземних інвесторів – 1,3% і 3,1% відповідно (1,3% і 8,7%); частка кредитів значно скоротилася і склала 6,6% (21,0%).

Впровадженням інновацій у 2013р. займались 1312 підприємств (77% загальної кількості інноваційно активних). Впроваджували інноваційні види продукції 683 підприємства, кількість таких видів становила 3138 найменувань, з них 809 – машини, устаткування, апарати, прилади. Нові технологічні процеси у звітному періоді запровадили 557 підприємств; кількість процесів склала 1576, у тому числі маловідходних, ресурсозберігаючих – 502.

Щоб покращити і стимулювати cтан інноваційної діяльності в Україні, в першу чергу необхідно –

створити ефективну самостійну національну інноваційну систему, яка діяла б за ринковими принципами та інтегрувалася у наукову сферу;

вдосконалити нормативно-правову базу державного регулювання та стимулювання інноваційної сфери;

збільшувати обсяги фінансового забезпечення інноваційної діяльності, наукових розробок. Фінансування наукових програм з державного бюджету має носити адресний та цільовий характер (повинні фінансуватися найпріоритетніші проекти);

проводити системну виважену політику щодо стимулювання нарощування та використання інноваційного потенціалу підприємств;

сформувати систему державного замовлення науково-технічної та інноваційно-технологічної продукції;

сформулювати та затвердити на державному рівні стратегію науково-технологічного та інноваційного розвитку;

створити умови для формування інфраструктури, що здійснювала б фінансовий, інформаційний, консалтинговий, маркетинговий та інші види підтримки інноваційних процесів [3].

Зазначені заходи дадуть змогу сформувати сприятливий інноваційний клімат, задіяти всі необхідні механізми та стимули для підвищення зацікавленості підприємств у впровадженні наукомістких технологій.

Списки використаної літератури

1. Офіційний сайт державної служби статистики України [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/express/expres_u.html

2. Про інноваційну діяльність [Електронний ресурс] : Закон України №40-ІV від 04.07.2002 р. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua/

3. Яшкіна О.А. Інноваційна діяльність підприємств України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://catcut.net/1O