Рудавка Н.В., к.е.н, доцент
Горлівський регіональний інститут університету „Україна”
ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ЩОДО РОЗВИТКУ
ВІТЧИЗНЯНОЇ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
Динамічний
розвиток вугільної промисловості, в значному ступені, залежить від
інвестиційної складової, яка є провідним елементом для проведення масштабних
структурно-інноваційних трансформацій. Розгляду питань розвитку вугільної промисловості
з урахуванням проведення структурних змін присвячено наукові праці відомих як
вітчизняних так і зарубіжних фахівців серед яких можна визначити О. Амошу, Ю.
Бажала, Ю. Драчука, О. Єременко, М. Йохни, А. Кабанова, А. Мазура, Г. Пилипенка, Б. Санто, Дж.
Стігліца, М. Чумаченька та інших.
Метою
дослідження є обґрунтування теоретичних засад інноваційного розвитку підприємств
вугільної промисловості.
Вугільна
промисловість є однією з базових галузей вітчизняної економіки, однак існує
протиріччя між її значенням та кризовим техніко-економічним станом, у якому
вона знаходиться в сучасних умовах господарювання. Разом з тим необхідно
враховувати циклічність функціонування
галузі, де неодноразово спостерігались як підйоми так і спади, що
супроводжувалися технічними і структурними змінами, пошуком раціональних
варіантів державної підтримки та застосуванням різних програм реформування
шахт.
Виходячи з
пріоритетів реформування важливою складовою є вирішення наступних проблем:
удосконалення політики управління галуззю; застосування інновацій під час
підготовки і введення у дію нових виробничих потужностей; технічне переозброєння
діючих підприємств, що включає оснащення високопродуктивною
гірничо-транспортною технікою неперервної і циклічної дії; впровадження системи
заходів з підвищення якості вугільної продукції.
Тому для
вугледобувних підприємств важливе значення має інноваційна реструктуризація,
яка є елементом активізації структурно-технологічних змін. За своєю суттю вона
передбачає створення самостійних або взаємозв’язаних виробництв на базі
технологій комплексного використання ресурсів. Однак слід ураховувати, що діючий
рівень застосування даних заходів щодо глибокої переробки вугілля та подальшого
його промислового використання не є достатнім для гарантування стабільного
споживання продукції. У цьому контексті раціональною схемою як для бізнесу так і
держави є варіант розвитку вугільної галузі на базі критеріїв корпоративної і
бюджетної ефективності, для забезпечення з одного боку позитивного сальдо, а з
іншого – достатнього рівня надходжень до бюджету. Результативність
конструктивної співпраці можлива на базі державно-приватного партнерства, що
відповідає узгодженню довгострокових інтересів і об’єднанню зусиль у питаннях
розподілу відповідальності і ризиків.
Сучасну
концепцію інноваційного розвитку можна визначити як інтеграційну де основними
передумовами є: по – перше, модернізація вугільного виробництва, що передбачає
заміну неефективних технологічних, організаційних і економічних елементів у
всіх базових функціонуючих системах; по-друге, створення „середовища розвитку”
шахт, що забезпечить можливості для реалізації найбільш перспективних
інноваційних проектів спрямованих на зміцнення виробничого потенціалу,
розширення ринків збуту та організації раціональної взаємодії зі
взаємозв’язаними галузями; по – третє, сумісне формування і послідовне впровадження
заходів з промислової і екологічної
безпеки; по – четверте, реалізація механізмів надання державних гарантій,
податкових пільг для фінансування проектів лише із затвердженого списку
технологій та патентів; по – п’яте, створення галузевого
інноваційно-лізингового фонду на базі венчурних фірм, які функціонують у режимі
виробництва нових технологій і можуть здійснювати передачу устаткування для
шахт.
Запропонована
система заходів щодо підтримки інновацій у вугільній галузі може доповнюватися
основними технічними і технологічними напрямами, що дозволяють при відповідній
державній підтримці забезпечити збільшення строку експлуатації підприємств
(рис. 1).

Рис. 1. Елементи інноваційного розвитку
вугледобувної промисловості.
Однак важливо
ураховувати визначення і роль інноваційних процесів у стратегічному розвитку
вугільної промисловості, де провідною складовою є застосування й використання
інноваційних ідей у технологічних процесах. Так, за даними „Державного статистичного спостереження інноваційної діяльності”,
частка підприємств вугледобувної промисловості, які впроваджували інновації
коливається у межах 1,5-2,5% (табл.1).
Для
вугільного виробництва пріоритетним є процес добутку вугілля, проведення фронту
гірничих робіт та організації виробництва, а саме упровадження технологій
технічного рівня засобів виймання вугілля з оптимізованими режимами руйнування
пластів або порід, кріплення, охорона й
підтримка виробок у складних гірничогеологічних умовах на глибоких шахтах.
Таблиця 1.
Динаміка кількості
вугледобувних підприємств, які займалися інноваційною діяльністю за 2010-2013
рр.
|
Показники |
Період, роки |
|||
|
2010 |
2011 |
2012 |
2013 |
|
|
Обсяг витрат добувних
підприємств на інноваційну діяльність, млн. грн. |
68,3 |
48,3 |
27,3 |
35,2 |
|
Частка обсягу інноваційних
витрат вугледобувних підприємств у відповідних витратах, % |
55,1 |
33,4 |
12,6 |
17,9 |
|
Кількість вітчизняних
підприємств добувної галузі, які займалися інноваційною діяльністю, одиниць |
23 |
27 |
15 |
19 |
|
Частка підприємств добувної
промисловості, які займалися інноваційною діяльністю у загальній величині
добувної промисловості, % |
2,5 |
2,1 |
1,3 |
1,5 |
Тому
інноваційні процеси передбачають перехід до гнучких технологічних систем, що
сприяють: по – перше, удосконаленню окремих організаційно-технологічних процесів; по-друге,
комплексної модернізації технічних ланок діючих шахт; по –третє,
впровадженню прогресивних технологій на функціональному й галузевому рівнях.
Тобто, застосування технологічних новацій є фундаментальною базою для
забезпечення безбиткового рівня та інтенсифікації діяльності підприємств
вугільної галузі.
Таким чином,
ситуація, що склалася у вугільній промисловості, потребує кардинальних
перетворень для підвищення ефективності роботи і передбачає здійснення ряду
організаційних та структурних заходів, які базуються на формуванні
організаційно-економічних механізмів та можуть сприяти відтворенню потужностей
на якісно новій основі.