Економічні науки/ 2. Зовнішньоекономічна діяльність
к.е.н. Січко С.М.,
Мерлянова К.В.
Миколаївський національний
університет імені В.О.Сухомлинського
Фактори
розвитку світового ринку продукції чорних металів
Початок ХХІ ст. позначився нестабільністю політичної та
економічної обстановки в окремих регіонах і світі загалом, це призвело до того,
що світова економіка та ринки мінеральної сировини не виявили жодних позитивних
тенденцій, а навпаки економічне зростання, яке мало місце в другій половині ХХ
ст. на початку ХХІ ст., перейшло в рецесію, яка триває й сьогодні.
Світовий ринок
чорних металів має свої особливості. Ця галузь виробництва контролюється
державою, оскільки тісно пов'язана з оборонним потенціалом. Попит на чорні метали
стабільно зростає, а лідери серед основних експортерів - великих компаній,
змінюються дуже рідко. На ринку чорних металів постачальники націлені на
довгострокове співробітництво.
У 2013 році світова
торгівля чорним металом склала більше 600 млрд. дол. США. На чорні метали у
світовій торгівлі припадає приблизно 15% тоннажу і 5% вартісного обсягу.
В період з 2012 –
2014 років вартісна вага сировини значно зросла, при цьому попит на залізну
руду різко підвищився. Рудна сировина по тоннажу займає більше 70% ринку,
готова продукція - більше 25%, проміжні продукти - 10%.
Найбільшими
експортерами чорних металів традиційно були країни з високорозвиненою
металургійною галуззю - західноєвропейські держави, серед яких Бельгія,
Німеччина, Італія, Франція та інші. Пізніше до них приєдналися Росія і Україна.
У другій половині 2000-х років список найбільших експортерів чорного металу
поповнився Індією, Австралією та Бразилією, які спеціалізуються на постачання
залізняку. У 2013 році Австралія посіла перше місце за вартістю експорту
чорного металу, випередивши при цьому Японію - традиційного лідера. Експорт
Австралії в перерахунку на метал склав більше 200 млн. т, експорт Японії -
тільки 50 млн. т.
Головний імпортер
чорного і кольорового металу - США на сьогоднішній день поступається своїм
лідерством КНР, яка є найбільшим покупцем залізної руди і провідним імпортером
сталі. За останній рік імпорт КНР склав більше 113 млрд. дол. США, що в три
рази більше імпорту Німеччини, яка зайняла друге місце [5].
Крім КНР, не менш
важливими покупцями чорного і кольорового металу є такі країни:
- В Європі - Італія,
Німеччина, Бельгія, Іспанія, Великобританія, Франція;
- В АТР - Японія,
Республіка Корея, Таїланд, Тайвань, В'єтнам, Індія;
- На Близькому Сході
- Іран, ОАЕ, Туреччина;
- У Північній
Америці - Канада, США.
Виходячи з вищесказаного, можна відзначити, що головним
чинником розвитку ринку чорних металів є попит на продукцію чорної металургії.
Найвагомішим фактором є переміщення виробничих потужностей з високо розвинутих
країн до менш розвинутих, що значно впливає на екологічний стан природного
середовища країн-виробників. Також важливим фактором виступає виробництво,
особливо факт більш дешевого виробництва в мало розвинутих країнах. Так, в 2013 р. КНР збільшило виробництво сталі на 9,3%,
що вплинуло на світовий випуск сталі – зростання на 3,5% . Такий ріст обсягів
виробництва став причиною падіння цін на стальну продукцію. Якщо Китай
(континентальний), на частку якого припадає понад 60% світового виробництва
чавуну, в 2013 році продовжував нарощувати виробництво (на 7,8%), то в
інших регіонах світу спостерігалось або незначний приріст, у межах 1-2%, або
істотне зниження, як у Північній Америці (-6,5%) [3].
Аналіз регіональних показників у динаміці 2008-2013 років
свідчить про уповільнення темпів виробництва чавуну в провідних регіонах, у
першу чергу в постіндустріальних країнах, де воно залишилося нижче докризового
рівня 2007 року. Одним із факторів, що стримують в постіндустріальних країнах
відновлення споживання ЗРС (виплавки чавуну), є накопичений в них високий
ресурс брухту, використання якого при виробництві сталі дешевше й більш
екологічне. Важливим стимулом залишається політика скорочення енергоємних
технологій і металомістких конструкцій.
Розподіл найбільших запасів залізних руд та основних
металургійних потужностей у світі не збігається. Світові ресурси заліза, за
оцінками, перевищують 230 млрд. тонн і розподілені в більш ніж 800 млрд. тонн
сирої руди. Основні запаси руд зосереджені в Австралії, Бразилії, Китаї, Індії,
РФ, Україні та Швеції.
Китай видобуває найбільше у світі залізної руди і
постійно нарощує видобуток. Найбагатші родовища знаходяться в районах
північно-східного і північного Китаю – в провінції Liaoning, наступні за
значимістю – у провінціях Hebei, Sichuan, Shanxi, Anhui, Yunnan і Внутрішньої
Монголії. Однак від усіх запасів залізної руди багаті руди (з 55% Fe) складають
всього 2,53%. Руди високої якості, що придатні для використання у виробництві
необробленої сталі – 164 млн. тонн, достатньо високої якості для отримання
чавуну – 966 млн. тонн. Понад 97% родовищ містять в середньому близько 33%
заліза. У більшості випадків залізна руда вирізняється низькою якістю (низький
вміст заліза, високий – алюмінію і фосфору). Ця особливість призводить до
того, що кількість порожньої породи в середньому на 1 тонну видобутої руди в 4
рази перевищує аналогічний показник у Бразилії. Середня собівартість
виробництва залізної руди в Китаї станом на 2007 рік становила 44 дол./т, а з
доставкою до металургійних комбінатів – 50 дол./т. За оцінкою Merrill Lynch,
гранична собівартість оцінювалася на рівні 75-85 дол./т.
У 2007 році видобувні залізорудні потужності великих і
середніх рудників у Китаї оцінювалися на рівні 712 млн. тонн на рік, у 2011 р.
– 1330 млн. тонн. Однак внутрішнього ресурсу країні не вистачає, вона
залишається залежною від імпорту, активно скуповуючи залізорудні активи й
інвестуючи в залізорудні програми інших країн [2;3].
Окрім Китаю, до найбільших імпортерів ЗРС належить
Японія, Південна Корея, країни Західної Європи і Туреччина. Близько
10-15% світової торгівлі припадає на інші регіони та країни.
Розподіл залізорудних ресурсів у світі і діючих
потужностей з їх видобутку свідчить, що країни, ринки яких оцінюються як
перспективні для можливого економічного підйому (Індія, Бразилія, ПАР),
володіють власними сировинними базами. Показники ж зростання економіки Китаю
залежність від імпорту сировини, роблять країну головною при визначенні
тенденцій розвитку сировинної галузі на найближчі кілька років.
Розраховувати на зростання попит у США і країнах Єврозони
в 2014 році фактично не можливо. Однак у перспективі варто враховувати
повернення промислового виробництва на територію США, що зумовлено значним
здешевленням енергоресурсів (підсумки сланцевої революції). Розширення
використання DRI (заліза прямого відновлення – металізованих окатишів) і HBI
(гаряче-брикетованого заліза) в металургії США, завдяки зниженню вартості
виробництва, може стати в перспективі ключовим у поліпшенні попиту на високоякісну
руду.
Обсяг загальносвітової торгівлі залізорудною сировиною в
2012 році оцінювався на рівні 1,1-1,2 млрд. тонн. Згідно з прогнозами, загальносвітовий попит у 2013 р.
наблизився до 1,31-1,33 млрд. тонн. Частка Китаю в обсязі
загальносвітового споживання даної сировини істотно перевищувала 50%, частка в
обсязі морських поставок – близько 70% [4].
За попередніми підсумками 2013 року, згідно з даними
World Steel Association, за 2013 р. світовою сталеливарною промисловістю
вироблено 1582 млн. тонн сталі, або на 4,785% більше, ніж у 2012 р.. Виплавка
чавуну в світі у 2013 році сягнула 1165 млн. тонн. Інтерполюючи показники
виплавки сталі в 2013 році та закладаючи зростання виробництва в Китаї на
2014р., можна очікувати, що країна максимально наблизиться до позначки 800 млн.
тонн. У цьому випадку обсяг імпортованої руди може скласти 890-900 млн. тонн.
Загальносвітове виробництво чавуну, за оптимістичним сценарієм, може
збільшитися до 1200-1230 млн. тонн, що дозволяє прогнозувати задовільний обсяг
продажів ЗРС на рівні 1,45-1,5 млрд. тонн [5].
Розподіл залізорудних ресурсів серед домінуючих у
світовій економіці країн, аналіз попиту і пропозиції підтверджують, що ключовим
фактором зростання світової залізорудної промисловості в 2014-2015 роках
залишаться споживачі Азії, а головним ринком збуту – Китай.
Підвищення екологічних вимог і жорсткість технічних
стандартів на продукцію продовжить стимулювати попит на якісну сировину.
Китайські виробники сталі будуть змушені все більше переходити на використання
імпортної руди через зниження якості й обсягів видобутку всередині країни.
Виплавка сталі в країні, за оцінкою Бюро економіки ресурсів та енергетики
Австралії (BREE), в 2015 році збільшиться на 3,4% і складе 788 млн. тонн.
Найбільшим постачальником залізорудної сировини
домінуючого ринку збуту залишиться Австралія. Зростання експорту з країни в
Китай в 2014 році очікується на рівні 22%. Масштабні інвестиційні проекти
провідних компаній Австралії (Rio Tinto, BHP Billiton і Fortescue Metals)
наближаються до завершення. Географічна близькість до Китаю, а також низька
собівартість виробництва (у Rio і BHP собівартість видобутку і транспортування
руди з району Pilbara становитиме менше 50 дол./т, у Fortescue – близько 70
дол./т) дозволяє нарощувати обсяги продажів навіть в умовах зниження цін [1].
Зіставляючи наявні дані та прогнози, можна зробити
наступні висновки:
• на ринку залізної руди, що перевозиться морем, у І
половині 2014 року дефіцит збережеться, у ІІ півріччі очікується
перевиробництво;
• головним ринком збуту ЗРС у 2014 році залишиться Китай;
• за оптимістичними прогнозами, зростання імпорту
залізорудної сировини в Китай може сягнути 890 млн. тонн. Згідно зі стриманим
прогнозом – 872-875 млн. тонн;
• додатковий ріст споживання сировини в Азії може
відбутися за рахунок поліпшення економічних показників Японії і Південної
Кореї, проте значної прибавки очікувати складно через нестійкість цих економік;
• потреби США і країн Єврозони в 2014 році в залізорудній
сировині можуть зберегтися на рівні 2013 року або дещо вирости (до 0,3-0,8%);
• відсутність конфліктів у країнах Близького Сходу
дозволяє прогнозувати зростання споживання ЗРС на рівні 1,5-3%;
• обсяг загальносвітової торгівлі залізорудною сировиною
в світі може скласти 1,45-1,5 млрд. тонн [2;3].
Враховуючи надлишок потужностей майже за кожною
сировинною групою, доцільно припустити, що ціни на залізну руду, як і у 2013
році, будуть ще менш схильними до стрибків, а боротьба за можливість співпраці
компаній-виробників на постійній основі з конкретними споживачами продовжить
збільшувати значимість рамкових довгострокових контрактів. Такі негативні
фактори як тропічні циклони в Австралії та Бразилії, а також обмеження експорту
руди Індією, будуть підтримувати ціни, однак можливість компенсувати скорочення
поставок імпортом з інших регіонів світу суттєво згладить тиск. Із урахуванням
інфляції валют першої категорії, справедливим рівнем цін на концентрат
залишається рівень 110-140 USD/т (в портах Китаю).
Література:
1. «Лишняя сталь» [Электронный ресурс].- Режим
доступа: http://www.metaltorg.ru/analytics/black/?id=590.
2. Нелегкий тринадцатый год
[Электронный ресурс].- Режим доступа: http://www.metaltorg.ru/analytics/black/?id=589.
3. Новости рынка
металлургии [Электронный ресурс].- Режим доступа:
http://www.metaltorg.ru/news/market_index.php?module=news&cat=market&showdate=2014-6-3.
4. Тенденции для металлов,
заданные 2013 годом [Электронный ресурс].- Режим доступа: http://www.metaltorg.ru/analytics/black/?id=583.
5. World crude steel
output increases by 3.5% in 2013 [Електронний
ресурс].- Режим
доступу: http://www.worldsteel.org/media-centre/press-releases/2014/World-crude-steel-output-increases-by-3-5--in-2013.html.