чинникИ УСПІШНОЇ інтеграціЇ України у світове господарство

к.е.н., проф. Соляник Л. Г,

магістр Хвостік К.Є.

Україна займає незначне місце серед основних європейських країн-імпортерів міжнародного капіталу. Така ситуація зумовлена тим, що у розвинутих країнах швидше створюється надлишковий капітал, який можна вдаліше вкласти за межами державних кордонів з метою отримання найбільшого прибутку; маючи більш стійку до економічних криз національну економіку. Розвинені держави легше переносять негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи, що обумовлено дією міжнародного руху капіталу, як важливого чинника впливу на тенденції інноваційного розвитку економіки країн. Міжнародний рух капіталу в світовому господарському просторі є найдинамічнішою формою економічної глобалізації, її основною рушійною силою, що сприяє формуванню міждержавних політичних альянсів, соціально-демографічним та економічним зрушенням в економіці окремих країн та їхніх угруповань. Виходячи з цього, тему дослідження можна вважати актуальною для сучасної української економіки.

Аналіз стану міжнародного руху капіталу та інвестиційних процесів свідчить про взаємозв'язок між розвитком міжнародних інвестицій та глобалізацією економіки. Прискорення міжнародного руху капіталу, насамперед, у формі міжнародних інвестицій впливає на масштаби і напрями структурних зрушень усередині окремих країн і регіонів, сприяє значному підвищенню ефективності економічного розвитку багатьох країн світу, полегшуючи країнам доступ до ринків і фінансових ресурсів, досвіду ефективного корпоративного управління. Про це свідчить збільшення обсягу світової торгівлі за останніх 50 років в 17 разів (а світового ВВП - у 6 разів). На сучасному міжнародному ринку цінних паперів функціонує капітал обсягом близько 20 трлн. доларів США. Щорічний обсяг міжнародних кредитів складає близько 15 трлн. доларів США, а прямих іноземних інвестицій близько 500 млрд. доларів США [5], що є свідченням реальних масштабів міжнародного руху капіталу (без урахування нинішньої фінансово-економічної кризи).

У статті відображено результати досліджень щодо вирішення Україною стратегічної задачі створення фінансового механізму регулювання міжнародного руху капіталу та посилення його позитивного впливу на тенденції господарського розвитку та інноваційне оновлення економіки України та вітчизняних підприємств.

Значимість проблеми посилення впливу міжнародного руху капіталу на економічний розвиток країн світу пов’язана з подальшим розгортанням та активізацією зазначених процесів у світовому господарстві, що потребує їх подальшого вивчення.

Дослідження феномену міжнародного руху капіталу, існуючих міжнародних потоків капіталу та їх впливу на розвиток міжнародних зв’язків й організацію економічних відносин в країнах світу знайшло своє відображення у роботах теоретичного та практичного характеру таких науковців: Балагурак У., Буряк П., Гнатенко Ю., Гупало О., Довбенко М., Мочерного С., Передрій О., Сливоцького А., Філіпенко А. та інших. Актуальність проблем щодо України у міжнародному інвестиційному просторі на сучасному етапі розвитку економіки привертає увагу вітчизняних науковців: Ігнатенко А., Ринейської Л., Саблук П., Харламова Г. Невирішеною частиною загальної проблеми є подальше дослідження впливу детермінантів процесу міжнародного руху капіталу на тенденції господарського розвитку України. Зазначені питання є лише невеликою частиною нагальних проблем щодо визначення тенденцій розвитку України в контексті посилення міжнародного руху капіталу, які потребують детального аналізу та дослідження у спеціальних роботах науковців.

Україна за сучасного технологічного рівня її економіки не може розраховувати на масштабний вихід на світовий ринок тому, що він вже весь поділений між економічно розвинутими країнами; останні виступають проти нових конкурентів, а Україна поки що не може запропонувати світовому ринку конкурентоспроможну продукцію у достатній кількості у зв’язку із низьким рівнем інноваційного розвитку вітчизняних підприємств. До теперішнього часу в Україні відсутній дієвий механізм впровадження у промисловість завершених науково-технічних розробок і технологій, виконаних на основі бюджетного фінансування. В цілому, науково-технологічний розвиток залишається вкрай нерівномірним в різних сферах господарського комплексу країни, що поглиблює процес його деструктивних змін. Як відомо, основним інструментом узагальненої оцінки конкурентоспроможності країн є Індекс глобальної конкурентоспроможності (GCI).

Україна в рейтингу 2013р. зайняла 84 місце зі 148 країн в Індексі глобальної конкурентоспроможності. Таким чином, Україна опустилася за рік на 11 позицій через бюрократизм і відсутність прозорості інституційної структури країни.

Про це йдеться в звіті, оприлюдненому в середу Всесвітнім економічним форумом (ВЕФ).

Проведені дослідження стану інноваційної активності економічних суб’єктів в Україні виявили, що сучасний економічний процес відбувається на загальному негативному фоні, коли виробництво більшості найбільш важливих видів прогресивної високоефективної промислової продукції радикально знижується. Негативний вплив на інноваційну активність справляють відсутність економічної мотивації, нестабільне фінансове забезпечення, погіршення якого особливо відчутне в умовах посилення дії світової фінансової кризи. Спостерігається чітка тенденція до зниження частки підприємств, що займаються інноваційною діяльністю та реалізують інноваційні проекти.

Якщо у 2009 році питома вага промислових підприємств, які займалися інноваційною діяльністю становить 12,8%, то у 2013 році частка таких підприємств знизилась до 10,6%. Стосовно питомої ваги промислових підприємств, які впроваджували інновації, то можна констатувати той факт, що вона знизилась у 2013 році порівняно з 2009 роком на 2,2 відсотка.

Дослідженнями встановлено, що основним джерелом фінансування витрат промислових підприємств на інноваційну діяльність залишаються власні (реінвестиційні) кошти. Переважна більшість суб'єктів господарювання у промисловості, зокрема й у галузі машинобудування, створюють інноваційну продукцію, послуги, забезпечують фінансування інноваційних процесів за рахунок власного капіталу. Аналіз статистичних даних вказує на те, що за період 2007-2013 рр. їх частка в загальному обсязі витрат на фінансування інноваційної діяльності у 2007 р. становила 77,3 %, а у 2013 р. - вже 59,4 %, що свідчить про тенденцію до зменшення можливостей фінансування підприємств із цього джерела.

Розглянемо сучасні тенденції експорту та імпорту капіталу в Україні. За 2009 рік відтік капіталу за платіжним балансом склав $12 млрд., але вже в 2010р. був зафіксований позитивний баланс у розмірі $7,7 млрд. В той же час надходження від прямих іноземних інвестицій за 2009 рік склали $4,6 млрд., а в 2010 р. прямі інвестиції зросли до $5,7 млрд, що дозволило нейтралізувати негативний вплив відтоку капіталу з країни. У 2011р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 6473,1 млн.дол. США прямих інвестицій (акціонерного капіталу). Обсяг в економіку України прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) на 01.2012 року. становив 49362,3 млн.дол. США, що на 10,2% більше обсягів інвестицій 2010 р., та в розрахунку на одну особу становив 1084,3 дол. Інвестиції надійшли зі 128 країн світу. З країн Євросоюзу надійшло 39411,2 млн.дол. інвестицій (79,9% загального обсягу акціонерного капіталу), із країн СНД – 4011,3 млн.дол. (8,1%), з інших країн світу – 5939,8 млн.дол. (12,0%) [2]. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає більше 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр – 12645,5 млн.дол., Німеччина – 7386,4 млн.дол., Нідерланди – 4822,8 млн.дол., Російська Федерація – 3594,5 млн.дол., Австрія – 3423,1 млн.дол., Велика Британія – 2508,2 млн.дол., Франція – 2230,7 млн.дол., Швеція – 1744,0 млн.дол., Віргінські Острови (Брит.) – 1607,0 млн.дол. та США – 1043,1 млн.дол.

Source: compounded by [2]

У фінансових установах акумульовано 16318,5 млн.дол. (33,1% загального обсягу) прямих інвестицій. На підприємствах промисловості зосереджено 15238,6 млн.дол. (30,9%), у т.ч. переробної – 13056,8 млн.дол. та добувної – 1492,4 млн.дол. Серед галузей переробної промисловості у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів унесено 6084,2 млн.дол. прямих інвестицій, у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів – 2065,7 млн.дол., хімічну та нафтохімічну промисловість – 1375,8 млн.дол., машинобудування – 1226,0 млн.дол.,виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції – 893,0 млн.дол. В організації, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, унесено 5721,5 млн.дол. (11,6%), у підприємства торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 5193,5 млн.дол. (10,5%).

Заборгованість українських підприємств за кредитами та позиками, торговими кредитами та іншими зобов’язаннями (борговими інструментами) перед прямими іноземними інвесторами на 01.2012р. становила 7960,0 млн.дол. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу та боргових інструментів) на 01.2012р. становив 57322,3 млн.дол.

Прямі інвестиції з України здійснено до 47 країн світу, переважна їхня частка спрямована до Кіпру (91,9%).Обсяг прямих інвестицій (акціонерного капіталу) з України в економіку країн світу на 01.2012р. становив 6898,0 млн.дол., у т.ч. у країни ЄС – 6517,5 млн.дол. (94,5% загального обсягу), у країни СНД – 282,0 млн.дол. (4,1%), в інші країни світу – 98,5 млн.дол. (1,4%)

Наведені дані свідчать, що на протязі останніх 10 років (на фоні значних колевань потоків міждержавних капіталів в Україну) прямі іноземні інвестиції були найбільш стабільним чинником підтримки платіжного балансу України, забезпечуючи ефективну інтеграцію національної економіки у світову та залучення вітчизняних підприємців до передового господарського досвіду. Сьогодні можна константувати, що євроінтеграція й міждержавний рух капіталів із розвинених, зокрема Європейських країн, позитивно впливає на зростання української промисловості. Є численні приклади успішної кооперації українських та європейських компаній, за якої освоювалися інноваційні для України технології й продукція, впроваджувалися міжнародні стандарти корпоративного управління на підприємствах, а фінансування велося як за рахунок власного капіталу, так і іноземних інвестицій: співробітництво між українською фірмою “Техпром” та австрійською techso GmbH, між фірмою Wirth GmbH та ВАТ “Київметробуд”, ТД “Зварювання” та німецького Olmaier GmbH. Проте поряд з позитивним впливом на господарський розвиток України, необхідно акцентувати увагу на чисельних негативних наслідках міжнародного руху капіталу і, зокрема прямих іноземних інвестицій, які спочатку виникають як тимчасові явища, а згодом набувають стійкого характеру. Не врахування дії негативних чинників міжнародного руху капіталу при формуванні інвестиційної стратегії України може викликати певні загрози для національного господарства (особливо для переробної галузі) та суверенітету держави, зокрема погіршити її продовольчу безпеку й якісну структуру промисловості, негативно вплинути на якість життя і здоров'я нації. Так, існує ризик стосовно інтеграції промисловості України у не дуже вигідних галузях, а саме металургії, хімічній галузі; через що розвинеться залежність від зовнішніх факторів та нестабільності розвитку основних торгівельних партнерів. А у довгостроковій перспективі можливий значний відтік капіталу (репатріація прибутку до країн-інвесторів, розрахунок з боргами), який перевищуватиме величину первинних інвестицій. Адаптуватися до нових умов зможуть лише ті промислові підприємства, які вже працюють на міжнародному ринку і продукція яких відповідає світовому рівню.

Нині Україна займає чільне місце у світі за такими напрямами фундаментальної науки, як фізика, математика, хімія, фізіологія, медицина; має вагомі розробки в сфері лазерної, кріогенної, аерокосмічної техніки, засобів зв’язку та телекомунікацій, програмних продуктів. Але при значному інтелектуальному та науково-технічному потенціалі має низькі показники розвитку інновацій. Наведені статистичні дані свідчать про існування значного потенціалу інноваційного розвитку (значних можливостей для ефективних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт за показниками розвитку вищої освіти, рівня науково-дослідних установ, чисельності та кваліфікації вчених та інженерів тощо), але низьку ефективність його використання, що в свою чергу спричиняє необхідність пошуку ефективних механізмів, які б сприяли розвитку національної інноваційної системи. Національна інноваційна система повинна бути середовищем, в якому формуються і реалізуються інноваційні програми з участю іноземного капіталу, забезпечується ефективне вирішення конкретних завдань інноваційного спрямування в різних сферах економічного і громадського життя країни, визначаються пріоритетні напрями інноваційного розвитку.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Державна служба статистики України. Інвестиції в основний капітал. [Електронний ресурс] / Режим доступу: URL: http://www.ukrstat.gov.ua/

2. Державна служба статистики України. Експрес випуск №03/5-27/204 від 17.02.2012р. «Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності у 2011 р.»: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

3. The Global Competitiveness Report 2010-2011, The Global Competitiveness Report 2009-2010. [Електронний ресурс]/ Режим доступу: URL http://www.rodon.org/society-100929102306.

4. UNCTAD, cross-border M&A database // [Електронний ресурс] Режим доступу: URL:// http://www. unctad. org/fdistatistics

5. WorldBank. Data profile // [Електронний ресурс] URL://http://ddp-ext. worldbank. org/ext/ddpreports/ ViewSharedReport