Економічні науки/5. Управління трудовими ресурсами

Манюк Н.А., Рибчак Н.З.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, Україна

Науковий керівник – Хортюк Н. В.

Заробітна плата в Україні та Чернівецькій області

За ринкових умов господарювання виробництво будь-якої продукції залежить від ряду факторів. Такими факторами є кадри, праця та її оплата. Тому, бачимо, що із відомих на сьогоднішній день факторів виробництва одним із головних, а частіше і основних, який вимагає найбільших затрат, є праця. Саме цим і обґрунтована актуальність даного дослідження.

Заробітна плата завжди знаходилася у центрі уваги багатьох науковців. Зокрема, проблеми оплати праці досліджували такі вчені, як Л. С. Кравчук, Т. А. Дзюба [2], О.М. Пищуліна [3], О.С. Ривак [4], Л.В. Синяєва [5] та інші. Багато питань на сьогоднішній день залишаються невирішеними і дискусійними, а саме нарахування заробітної плати, її регулювання на державному рівні.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» сутність заробітної плати визначається як «винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу» [1].

Сьогодні в Україні рівень середньої заробітної плати є дуже низьким, що провокує серйозні економічні та соціальні негаразди (табл. 1).

Таблиця 1

Середньомісячна номінальна та реальна заробітна плата в Україні [6]

Роки	Сума, грн.	У % до відповідного періоду попереднього року
		номінальна	реальна
2010	2239	120,0	110,2
2011	2633	117,6	108,7
2012	3026	114,9	114,4
2013	3232	108,2	108,7

У 2012 р. реальна заробітна плата зросла на 14,4 %, а у 2013 р. (січень-жовтень) – на 8,7 % і становила 3232 грн. [6].

Проте заробітна плата в Україні меша, ніж середньоєвропейська у 20 разів [4, c. 136]. Така ситуація спричинює низький рівень життя. Згідно з даними щорічного звіту Global Wealth, Україна за рівнем добробуту громадян посідає 39 місце серед 40 європейських країн, середній статок українця становить 2,7 тис. дол., лише на 200 дол. відстає від нас найбідніша в Європі Молдова. Українці бідніші за білорусів, росіян, поляків [4, с. 136].

В цілому по Україні розмір нарахованої заробітної плати найбільший був у працівників м. Києві, найменшим – в Тернопільської області [7].

У Чернівецькій області середньомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника у 2013 р. становила 2451 грн. (табл. 2).

Таблиця 2

Середньомісячна номінальна та реальна заробітна плата в Чернівецькій області[7]

Роки	Сума, грн.	У % до відповідного періоду попереднього року
		номінальна	реальна
2011	1985	112,1	105,9
2012	2329	117,3	118,0
2013	2451	106,7	107,9

Розмір нарахованої заробітної плати в середньому на одного штатного працівника у 2013р. в Чернівецькій області становив на 6,7 % більше, ніж у 2012р. та у більш як у 2 рази вище розміру мінімальної заробітної плати (1218 грн.).

Середній розмір заробітної плати працівників промисловості становив 2666 грн., освіти – 2630 грн., сільського господарства, мисливства, лісового господарства та рибного господарства – 2401 грн., охорони здоров’я та надання соціальної допомоги – 2484 грн. та будівництва – 2237 грн. [7].

В Україні заробітна плата фактично перетворилась в один з варіантів соціальної допомоги, який мало залежить від результатів праці, постійно збільшується розрив між вартістю послуг праці та її оплатою. Заробітна плата як економічна категорія не виконує свої основні функції – відтворювальну (заробітна плата повинна забезпечити задоволення потреб працівника та його сім'ї), мотиваційну (заробітна плата повинна формувати ефективний механізм мотивації до праці) та регулятивну (заробітна плата повинна бути інструментом оптимізації зайнятості, тобто розподілу та перерозподілу праці між галузями та сферами національної економіки) [5].

Низька заробітна плата супроводжується в Україні неринковими її проявами, до яких відносяться:

1) наявність тіньової заробітної плати, що негативно впливає на економічну ситуацію в країні та соціальну захищеність працівників;

2) відсутність залежності оплати праці від рівня освіти. Так, у США працівники з незакінченою середньою освітою отримують 65 % від заробітної плати, яку заробляють особи із закінченою середньою освітою, а особи з університетським дипломом заробляють на 72 % більше, ніж ровесники із шкільним атестатом [2, с. 111];

3) несвоєчасність виплати заробітної плати на підприємствах. Така ситуація погіршує матеріальне становище працівників, знижує мотивацію до праці, загострює соціальну напруженість.

4) низька ефективність або фактична відсутність впливу профспілок на формування заробітної плати, як наслідок – на підприємствах діють неефективні системи і форми оплати праці.

5) значна регіональна та міжгалузева диференціація заробітної плати, що, на наш погляд, зумовлено економічною необґрунтованістю заробітної плати.

Підтримуємо думку вітчизняних економістів, які вважають, що сьогодні основою всіх економічних перетворень в Україні на найближчі роки має стати саме реформа заробітної плати, що вирішує не лише соціальні проблеми, але й є своєрідним трампліном для економічного піднесення в усіх галузях національної економіки [3].

Головним чинником соціально-економічних перетворень в царині перебудови механізму регулювання заробітної плати, на наш погляд, має стати держава, яка, по-перше, повинна створити сучасну правову і економічну базу, а по-друге, стати гарантом становлення цього процесу та подальшого його розвитку.

Отже, заробітна плата як оплата послуг праці працівника відображає соціально-економічне становище в національній економіці та рівень життя у суспільстві. В Україні економічна необґрунтованість заробітної плати та недосконалість соціально-трудових відносин спричинює соціально-економічну напруженість у суспільстві. Фактично заробітна плата не виконує властивих їй функцій і характеризується неринковими проявами – такими, як існування тіньової заробітної плати, відсутність залежності оплати праці від рівня освіти, затримки виплати заробітної плати, практична відсутність впливу профспілок на формування заробітної плати та значна регіональна та міжгалузева диференціація. Такі соціально-економічні реалії в Україні зумовлюють посилення обґрунтованого державного регулювання заробітної плати.

Література:

1. Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р., № 108/95. зі останніми змінами, внесеними згідно із Законом № 406-18 від 11.08.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80.

2. Кравчук Л.С. Характеристика впливаючих факторів на рівень заробітної плати / Л.С. Кравчук, Т.А. Дзюба // Інноваційна економіка . – 2010. – № 4. – С. 110-112.

3. Пищуліна О.М. Нова ідеологія реформування заробітної плати: потреба та песпективи / О.М. Пищуліна // Стратегічні пріоритети. – 2010. – № 1. – С. 133-140.

4. Ривак О.С. Доходи населення України в умовах ринкових перетворень / О.С. Ривак // Науковий вісник НЛТУ України: зб. наук.-техн. праць. – Львів : РВВ НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.3. – С. 136-140.

5. Синяєва Л.В. Проблеми регулювання оплати праці та шляхи їх вирішення в Україні / Л.В. Синяєва // Регіональна економіка, 2010. – № 1.– С. 171-177.

6. Експрес-випуск Державної служби статистики в Україні «Кількість, робочий час та оплата праці найманих працівників за 12 місяців 2013 року» від 27.01.2014 № 29/0/09 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. – Назва з екрану.

7. Прес-випуск Головного управління статистики у Чернівецькій області «Заробітна плата працівників області за 12 місяців 2013 року» від 28 січня 2014 року № 09-02-31/39 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cv.ukrstat.gov.ua. – Назва з екрану.