Скоропад Оксана,  Гожда Богдана

Буковинський державний фінансово-

економічний університет,

Фінансово-економічний факультет

Науковий керівник: Малярчук О.В.

 

 

ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ ОФШОРНОГО БІЗНЕСУ ТА  НЕОБХІДНІСТЬ ЙОГО ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ

 

На сьогоднішній день одним з важливих завдань будь-якої держави є правовий та фінансовий контроль над офшорним бізнесом. Адже підприємці, що прикриваються офшорними операціями з метою «відмивання грошей», переходять у тіньовий сектор діяльності і ставлять у глухий кут економічний розвиток країни, перешкоджають трансформаційним процесам, спрямованим на поліпшення добробуту країни. В Україні тіньова діяльність в офшорному бізнесі досить негативно впливає на економічне зростання.

Функціонування офшорних зон та компаній зокрема стали предметом дослідження багатьох вчених. Кожен із них досліджував різні аспекти зі своєї точки зору, наприклад, Гомольська В.В. розглядає ведення офшорного бізнесу як  ефективний  спосіб   поліпшення   зовнішньоекономічної   діяльності. Приваркова І.Ю. та Галяєнко А.В. в своїй роботі привернула увагу основним причинам формування офшорних зон. Бажанова В.Ю. та Русінова М.І. розглядають особливість і можливості управління офшорами [6].

У російську мову термін «офшорний», «офшор» прийшов з англійської мови, де «off-shore» буквально означає «поза берегом», «у відкритому морі», «ізольований». У сучасній економічній літературі цим терміном позначають одну з різновидів вільних економічних зон, специфічну форму організації комерційної діяльності [7].

У найзагальнішому вигляді під офшорними центрами-зонами розуміють країни або території, що здійснюють реєстрацію компаній, на діяльність яких поширюється пільговий режим оподаткування. Ці компанії зареєстровані в офшорних центрах та знаходяться під юрисдикцією держави і зобов’язані суворо дотримуватися місцевих законів.

Офшорні зони дають підприємствам, а також компаніям такі переваги:

-       податкові пільги;

-       значну свободу при веденні бухгалтерської звітності;

-       практичну відсутність валютного контролю;

-       можливість проведення операцій з резидентами в будь-якій іноземній валюті;

-       списання витрат на місці;

-       анонімність;

-       таємниця фінансових операцій (головним чином діє лише вимога інформувати владу про сумнівні операції, пов'язані з наркобізнесом).

При цьому внутрішній ринок позичених капіталів зони ізолюється від рахунків резидентів. Справа в тому, що класичний варіант офшору припускає господарську та фінансову діяльність тільки нерезидентів.

Зі сказаного випливає, що «офшор»  – поняття економіко-організаційне і аж ніяк не юридичне. Це всього лише спосіб ведення бізнесу, інструмент планування податків. Законною або незаконною є офшорна діяльність, яка може бути визнана лише у всіх сукупних рамках законодавства. Для такого процесу можна навести приклад: транспортна компанія, зареєстрована в зоні, відомої як офшорний центр, виробляє міжнародні перевезення. Її діяльність цілком законна, якщо вона везе з Казахстану в Росію зерно, і незаконна, якщо намагається під прикриттям зерна ввезти наркотики. На даний час така ситуація не є одиничним випадком. Завдяки ЗМІ ми можемо спостерігати, із скількох контра банд було вилучено, під час перевезення, перельоту, законодавчо-недозволених товарів, речей. У підсумку чого не всі несли кримінальну відповідальність за  скоєний злочин [1,2].

Щодо загальної кількості офшорних зон у світі, то вона визначається дуже умовно. Процес їх виникнення та зникнення є відносно динамічним. Фахівці сьогодні називають понад 60 стійких комплексних офшорних центрів, де традиційно функціонують офшорні компанії. З європейських офшорних центрів найбільш відомі Гібралтар, Ліхтенштейн, Андорра, Монако, острови Джерсі, Гернсі, Сарк, Кіпр, Мальта, Мен, Чорногорія; у Центральній Америці – Панама, Коста - Ріка, Бермудські, Віргінські, Багамські Острови, Кайман, Барбадос, Антигуа і Барабуда, а також острови Теркс і Кайокс, Аруба [4].

Останнім часом в офшорному бізнесі намітився  ряд «неприємних моментів», що відштовхує від нього значну кількість ділових структур. Наприклад, органи фінансового контролю США та Європи уважно відстежують всі угоди за участю офшорного капіталу. Крім того, в деяких країнах набуває чинності спеціальне законодавство щодо зниження податкових втрат від подібних фірм. До офшорних компаній з крайньою недовірою ставляться також державні та банківські структури, що спричиняє труднощі з кредитуванням.

Також слід зазначити, що на території України уперше  бізнесмени отримали можливість відкривати офшорні компанії в 1991 році. В квітні 1991 року швейцарська компанія Riggs Walmet Group оголосила про те, що виходить на український ринок з пропозицією про організацію компаній. Пропонувалася не тільки допомога в створенні безподаткових компаній, але й підтримка їх діяльності – внесення щорічних внесків до бюджету країни, базування, організація щорічних зборів акціонерів, складання балансів і т.п. Поступово офшорні схеми все частіше стали спиратися не тільки на угоди купівлі-продажу, але й на лізингові комісійні, трастові, страхові та інші договірно-правові форми здійснення складних комерційних операцій [7].

Сьогодні основною офшорною зоною для українських бізнесменів став Кіпр. Важливим та актуальним є питання укладання двостороннього договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Кіпром. Як відомо, у відносинах із цією країною угода діє ще з часів СРСР. Її положення значною мірою підсилюють офшорну тіньову складову економіки України. За показником залучення прямих іноземних інвестицій Кіпр випередив США, Німеччину, Росію та всі інші держави [4]. Рух фінансових ресурсів між Україною та Кіпром можна поділити на декілька етапів. На першому з України на Кіпр переміщаються грошові кошти, що «втекли» від оподаткування відповідно до укладених зовнішньоекономічних контрактів між суб’єктами господарювання. Між першим i другим етапами кошти здобувають нових, як правило, підставних (формальних) хазяїв. Потім, ідентифікуючись як іноземні інвестиції, вже легально повертаються в економіку України, користуючись передбаченими національним законодавством пільгами, а також пільгами відповідно до Угоди між Урядом СРСР i Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподатковування доходів i майна [6].

У наслідок цього в нашій державі виросли обсяги прямих інвестицій із офшорних зон на 7,6%.  Станом на 1 липня 2013 інвестиції з трьох найбільших офшорів - Кіпру, Британських Віргінських островів і Белізу - становили 21,35 млрд. доларів, що в загальному обсязі прямих іноземних інвестицій становить 38,6%.

За підсумками першого півріччя 2012 року ці показники становили 16,3 млрд доларів і 31% відповідно. Крім того, зростає частка альтернативних офшорів. Наприклад, росте рівень інвестицій з Нідерландів і Швейцарії, які використовуються українським бізнесом в якості податкових гаваней. Чемпіоном за кількістю інвестицій стала Черкаська область (730 млн доларів). За нею ідуть Луганська (674 млн доларів) та Сумська (297) області. Туди переводять найбільше грошей. Аутсайдером стала Тернопільська область – 8,8 млн доларів «офшорних» інвестицій. Таким чином кількість «офшорних» в Українську економіку встановила абсолютний рекорд [5].

Існує комплекс факторів, які стимулюють розвиток офшорного бізнесу в Україні. До головних із них належать: тягар податкового навантаження і неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат і потужні мотиви до експорту капіталу за кордон, високі інвестиційні ризики і використовування офшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об’єктами в Україні, криміналізація економіки і використовування офшорних схем для відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом. В останні роки українські банки і фінансові компанії використовують офшорні схеми діяльності на світових ринках цінних паперів [3].

Отже, з поданого вище матеріалу, можна дати такий висновок, що основними  перевагами, які власники можуть отримати, використовуючи офшорні компанії, та недоліки  спичинені їх функціонуванням наведені у таблиці 1.

Таблиця 1.

Перваги і недоліки офшорних компаній

 

Переваги

Недоліки

- досягнення анонімності iконфі-денційності;

- низькі ставки податків або їх відсутність;

- відсутність контролю валютного обміну;

- можливість вільного використання валюти;

- банківські рахунки в будь-якій валюті;

- ефективна і недорога банківська система;

- прибуток (капітал) в твердій валюті, в  надійних  банках  i  в    стабільній

країні;

- можливість отримання дозволу на роботу i виду на житло;

- можливість законного володіння

нерухомістю за кордоном [2].

-  створення елементів нестабільності у світовій економіці та фінансах у зв’язку з можливістю  накопичення в  офшорних зонах великих обсягів капіталів, насамперед спекулятивних;

-   створення умов для відтоку капіталів;

-   підтримку тiньoвoї економіки;

-   зменшення зайнятості в країнах-донорах;

-   отримання поза конкурентних переваг тими компаніями, які використовують офшори;

-   вплив на соціальну ситуацію в країнах донорах, пов’язаних з ухиленням від оподаткування за допомогою офшорів;

-   недобросовісна    податкова    конку-

ренція  та відповідно ухилення вiд оподаткування [4].

 

  Тому для стабілізації і розвитку  економіки країни потрібні інвестиції і кредити, наявність зовнішньоекономічних зв’язків з іншими державами, залучення інвесторів, відкриття вільних економічних зон на території країни, які б діяли реально, відповідали своєму призначенню і перебували під суворим правовим контролем з боку держави.

 

Список використаної літератури:

 

1.     Проект Постанови про повернення на доопрацювання проекту Закону України про спеціальні (вільні ) економічні зони від 11.06.2008 р.

2.     Бутинець Ф.Ф. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ф.Ф. Бутинець, І.В.Жиглей, В.М.Пархоменко; За ред..проф. Ф.Ф. Бутинця; 2-ге вид., доп. і перероб.-Житомир: ПП “Рута”,2001.-544с.

3.     Іванович І.Ю. Вільні економічні зони в Україні: проблеми становлення та розвитку / І.Ю. Іванович // Економічні науки. Вісник Хмельницького національного університету.- 2009. №5 .

4.     Ворнавський Н.В. характерні особливості офшорних зон Економіка та бізнес.-2001.- № 3. – С.32.

5.Москаленко Н.В. Проблеми зумовлені функціонуванням офшорних юрисдикцій, та шляхи їх розв’язання / Н.В. Москаленко // актуальні проблеми економіки.- 2009. №10

6. « Новини » [ Електронний ресурс ] http://kontrakty.ua/article/68749

7. Кобушко І.М. Офшорні зони як засіб зростання інвестиційного потенціалу І.М. Кобушко, Я.В. Говорун, С.О. Панченко Механізм регулювання економіки, 2011, № 1. – С. 183-187.